XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Димитрова В.Ф. ЗАСТОСУВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ДО АНАЛІЗУ КОМПОНЕНТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Димитрова В.Ф.,

викладач кафедр філософських наук

Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

ЗАСТОСУВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ДО АНАЛІЗУ КОМПОНЕНТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Сучасні глобальні проблеми в основі своїй фокусуються на проблемах екології. Нинішнє екологічне становище спонукає говорити про формування нових підходів до взаємодії з оточуючим середовищем, до власної діяльності в екосистемах. За умов становлення постнекласичної науки все більше говорять про синергетичну методологію.

У статті автор має за мету застосовувати синергетичну методологію до аналізу одного з компонентів екологічного середовища - відходів матеріальної діяльності людини (сміття). Даний компонент є елементом штучного середовища, кількісно зростаючий і небезпечний як для існування природного середовища, так і самої людини.

Стартовою точкою для всіх досліджень в синергетиці є адекватний опис стану системи на різних рівнях. В.Буданов аналізуючи складні ієрархічні системи виділяє три часові рівні: мікро-, макро-, мегарівні [1].

Використання цих рівнів дозволяє сформувати широкий погляд як на елементи екологічної системи, так і на систему в цілому.

При характеристиці ієрархічних рівнів системи використовуються поняття "керуючий параметр", "параметр порядку". Виокремлюються мікрорівень, утворений швидкими, короткоживучими змінними; макрорівень утворений параметрами порядку, що є довго живучими  колективними змінними; мегарівень, утворений керуючими параметрами (одним або кількома), що є надповільними змінними.

Параметри порядку визначають поведінку більшості елементів нижчого рівня, тобто мова йде про принцип підкорення, який проголошує: довготривалі змінні управляють короткотривалими; рівень, що лежить вище, керує рівнем нижче [1]. Однак, особливістю розгляду системи в синергетичному розрізі є наявність циклічної причинності, коли, як зазначають В.Буданов, В.Морозов, елементи нижчого рівня системи (мікрорівня) не тільки підкоряються параметрам порядку макрорівня, а окремі частини системи через свою колективну поведінку генерують і визначають параметри порядку. Відтак, суттєвою характеристикою системи є можливість вирішального впливу малих подій і дій на загальний розвиток.

Основною проблемою синергетики є якісна макроскопічна зміна складних систем. Цю зміну В.Буданов описує як таку, коли повільні зміни керуючих параметрів мегарівня приводять до біфуркації, нестійкості системи на макрорівні і перебудови його структури [1].

Але варто зауважити, оскільки діє принцип циклічної причинності, то маємо зворотну дію, коли катастрофічні зміни нижнього рівня впливатимуть на зміни макрорівня, порушуючи його попередній стан. Відбувається вплив на макрорівень з обох боків: з боку мікро- та мегарівнів.

Зміни відбуваються під впливом флуктуацій, відхиленням системи, завдяки яким постійно розхитується попередній порядок і виникає новий порядок чи структура системи [2, с.33].

Як описана модель працює у випадку аналізу відходів матеріальної діяльності людини?

На мікрорівні ми маємо накопичення відходів сміття на побутовому, локальному рівні (наприклад, в місцевих контейнерах). Макрорівень утворюватимуть накопичення і збереження  відходів  на фронтальному рівні (наприклад, звалища окремих населених пунктів). Мегарівень даного прикладу матиме глобальний, всезагальний характер, охоплюючи накопичення і збереження відходів людської діяльності у планетарному масштабі (об'єднавши систему сміттєвих полігонів усіх держав планети).

Під впливом зовнішніх чинників, зокрема, науково-технічного прогресу, відбувається зміна параметрів системи - якісного складу відходів, зміна видів відходів, тощо.

Так, за останнє століття, в результаті зміни якості життя і потреб людини, склад сміття поповнився техногенними елементами (хімічними, токсичними тощо). Такий склад відходів, на відміну від біологічного, довше розкладається, несе більшу небезпеку як людському, так і природному існуванню. Одночасно в результаті демографічного вибуху маємо зміну й кількісного параметру відходів.

Оскільки особливістю розгляду системи в синергетичному розрізі є наявність циклічної причинності, одночасно маємо вплив змінних нижнього рівня на вищі рівні. Так, збільшення кількості відходів на місцях (мікрорівень), призводить до швидкого заповнення звалищ та їх кількості, з'являється необхідність у розширенні територій для звалищ (макрорівень). Далі виникає проблема екологічної безпеки на мегарівні, тобто масштабів забруднення сміттям природного середовища, планети взагалі не в далекій перспективі, а вже сьогодні.

