Подпишитесь на рассылки о научных публикациях
Дібров Володимир Володимирович
Донецький державний університет управління
МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
Сучасний стан світової економічної системи характеризується переходом від індустріального та постіндустріального укладу до періоду науки і знань. Це проявляється в першу чергу у посиленні ролі нематеріальних активів, пріоритетності інвестування в інтелектуальний капітал. Сучасний стан конкурентної боротьби відрізняється не стільки прагненням володіти капітальними і матеріальними ресурсами, скільки володіти здатністю розробляти і впроваджувати нове (інноваційним потенціалом).
Методологія аналізу інноваційного потенціалу регіону складається з наступних основних етапів:
1. Комплексний аналіз конкретних інвестиційних проектів, що запропоновані науково-дослідними і виробничими підприємствами регіону, має інноваційний характер Оцінка величини інноваційного потенціалу на основі даного аналізу.
2. Аналіз структури (перш за все галузевої) інноваційного потенціалу регіону.
3. Розрахунок і аналіз динаміки основних індикаторів інноваційного розвитку регіону.
4. Кластеризація (макрорайонування) території за критерієм інноваційної активності.
5. Прогноз ефективності створення структур підтримки інноваційної діяльності.
Інноваційний потенціал регіону складається з інноваційних потенціалів господарюючих суб'єктів, які здійснюють свою діяльність на території регіону.
Методика дослідження інноваційного потенціалу регіонів базується на таких основних діях:
- складання опису всіх перспективних інновацій шляхом опитування наукових, проектних, конструкторських і виробничих організацій регіону;
- отримання інформаційної підтримки з боку адміністрації регіону;
- отримання необхідних оцінок щодо мінімального набору аналітичної інформації;
- моделювання динаміки реалізації інновацій;
- обчислення величини інноваційного потенціалу в грошовому виразі.
Експертна оцінка інноваційного потенціалу регіону повинна здійснюватися за чотирма розділами:
1. Моніторинг науково-технічних (технологічних) власних і придбаних розробок і винаходів.
2. Стан інфраструктурних можливостей промислових підприємств і науково-технічних організацій регіону, що забезпечують проходження нововведенням всіх етапів інноваційного циклу, перетворення його в нововведення або інновацію.
3. Зовнішні та внутрішні чинники, що відображають взаємодію інноваційного потенціалу з іншими частинами сукупного потенціалу регіону і впливають на успішність здійснення інноваційного циклу.
4. Рівень інноваційної культури, що характеризує готовність і здатність підприємств регіону до реалізації нововведень у вигляді інновацій.
Проте в цілому наука, виробництво і бізнес розвиваються за власними траєкторіями, часто не пов'язаних один з одним. Як наслідок - виникають проблеми, серед яких слід виділити: нарощування технологічного відставання від розвинених країн, зниження конкурентоспроможності вітчизняної освіти; низька частка цільового працевлаштування випускників державних ВНЗ; розрив у взаємодії ВНЗ з виробництвом та експериментальними базами; невідповідність випускників потребам інноваційного виробництва. Основне обмеження розвитку інноваційної сфери - дефіцит кваліфікованих кадрів.
Інноваційна активність є сутністю внутрішнього стану економічної системи, якою можна управляти, цілеспрямовано використовуючи можливості та потенціал людського капіталу. Стимулювання інноваційної активності має здійснюватися на всіх етапах життєвого циклу розробки, освоєння і виробництва наукоємної продукції, включаючи фундаментальні дослідження, трансфер і комерційне використання інновацій.
Література:
•1. Ганущак Л. Б. Дослідження організаційно правових форм управління інноваційним потенціалом підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 10. - С. 217-226.
•2. Гуменюк О. І. Кластери як організаційна структура інноваційно-інвестиційної моделі розвитку промисловості [Текст] / О.І. Гуменюк. - Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 2. - С. 9-19.
•3. Кузьмін О. Кластери як чинник інноваційного розвитку підприємств і територіальних утворень / О. Кузьмін, В. Жежуха // Економіст. - 2010. - № 2. - С. 14-23.