XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дериховська В.І. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ГАЛУЗЕВИХ ПРОБЛЕМ НА РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Аспірант Харківського національного економічного університету

Дериховська В.І.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ГАЛУЗЕВИХ ПРОБЛЕМ НА РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

За останні роки національна економіка зазнала істотних змін, що, перш за все, пов'язано з динамічністю протікання  таких світових економічних процесів як всеохоплююча глобалізація, жорстка та вимоглива світова конкуренція, постійна інтеграція та інноваційний розвиток тощо. Це, у свою чергу, ставить перед українською економікою в цілому і перед промисловістю країни зокрема нові цілі, орієнтири та завдання, які стають більш складнішими, масштабнішими та вимагають загальної консолідації спільних знань, зусиль та можливостей науковців і керівників усіх рівнів задля нагального розгляду та поетапного вирішення гострих проблем промисловості, як однієї з провідних галузей економіки України. Також, важливе значення займає усвідомлення на державному рівні та рівні керівництва підприємств місця розвитку персоналу як ефективного стратегічного напрямку в управлінні, здатного забезпечити інноваційність та інтелектуалізацію виробництва, відродити конкурентоспроможність промислового комплексу.

         На наш погляд, початковою точкою відліку впровадження рушійних механізмів розвитку та майбутніх соціально-економічних перетворень має стати саме галузь машинобудування. Даний сектор економіки є ключовою ланкою не тільки промисловості, але й господарства країни взагалі. Так, найбільшу питому вагу у структурі промисловості займає саме машинобудування, за останні роки в середньому 11,4% загальної вартості реалізованої продукції промисловості припадає на машинобудівний комплекс [1]. Відомо, що саме машинобудівна галузь визначає експортний потенціал розвинутих країнах світу і, як правило, забезпечує від 32 до 40% всього експорту [2]. Крім того, рівень розвитку машинобудування - це не тільки певний індикатор ефективності виробничого потенціалу, підвищення рівня продуктивності праці та стану ВВП країни, але й міцний фундамент науково-технічного прогресу національної економіки, основа промислової безпеки та підтримки конкурентоспроможності держави.

Отже, для подальшого розвитку всієї вітчизняної промисловості, перш за все, слід забезпечити високий рівень діяльності підприємств машинобудівної галузі України. Для цього необхідно провести детальний аналіз стану підприємств машинобудівного комплексу, виявити основні проблемі та зазначити майбутні перспективи розвитку даного сектору економіки. З цією метою доцільно розглянути основні показники, які комплексно характеризують стан машинобудівної галузі та відстежити динаміку її розвитку (табл.1) [1].

Таблиця 1

Основні показники, які характеризують динаміку розвитку вітчизняної машинобудівної галузі України

Показники

Роки

2006

2007

2008

2009

2010

•1.    Частка в загальному обсязі виробництва, %

12,5

13,7

13,3

10,6

11,4

•2.    Темпи росту виробництва, %

111,8

119

100,3

55,1

136,1

•3.    Частка в структурі експорту,  %

14,1

16,8

16

16,6

17,3

•4.    Частка в структурі імпорту, %

28,9

30,9

29,7

18,6

19,4

•5.    Частка машинобудівних підприємств у загаль-ній кількості інноваційно активних промислових підприємств, %

20,2

23,3

21,2

21,1

22,7

•6.    Інвестиції в основний капітал, млн. грн.

3653

5340

6189

3594

3668

•7.    Середньорічна кількість найманих працівни-ків, тис. осіб*

740

710

687

579

503

•8.    Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у машинобудуванні, грн.

1060

1389

1789

1709

2253

•9.    Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.

1916,9

5127,5

704,6

1921,1 5531
•10.    Частка підприємств машинобудівного комплексу, які зазнали збитку, %

33,3

30,8

36,1

39,3

36,4

Примітка:

*Без найманих працівників статистично малих підприємств та зайнятих у громадян-підприємців.