Таким чином, у напряму від мега- до мікрорівня матимемо зворотній вплив: так, загроза перетворити Землю у «величезне звалище» спонукає на мегарівні змінити підхід людського суспільства до сміття від його появи до способів накопичення. Мегарівень диктує необхідність появи нових способів утилізації відходів без складування і дієвого, негайного застосування нових технологій збору сміття на мікрорівні.

Геометричне накопичення критичної маси сміття призводить до біфуркації, нестійкості системи на макрорівні: переповнення звалищ, відсутність площ під нові звалища, повторна експлуатація «законсервованих» та несанкціонованих полігонів під сміття тощо. Це призводить до руйнації місцевих екосистем, до локальних соціальних конфліктів, проявів місцевих екологічних катастроф, які останнім часом зливаються і вже мають ознаки суцільної планетарної картини.

Так, в точці біфуркації, як вказує В.Буданов, макрорівень зникає і виникає контакт мікро- і мегарівнів, який породжує нові параметри порядку оновленого макрорівня.

В.Буданов показує процес народження параметрів порядку, структур з хаосу мікрорівня такою формулою: "керуючі надповільні параметри мегарівня" + "короткоживучі змінні мікрорівня" = "параметри порядку, довготривалі колективні змінні макрорівня" [1].

Таким чином, зміна способу збереження й утилізації сміття шляхом переходу у світових масштабах на нові технології поводження з відходами (мегарівень) призведе до зміни технології накопичення сміття на місцях шляхом створення розділеного збирання сміття (мікрорівень) та появи нових технологій, наприклад, згорання відходів за допомогою спеціальних перероблювальних заводів, замість звалищ (макрорівень).

Тобто, відбуватиметься зміна структури макрорівня: відпадає необхідність в захороненні твердих побутових відходів, виділення землі для нових звалищ, з'являться технології додаткової переробки накопиченого на зачинених полігонах та на несанкціонованих звалищах, тощо.

Відправним пунктом синергетичного аналізу наведеного прикладу, як і ієрархічної структури інших об'єктів екологічного середовища, може виступати "локальна ситуація". Принцип "локальної ситуації" використовує Р.Коллінз при аналізі соціальних комунікацій. У нашому прикладі може стати дієвою (робочою) модель застосування синергетики Р.Коллінзом до соціальної комунікації. Р.Коллінз зазначає, що "локальна ситуація" проникає крізь індивідуальне, її наслідки розповсюджуються зовні через соціальні мережі до макрорівня соціуму.

Аналогічний механізм діє і на рівнях екологічного середовища. Локальні ситуації вписуються в ланцюги екологічних дій, одночасно породжуючи їх нову конфігурацію. Нашаровуючись та доповнюючи одна одну в часі і просторі вони впливають як на внутрішню структуру системи, так і на зовнішні системи, тобто вони обернені усередину і зовні.

Зокрема, у різний час для потреб локальних громад та місцевих програм було збудовано лише у головному руслі річки Південний Буг 16 водосховищ, які мають дамби різної висоти. Нашарувавшись одна на одну ці локальні побудови вплинули на екобаланс ріки взагалі та окремих її сегментів (зміна хімічного складу води, видового та кількісного складу тваринного світу водного простору ріки, тощо). Одночасно наведені локальні ситуації впливають на зовнішні системи, наприклад, на екосистему Чорного моря.

Звідси випливає, що макрорівень має розумітися не як шар, розташований вертикально над мікро-, а як розгортання спіралі мікроситуацій. Мікроситуації вбудовані в макропатерни, тобто в конфігурації впорядкованих взаємин, що є способами, які зв'язують ситуації одна з одною. Саме при біфуркації руйнується її патерн, тобто якісний порядок, конфігурація взаємин, характерна для даної системи.

Отже, макрорівень можемо розглядати як об'єднання у певній конфігурації ланцюгів локальних зіткнень, дій, вчинків, мікрочастин. Окремі частини мікрорівня системи через свою узгоджену колективну поведінку генерують і визначають створення самоорганізуючих структур на макрорівні.

Особливістю синергетичного розгляду екологічної системи, на думку автора, є те, що кожний її елемент піддається структурній ієрархії, формуючи системне уявлення про функціонування, розвиток, організацію даної системи.

Поряд з одним вертикально розглянутим елементом поступово горизонтально вибудовується ряд інших складових елементів системи.

Таким чином, образ структури екологічної системи уявляється як цілісна ієрархічна система горизонтально-вертикальних зв'язків: поділ (розчленування) горизонтально є атрибутом статики екологічної системи, а членування вертикально - атрибут динаміки, її становлення.

Література:

1. Буданов В.Г. Синергетика: история, принципы, современность / http://spkurdymov.narod.ru/SinBud.htm

2. Цикин В.А. Эволюционная эпистемология и синергетика //Практична філософія. - 2007, № 1., с. 28-34

 

E-mail: geckon@mksat.net

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>