Дібров В.В. ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ
Дібров В. В.
Аспірант, Черкаський державний технологічний університет
ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ
В Україні процес відродження науково-виробничої кооперації, інноваційного розвитку економіки та підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку може бути прискорений за рахунок відновлення розірваних і налагодження нових ефективних зв'язків між існуючими суб'єктами науково-виробничої сфери шляхом організації галузевих інноваційних систем.
Назріла потреба у створенні такого наукового методу, який дозволив би швидко і точно серед господарюючих суб'єктів знаходити ті, які потенційно чи реально володіють можливостями і взаємними потребами у взаємодії для розробки та реалізації інноваційних проектів. Сукупність таких об'єктів стане галузевою інноваційною системою - кластером.
Сучасний стан світової економічної системи характеризується переходом від індустріального та постіндустріального укладу до періоду науки і знань. Це проявляється в першу чергу у посиленні ролі нематеріальних активів, пріоритетності інвестування в інтелектуальний капітал. Сучасний стан конкурентної боротьби відрізняється не стільки прагненням володіти капітальними і матеріальними ресурсами, скільки володіти здатністю розробляти і впроваджувати нове (інноваційним потенціалом).
Розробка нових технологій, виробництво на їх основі високоякісних товарів і послуг, вихід з цими товарами і послугами на світовий ринок є для провідних світових компаній найважливішою стратегічною метою свого розвитку. Досвід показує, що віддача від нововведень приблизно в 9 разів перевищує витрати на їх розробку і впровадження.
Актуальність вивчення питань інноваційного розвитку обумовлена необхідністю формування конкурентоспроможної економіки регіону, що базується на просуванні до більш високих технологічних укладів і забезпечує збільшення її внеску у вирішення проблем соціально-економічного розвитку. Складність цієї проблематики пов'язана з неоднозначністю теоретичних підходів як до інтерпретації самої категорії „інновація", визначення її класифікаційних ознак, так і до обґрунтування методології дослідження і прогнозування інноваційних процесів на регіональному рівні. Інновації важливі і як окремий вид діяльності, і як стимул економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності в цілому, але це твердження є спірним у зв'язку з відсутністю наукової літератури, яка розкриває питання щодо сутності інновацій та форм, які вона приймає на регіональному рівні.
Для нашої країни досліджувана проблематика особливо значима, оскільки розвиток інноваційних процесів в Україні пов'язаний з формуванням ринкової економіки. Тому в економічній літературі особливе місце приділялося і приділяється питанням визначення сутності та змісту даної категорії. Серед сформованих на сьогоднішній день теоретичних поглядів на поняття „інновація" як найбільш поширені можна виділити три основні підходи.
Перший підхід пов'язаний з характеристикою лише одного з аспектів досліджуваної категорії - техніко-технологічного результату інноваційної діяльності. В основному такий підхід визначається в статтях економічних словників і енциклопедій.
При другому підході інновація розглядається як результат інноваційної діяльності.
Третій підхід пов'язаний з дослідженням категорії „інновація" як процесу, що включає основні етапи інноваційної діяльності.
Резюмуючи результати розглянутих теоретичних основ інноваційних процесів, можна виділити дві базові характеристики інновації - результативну і процесуальну. Інновація (нововведення), на наш погляд, є не тільки новий прогресивний результат, але і процес його отримання, виражений у сукупності дій, спрямованих на створення і поширення нововведення, що задовольняє конкретні суспільні потреби. Враховуючи подвійність інновації, її сутність і зміст може бути визначено через основні властивості, які проявляються в ході створення та реалізації нововведення.
В останні роки багато дослідників пропонують доповнити наведений перелік цілим рядом факторів інноваційної активності, наприклад галузевого характеру. Вплив фактора „галузева приналежність підприємства" проявляється внаслідок структурних зрушень у промисловому виробництві, що відбуваються під дією науково-технічного прогресу. Цей фактор пропонується врахувати шляхом грамотного прогнозування напрямів науково-технічного прогресу.
Інновація як результат - це вид діяльності або матеріальний об'єкт, або їх комбінація, для яких характерні такі ключові властивості, як:
- наукова і практична новизна, яка формується у вигляді нового прогресивного результату, раніше не застосовуваного системою, що його використовує;
- орієнтація на прикладний характер отриманого результату на етапі комерціалізації нового продукту, який полягає у запуску його у виробництво, вихід на ринок і рух далі по основних етапах життєвого циклу продукту;
- можливість отримання і вимірювання кінцевого результату інновації, вираженого у вигляді економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.
У процесуальному сенсі інновація - це процес виникнення і розробки, адаптації та використання нового корисного результату.
Створення національної інноваційної системи є одним з найбільш важливих аспектів модернізації сучасної України, що забезпечить підвищення рівня конкурентоспроможності економіки і, відповідно, життєвого рівня населення. Національна інноваційна система - це сукупність єдиної державної інноваційної політики, всі види інноваційної діяльності та її головні ресурси. Головне завдання цієї системи полягає в насиченні всіх сфер і галузей економіки інноваційними процесами. Інноваційна політика України включає в себе комплекс напрямів і заходів прямого і непрямого регулювання діяльності суб'єктів національної інноваційної системи (господарюючі суб'єкти та інвестори; наукові, проектні та інші організації; інститути інфраструктури інноваційної діяльності, у тому числі відповідні типи фінансово-кредитних установ).
Регіональна інноваційна система включає розробників нововведень, інноваційну інфраструктуру і підприємства-споживачі нововведень. Інноваційна інфраструктура повинна забезпечувати фінансування, кадрове та інформаційне забезпечення інноваційного процесу, а також просування нововведень та доведення їх до виробництва і масового випуску. Інноваційна система покликана забезпечити випереджаючий розвиток наукоємних галузей, в т.ч. експорт наукоємної продукції. Результат інноваційного розвитку залежить від рівня розвитку науки та освіти в регіоні. Інноваційний потенціал регіону - це сукупність інноваційних потенціалів господарюючих суб'єктів регіону.
Література:
1. Лапин Н. И. Актуальные проблемы исследования нововведений // Социальные факторы нововведений в организационных системах: Труды семинара. - М.: ВНИИИСИ, 1980. - С. 6-7.
2. Статистика науки и инноваций: Краткий терминологический словарь / под ред. Л. М. Гохберга. - М.: ЦИСН, 1996. - 297 с.
3. Титов А. Б. Характеристика и принципи классификации инноваций. - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1998. - С. 31.