Так, за даними таблиці 1 позитивною динамікою розвитку відзначаються наступні показники: темп росту виробництва, який за останні 5 років виріс на 25%, частка в структурі експорту збільшилась на 3,2%, тоді як відповідна частка в структурі імпорту скоротилась майже в 1,5 рази.   Також  на  2,7%  зросла  питома  вага інноваційно активних машинобудівних підприємств у загальній кількості промислових підприємств. Істотно покращилися фінансові результати діяльності підприємств, що, в свою чергу, посприяло зростанню матеріальної підтримка персоналу машинобудівного сектору (рівень заробітної плати найманих працівників збільшився вдвічі). Але, водночас, позитивні зрушення відбуваються на фоні зростання частки збиткових підприємств, скорочення обсягів виробництва продукції машинобудування у загальному обсязі виробництва,  зменшення кількості працівників даної галузі в 1,5 рази. Отже, сучасний стан машинобудівного комплексу є досить неоднозначним, оскільки відстежити стабільну позитивну чи негативну тенденцію є досить складно.  Проте  стає  можливим окреслення кола тих актуальних проблем, які нині охопили машинобудівний сектор промисловості України та унеможливлюють забезпечення ефективного процесу розвитку персоналу. Так, до внутрішньогосподарських проблем підприємств машинобудування слід віднести зношеність основних виробничих фондів, а, отже, істотне зниження технологічного рівня, що, в свою чергу, нівелює можливості для практичної реалізації процесу розвитку персоналу та закріплення його професійної майстерності. Відсутність власних фінансових ресурсів та скорочення обсягів капітальних інвестицій на технологічне оновлення, переоснащення та структурну реконструкцію технологічного потенціалу промислових комплексів, підвищення конкурентоспроможності їх технологічної бази унеможливлює запровадження комплексних програм розвитку працівників, оскільки зосереджує основні зусилля керівництва на вирішенні поточних виробничих проблем. Недостатня конкурентоспроможність продукції вітчизняного машинобудування та невідповідність наявних виробничих потужностей потенціалу світових ринків збуту, не тільки обумовлена досить слабкою інноваційною активністю у машинобудівній галузі та низьким рівнем наукомісткості виробництва, але й спричинена відсутністю кваліфікованого персоналу,  здатного  ефективно  реалізовувати  та  розвивати  свій трудовий потенціал.

 Досить актуальними є проблеми організаційного устрою (використання застарілих моделей управління, нівелювання новітнього ефективного зарубіжного досвіду в сфері менеджменту, низький рівень кваліфікації кадрів, що гальмує інноваційний розвиток підприємств, відсутність дієвих механізмів матеріальної мотивації працівників, нерозвиненість корпоративної культури тощо). Також парадоксальною є ситуація невідповідності між рівнем збільшення матеріального заохочення працівників та зменшення їх кількості, що демонструє неефективність реалізації систем матеріального стимулювання працівників, підкреслює наявність додаткових організаційних проблем в управлінні, які спричиняють значну плинність кадрів та унеможливлюють забезпечення сталого розвитку персоналу в межах одного підприємства.

На рівні держави існує велика кількість законодавчих перепонів для розвитку машинобудування, це, перш за все, нестабільність та мінливість законодавчо-нормативної бази; загальна дестабілізація економічної і політичної ситуації в країні; досить високі ставки оподаткування та відсутність належної державної фінансової підтримки розвитку машинобудівного комплексу, слабке стимулювання інноваційної та науково-технічної діяльності підприємств, відсутність налагодженого механізму реалізації у виробничій сфері науково-дослідницьких результатів, а також не сприяння підвищенню інвестиційної привабливості національного машинобудівного комплексу для іноземних та вітчизняних інвесторів. Все це обумовлює незацікавленість керівництва усіх рівнів у сприянні всебічного розвитку машинобудування, але й істотно гальмує законодавчу підтримку програм розвитку персоналу, створення відповідних центрів набуття нових якісних знань, досвіду та професійних компетенцій працівників. Поки на державному рівні законодавчо не буде закріплено необхідність, або, навіть, обов'язковість впровадження цільових програм професійного розвитку персоналу у загальні стратегії управління підприємств та налагоджено системний контроль за реалізацією даного процесу, інноваційність та конкурентоспроможність вітчизняного машинобудування матиме лише декларативний характер. 

         Крім того, світові тенденції значно впливають на розвиток українського машинобудування, а саме: велика конкуренція з боку іноземних гігантів машинобудівної галузі, стрімкий науково-технічний прогрес, зростання вимог до високотехнологічної, якісної та конкурентоспроможної продукції, сурове міжнародне екологічне законодавство, яке вимагає покращення вітчизняних екологічних показників продукції машинобудівного комплексу України тощо. Слід зазначити, що вітчизняні машинобудівні підприємства у порівнянні зі світовими аналогами майже не займаються питаннями професійно-кваліфікаційного зростання працівників, не інвестують кошти у їх розвиток, нівелюють досягнення НТП, тому конкурувати українським підприємствам на міжнародній арені стає все складніше.

