XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Денисенко Ю.М. ФІЛОСОФСЬКІ ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОСТІ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

Аспірантка, Денисенко Ю. М.

Харківська державна академія культури

ФІЛОСОФСЬКІ ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОСТІ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

У постановці питання культурологічних концепцій української діаспори є важливим визначення філософських джерел творчості діячів української діаспори ІІ половини ХХ століття (І. Багряного, Є. Маланюка, Т. Осьмачки, Д. Донцова, Ю. Липи, М. Сціборського, В. Липинського, І. Лисяка-Рудницького, Д. Чижевського, М. Шлемкевича та ін.).

Найцікавішою для цього дослідження можливо вважати працю В. С. Горського та К. В. Кислюка «Історія української філософії», в якій автори  присвятили цілий розділ філософії української діаспори - вона допомагає встановити філософське підґрунтя діячів української діаспори [1]. Нараховуються поодинокі статті та дисертації по окремим персоналіям. Однак не існує жодного вагомого наукового дослідження, присвяченого спеціально джерелам творчості діячів української діаспори.

Творчість теоретиків та митців української діаспори має у багатьох аспектах коріння європейської філософії. Розвиток філософської думки в Україні на ґрунті взаємодії із культурою Західної Європи розпочався у ХVI столітті. У цей час найбільш вагомими для української культури видаються ідеї трьох філософських європейських течій - гуманізму, реформації та раннього просвітництва. Україна протягом всього  ХІХ та початку ХХ століття відзначає пробудження відчуття своєї народності, як певної антитези до тяжкого політичного та соціально-економічного становища і культурного занепаду. Поглиблений інтерес до своєї минувшини поєднується з філософськими ідеями, що розроблюються в культурі Західної Європи. Серед соціальних питань переважає  інтерес до розгадки походження людського суспільства, нерівності між людьми. В Україні стає домінантним романтизм (Ж.-Ж. Руссо) - він ставить єством української філософії проблему - «людина-нація», а ця проблема започатковує філософію української національної ідеї. Німецька класична філософія І. Канта та Й. Фіхте  розповсюджується на території України у 1800-1810 рр. Акцент у взаємодії з європейським просвітництвом саме на німецькій філософії становить характерну особливість поглядів українських філософів. В українській філософії кінця ХІХ розпочинається криза  просвітницької традиції, що породжена домінуванням  в європейському суспільстві раціоналістичної філософії. Орієнтованість української філософії на позицію О. Конта, Г. Спенсера, позитивізм. Відповідь на кризу класичного раціоналізму -  «філософія життя» С. Кєркегора, Ф.Ніцше та В. Дільтея. На початку ХХ століття  на українських філософів має вплив неокантіанство, Г. Зіммель, В. Віндельбанд, М. Вебер, Г. Ріккерт [1].

