XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дерихвіст Ю., к. е. н., Гарбар В. А. ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ У КРЕДИТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

Дерихвіст Юлія

магістр факультету економіки та менеджменту

Науковий керівник - Гарбар Віктор Анатолійович, к. е. н., доцент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ У КРЕДИТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу.

Бюджетні важелі - це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не можуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання інвестицій взагалі.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка, по суті, репродукує збільшення коштів у економічній системі.

До системи податкових і митних пільг входять «податкові канікули», зниження ставок оподаткування у разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у певні регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів.

Спеціальні економічні зони передбачають ще розвиненішу систему податкових та митних пільг, спрощення адміністративних процедур. Ця система пільг передбачає зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.

Законодавством країни можуть проголошуватись особливі заходи гарантування, за якими іноземні вклади захищаються правовим шляхом від незаконного вилучення, непередбачуваних втрат чи неповернення прибутків за несприятливих обставин у країні-реципієнті [1, с. 234].

Зосередимо увагу на конкретних методах стимулювання іноземних інвестицій, які можуть застосовуватись в реаліях української економіки, а саме: зниження податку на доходи корпорацій, податкові канікули, прискорена амортизація, зменшення оподаткованого прибутку на суму інвестицій, використання податкового інвестиційного кредиту [2, с. 27].

Іноземна інвестиційна діяльність в Україні регулюється наступними основними нормативно-правовими актами: Закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10.09.1999р., Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996р., а також законами та нормативними актами, що регулюють питання власності, оподаткування, пільгових режимів інвестування тощо. Національний Банк України також затвердив низку постанов, які регулюють валютні питання при здійсненні інвестування.

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою України. Неабияку роль у цьому процесі відіграє Адміністрація Президента. Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну.

Специфікою державного регулювання іноземного інвестування в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між кількома центральними органами виконавчої влади як функціональної, так і галузевої компетенції. Це зумовлено міжгалузевим характером даного об'єкта державного регулювання.

Особливістю державного правового регулювання діяльності іноземних інвесторів на території України є те, що поряд з зазначеними галузевими Законами вони повинні враховувати також положення ряду міжгалузевих Законів та підзаконних нормативних актів. Це Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про власність», «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» та інші.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» для інозем­них інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. У той же час, відповідно до Закону України «Про усунення дискримінації у оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 25.03.2005р. фактично скасовано пільги щодо митного та валютного регулювання та справляння податків підприємствам з іноземними інвестиціями.

При цьому держава встановила гарантії захисту іноземних інвестицій, зокрема: вільний переказ прибутку від іноземних інвестицій в Україні; захист від націоналізації та експропріації, за винятком випадків стихійного лиха, надзвичайних положень, епідемій, епізоотій, з відповідною та ефективною компенсацією і правами інвестора на реінвестування своїх прибутків на території України; компенсація збитків, які були завдані іноземним інвесторам у результаті незаконних дій або бездіяльності державних органів або чиновників; захист інвестицій від наступних змін у законодавстві по вищезазначених гарантіях протягом 10 років; звільнення від сплати мита при ввозі на територію України основних засобів, які потім будуть внесені до статутного фонду компанії.

Гарантії спеціалізованих небанківських установ на сьогодні поступаються перед гарантіями банків. Це зумовлено передусім недоліками чинного законодавства.

Сьогодні у світі нагромаджено значний обсяг інструментів і важелів економічного впливу, які регулюють діяльність іноземного капіталу. Йдеться передусім про законодавство щодо іноземних капіталовкладень, про заходи митного і податкового регулювання, антитрестівську політику, механізми держконтролю над цінами та захист споживачів, законодавство про передачу технологій, захист інтелектуальної власності, торгівлю патентами і товарними знаками тощо. По суті, необхідно сформувати національну модель інвестиційного законодавства типу Кодексу іноземних інвестицій, який існує у багатьох країнах. Це дозволить прописати стандарти поведінки ТНК і заходи адміністративного контролю над їх виконанням. Останні необхідно «прописати» не менш докладно, ніж відповідні зобов'язання сторони, що приймає, і пропоновані нею відповідні пільги та заохочення.

Внесення змін до деяких законів України з питань банківської діяльності, законів, що регулюють ринки фінансових послуг, а також налагодження тісної і ефективної співпраці між органами, що здійснюють державне регулювання діяльності банків і небанківських фінансових установ, є запорукою забезпечення ефективного нагляду за цими суб'єктами ринку фінансових послуг та, відповідно, стабільності кредитно-фінансової системи України.

Органам регулювання небанківськими фінансовими установами в Україні бракує політичної незалежності та фінансової самостійності, і їх спроможність у сфері правозастосування дуже слабка.

Для активізації інвестиційної діяльності (у тому числі іноземної) треба зробити такі загальнонаціональні кроки, як: знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства; усунути неоднозначність тлумачення нормативно-правових актів і завершити судову реформу; вдосконалити нормативну базу щодо реалізації прав власності; завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність і прозорість в ухваленні рішень органами влади та врешті подолати бюрократизм і прояви корупції; запровадити ефективні методи корпоративного управління; сприяти розвиненості ринків капіталу, передусім банківського сектору, фондового та страхового ринків; знизити податкове навантаження; забезпечити стабільність політичного середовища; активізувати діяльність зі створення позитивного іміджу держави.

Підсумовуючи особливості державного регулювання іноземних інвестицій в Україні, варто наголосити на недостатньому використанні доступних важелів управління. Недостатнє нормативне забезпечення гарантійно-страхового захисту вкладень, непрозорі митні процедури і жорсткий контроль за переміщенням капіталів, які часто пов'язані з корупцією, недостатнє використання системи амортизаційної політики та податкового стимулювання, слабкий вплив грошово-кредитних важелів - усе це свідчить про недостатньо ефективне застосування економічної політики для активізації іноземного інвестування.

Наша держава ще не створила належних та достатніх економічних, політичних та організаційних умов для залучення потрібних обсягів зовнішніх інвестицій у відповідних формах. Розвиток інвестиційного процесу, збільшення обсягів залучення інвестицій потребують постійної підтримки з боку держави шляхом: законодавчого забезпечення діяльності підприємств з іноземними інвестиціями; фінансово-грошової допомоги (пільгове кредитування, державне страхування позик); податкових пільг підприємствам, що працюють у галузях, які впливають на стабілізацію життя та добробут населення; некомерційної допомоги (інформаційна, технічна, консультативна, маркетингова, кадрове забезпечення); за необхідності, сприяння у зовнішньоекономічних відносинах іноземних підприємств, що діють на території України.

Література:

1. Харламова Г.О. Інвестиційна стратегія України: максимізація вигід, мінімізація збитків / Г.О.Харламова // Економіка та держава. - 2006. - №4. - С.29-31.

2. Абрамович І.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України / І.В.Амбрамович // Економіка та держава. - 2006. - №9. - С.25-29.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>