Персонал є важливим джерелом інноваційного потенціалу та новаторських змін в системі управління і виробництва, тому невипадково процес розвитку працівників слід розглядати як один із пріоритетних шляхів виходу вітчизняного машинобудування із стану кризи. Так, слід зазначити, що всебічний розвиток працівників, підвищення рівня їх кваліфікації та компетенції дозволить вирішити питання своєчасної адаптації кадрів до технологічного переоснащення, новітнього структурного озброєння виробництва. Лише заздалегідь підготовлений та навчений персонал зможе вміло та раціонально використовувати на практиці  сучасні науково-технічні досягнення, ефективно застосовувати технічні засоби, ощадливо витрачати ма­теріальні ресурси, проявляти творчу ініціативу, брати активну участь у різних новаціях, сприяти налагодженню міжнародних зв'язків тощо. Отже, відсутність відповідних умов до розвитку персоналу стримує загальний розвиток підприємства.

Невпинний розвиток НТП диктує свої вимоги як до матеріально-технічної бази підприємств, так і безпосередньо до самих винахідників та практичних користувачів результатами науково-технічного прогресу. Якщо мова йде про інноваційне озброєння виробництва сучасними досягненнями світової науки, то значне місце у даному процесі відводиться саме трудовим ресурсам як накопичувачам та реалізаторам нових знань, практичного досвіду та майбутнього інтелектуального потенціалу виробництва. Неможливо впроваджувати інноваційні технології, займатися науково-дослідницькою діяльністю, виготовляти високотехнологічну, якісну та конкурентоспроможну продукцію без відповідно підготовлених та спеціально навчених працівників. Розвиток інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств має буди міцно пов'язаний зі всебічним розвитком кваліфікації та професійних компетенцій їх персоналу.

Система управління машинобудівними підприємствами має акумулювати світовий досвід у сфері менеджменту, розробляти та впроваджувати стратегічне управління, яке базується на принципах довгострокового планування, поточного контролю, ефективної організації діяльності та механізмі дієвої мотивації до праці. Лише шляхом створення сприятливого соціального клімату в колективі, побудованого на засадах матеріального стимулювання та морального заохочення працівників, підтримки належного рівня розвитку персоналу та високого рівня корпоративної культури керівництво підприємств може розраховувати на всебічну підтримку працівників, їх активну участь у розвитку інноваційної складової виробництва, бажання нарощувати обсяги виробництва якісної конкурентоспроможної продукції. Більш того, персонал буде зацікавлений  брати активну участь у різних програмах підготовки та підвищення власної кваліфікації, а, отже, безпосередньо на практиці реалізовувати отриманні професійні знання та нагромаджений досвід, що, в результаті, не тільки підвищить рівень матеріальної та моральної задоволеності працівників, але безпосереднім чином позитивно відобразиться на фінансових та виробничих показниках діяльності підприємства в цілому.

Розвиток персоналу є міцним фундаментом процесу розвитку та освоєння наукоємних та високотехнологічних виробництв, які не тільки інноваційно орієнтовані, але й створені з метою покращення якості продукції, зниження її матеріалоємності, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, залучення альтернативних та біовідновлювальних джерел енергії до технології виробництва, що, в свою чергу, забезпечить конкурентоспромож-

ність машинобудівних підприємств на світовому ринку.

Слід пам'ятати, що підвищення інвестиційної привабливості та збільшення капітальних інвестицій у науково-технічне озброєння галузі, покращення організаційної структури, технологічне оновлення парку виробництва буде нівельовано без розвинутого персоналу, який буде здатен вміло та ефективно використовувати та згодом примножувати наявний фінансовий, інноваційний та виробничий потенціал. Саме тому, майбутній стан машинобудування України залежить від сучасного рівня підготовки персоналу, від бажання керівників співпрацювати з власними кадрами, впровадження програм розвитку працівників задля подальшого підвищення конкурентоспроможності, прибутковості діяльності  підприємства та його економічного зростання.