Діячі української діаспори  відчували вплив різних європейських філософських течій. Володимир Старосольський (1878-1942) - визначний дослідник історії приділяв до своєї творчості філософську герменевтику В. Дільтея та Ф. Шлейермахера. Дмитро Дорошенко (1882 - 1951 рр.) - вчений та визначний громадсько-політичний діяч. На його філософські погляди впливали концепції раціоналізму та позитивізму. Степан Томашівький (1875-1930) - український історик, один із засновників  державницького напрямку в українській історіографії, теоретик консервативного руху першої третини ХХ століття. На формування філософського світогляду Івана Огієнка (1882-1972) впливали релігійний екзистенціалізм, ірраціоналізм, німецька класична філософія. Дмитро Антонович (1877-1945 рр.) - історик мистецтва. Філософські погляди Д. Антоновича мають у собі підґрунтя світоглядних аспектів матеріалізму, позитивізму, відчутно впливав І. Кант, християнська духовність [1]. Богдан Крупницький учень Дмитра Дорошенка  - його цікавили проблеми історії України. На його теоретичні погляди впливали екзистенійні уявлення Сартра та Камю, але Крупницький зазначав, що український екзистенціалізм інакший, бо він є християнським, тож для Б. Крупницького  є ближчим християнський екзистенціалізм. Б. Крупницький у своїх теоретичних працях не мало застосовував  ідеї А. Бергсона, погляди школи Ле Бона, Тарда, Й. Гейзінга [2]. Богдан Цимбалістий - історик української діаспори та психоаналітик. На його філософські погляди  мали вплив філософія З. Фройда та К. Г. Юнга [3]. Олександр Домбровський - відомий історик. Світогляд О. Домбровського  формувався в період поширення в суспільстві ідей націоналізму. Взірцем науковості для нього стали  відомі українські вчені  І. Крип'якевич, Т. Коструба, Я. Пастернак, К. Хилінський [1].  Провідною ідеєю філософії Миколи Шлемкевича (1906-1966рр.) було шукання правди. Він прагнув до здійснення ідеалів Т. Шевченка та І. Франка про добро, правду і красу, за нову українську людину, озброєну ідеєю національної свідомості й соборності, шукав нових доріг для українського суспільства і державного оформлення. На філософське світобачення Миколи Шлемкевича впливали К.Г. Юнг та М. Вебер, ірраціональна філософія Шопенгауера, Шпенглер та Тойнбі, І. Кант та Ф. Шіллер [4].  Юрій Шевельов (Шерех) був продовжувачем видатного українського мовознавця Леоніда Булаховського. Шевельов належить до найвидатніших українських філологів XX століття. На його творчість мали глибинний вплив філософія екзистенціалізму, О.Шпенглера, А. Тонбі, М. Данилевського. Діячі української діаспори серед своїх теоретиків  мають і представників «етнопсихологічного» спрямування. До головних мислителів у цьому напрямку належать (І. Мірчук, В. Янів, Ю. Вассіян) для них грунтовним виявився  релігійний екзистенціалізм німецького філософа К. Ясперса, фрейдизм та неофройдизм (А. Адлер, Г. Юнг). Тодось Осьмачка віддавав перевагу  філософії абсурду. Іван Багряний органічно пристосував філософію К. Ясперса до української культури та української людини, а Євген Маланюк виступає ґрунтовним ніцшеанцем з проявами волюнтаризму Бергсона та послуговується у своїй творчості теорією архетипів К. Юнга. Якщо говорити про філософські джерела теоретиків української діаспори, то вони виявляються досить своєрідними, бо головною проблемою творчості  є проблема «нації». Дмитро Донцов у своїх наукових пошуках широко  використовував філософські  концепції Шопенгауера, Гартмана, загалом філософію волюнтаризму, почерпнув ідеї соціалізму К. Маркса та Леніна. Для іншого діяча української діаспори - Юрія Липи було головним питання - в чому є особливість «української раси».  Ю. Липа є прихильником  філософії  Д. Донцова та європейського волюнтаризму. М. Сціборський у своїй творчості розвиває ірраціонально-волюнтаристські засади  Д. Донцова - ця проблематика своїм корінням сягає А. Шопенгауера. Щодо філософських аспектів творчості В'ячеслава Липинського - Дмитро Чижевський назвав «релігійним волюнтаризмом». Липинський такий самий волюнтарист як і Д. Донцов. Іван Лисяк-Рудницький (1919-1984 рр.) - історик, есеїст, філософ, громадський діяч. Його філософію називають «синтетизмом». Серед великої кількості питань дослідника найбільш цікавила проблема -  аналіз українського минулого, як  частини західного інтелектуального розвитку. Українську історію він розглядав крізь призму політичного, духовного, економічного досвіду європейських країн. Філософські погляди Івана Лисяка-Рудницького основані на гегелівській філософії та властивою цій філософії  переконання тенденції історичного прогресу людства. Його філософське бачення формували  філософські концепції К. Ясперса, Е. Гуссерля, Гейне, Шеллінг, Шіллер. [1, с. 396-423].

Проблеми порушені у філософії діячів української діаспори - нації, української культури, визначення духовних рис українського народу, орієнтування людини у світі, месіанська роль українського народу. На творчість діячів української діаспори великий вплив мала європейська філософія.

Література:

1. Горський В. С. Історія української філософії : підручник / В. С. Горський, К. В. Кислюк. - К. : Либідь, 2004. - 480 с.

2. Крупницький Б. Основні проблеми історії України /
Б. Крупницький. - Мюнхен : Український Вільний Університет, 1955. - 111 с.

3. Цимбалістий Б. Проблема ідентичності Україна чи Америка? / Богдан Цимбалістий. - Торонто : Сучасність, 1974. - 420 с.

4. Шлемкевич М. Загублена українська людина / Микола Шлемкевич. - К. : Фенікс, 1992. - 158 с.

e-mail:    Аvilla20@rambler.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>