Таким чином, підтримка соціальних орієнтирів у машинобудуванні   дозволить  сформувати  практичне підґрунтя для реалізації економіки знань, де головним джерелом і двигуном розвитку стане творча особистість, з притаманним для неї інноваційним підходом, потребою у всебічному гармонічному розвитку та накопиченню досвіду. Вже не тільки на рівні держави, але й на галузевому рівні виникає науково обґрунтована необхідність забезпечувати промислові підприємства кваліфікованими працівниками. Підтвердженням цього, є значний дефіцит робочих спеціальностей, який нині на загальнодержавному рівні склав 150 - 200 тисяч робітників [2]. Тому, стає очевидним, що саме розвиток та впровадження системи безперервної професійної підготовки, підвищення кваліфікації, а також залучення наукового потенціалу вищих і середніх навчальних закладів до підготовки спеціальних фахівців галузевого спрямування дасть змогу покрити наявний дефіцит, а, отже, і вирішити низку гострих соціально-економічних проблем машинобуду-

вання України.

Безумовно, проблеми, які є актуальними для машинобудівного комплексу країни потребують нагальних та обґрунтованих дій з боку держави шляхом розробки ефективної промислової політики, стабільної законодавчої бази, сприяння науково-технологічному розвитку галузі, пошуку механізмів відновлення ліквідності машинобудівних підприємств та можливостей їх фінансової підтримки, розвитку партнерських стосунків держави зі всіма потенційними інвесторами, підтримки міжнародного співробітництва, активної участі у міжнародних проектах та світових замовленнях. Отже, держава має розробити загальну стратегію розвитку машинобудування України на засадах пріоритетного розташування інноваційно-орієнтованого, замкненого високотехнологічного виробництва всередині країни, активного сприяння збільшенню кваліфікованих робочих місць, підвищення продуктивності праці та рівня життя населення тощо.

Проте, на сучасний стан машинобудівного комплексу України істотний вплив здійснюють не тільки державні важелі, розвиток машинобудування як країни, так і регіону, безпосереднім чином залежить від рівня розвитку окремих підприємств даного сектору промисловості, від ефективності їх внутрішньої  політики, існуючих систем управління та наявних виробничих, трудових, фінансових ресурсів, а також регіональної виробничої та соціальної інфраструктури.

         Так, аналіз сучасного стану машинобудування Харківщини дозволив виявити коло проблем, які притаманні машинобудівному комплексу країни в цілому. Найбільш актуальними з них є: складний фінансовий стан більшості підприємств, відсутність державних цільових програм розвитку авіабудування, енергетичного машинобудування та підтримки космічної галузі, відсутність інтегрованих структур машинобудування та розвитку міжнародного співробітництва. Існує нагальна потреба у розробці експортно-орієнтованої політики, спрямованої на підтримку вітчизняного виробника та промислового експорту, також у формуванні ефективного механізму практичної взаємодії сировинного та інноваційного секторів економіки, створенні сприятливого інвестиційного клімату в регіоні для залучення інвестицій для реорганізації,  реструктуризації та всебічного розвитку машинобудування Харківської області. Слід зазначити, що вирішення даного кола проблем також сприятиме створенню відповідних умов для впровадження ефективних програм розвитку персоналу, оскільки дані процеси є взаємопов'язаними.

В регіоні сформувалося сприятливе наукове підґрунтя для прогресивного розвитку як власне трудових ресурсів машинобудівних підприємств, так і їх основного виробництва та необхідної виробничої  інфраструктури. Наявні інтелектуальні та виробничі активи мають стати основою, міцним стрижнем для розвитку машинобудівного комплексу регіону, в якому одна з провідних ролей має відводитися програмам розвитку трудового та інноваційного потенціалу, тобто всебічній підтримці соціально орієнтованої економіки задля процвітання регіону та держави в цілому.

­На території Харківської області зосереджено унікальний науково-технічний, трудовий та виробничий потенціал, який спрямований на дослідження, розробку та виробництво якісної високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції машинобудівної галузі. ­Саме науковий, аналітичний та інноваційний підхід до сучасних проблем машинобудівного комплексу, всебічна інвестиційна підтримка та розвиток машинобудівної галузі дозволять забезпечити на підприємствах машинобудування Харківщини проведення ефективної модернізації, необхідного технічного переоснащення, запровадження й реалізацію стратегічних кадрових програм мотивації та розвитку персоналу, інноваційних проектів тощо.

Література:

1. Веб-сторінка Державного комітету статистики  http://www.ukrstat.gov.ua/.

2.     Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. - 2007. - №11. - С. 4 - 20.

e-mail: derykhovskaya_V@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>