Дмитрук Ю.М., Григоренко В.О. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Дмитрук Ю.М.
Науковий керівник: Григоренко В.О.
Буковинська державна фінансова академія
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Актуальність дослідження. На сучасному етапі трансформації національної економіки формування банківської системи є вихідним елементом процесу утворення основних елементів ринкової інфраструктури, оскільки саме банки є рушійним механізмом економічних перетворень і саме вони формують рух та перерозподіл фінансових ресурсів суспільства. За наслідками фінансово - економічної кризи вітчизняна банківська система відчула негативний вплив світової фінансової кризи, для кожної банківської установи надзвичайно важливою є проблема її капіталізації.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних науковців проблемам щодо капіталізації банківської системи, оптимізації їх ресурсного потенціалу, ефективності його використання значну увагу приділяють: С. Аржевітін, О. Васюренко, В. Вавканич, які досліджували особливості формування ресурсів комерційних банків. Ткачук Н. у своїх працях приділяв увагу економічній сутності процесу капіталізації банківських установ. Коваленко В. у своїй монографії досліджував напрямки збільшення капіталу банківських установ, у працях А. Мороза, М. Савлука розглянуто питання забезпечення фінансової стійкості банківських установ, а також методика здійснення банківських операцій, пов'язаних із формуванням та збільшенням ресурсів комерційних банків.
Метою статті є висвітлення проблем функціонування банківської системи в посткризовий період та формування пропозицій щодо впровадження сучасних інструментів формування капіталу комерційних банків.
Виклад основного матеріалу. Сучасний комерційний банк - це автономне, економічно самостійне, незалежне підприємство, яке функціонує на основі партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності комерційного банку визначається його функціями та операціями, які напряму залежить від рівня капіталізації банківської системи.
Банківський капітал - сукупність грошових коштів, яка складається із власних коштів (статутного фонду та інших фондів), а також нерозподіленого прибутку та залучених коштів [3, 45]. Капітал банку впливає на подальший розвиток банку, тому що саме капітал забезпечує економічну самостійність та прибуткову діяльність, що сприяє підвищенню фінансової стійкості банку. Ефективність функціонування банківського сектору полягає у забезпеченні банків достатнім капіталом для діяльності в ринковій економіці. Зміцнення ресурсної бази банків залежить від зростання обсягів власних капіталів банків, а концентрація капіталу і вплив іноземного банківського капіталу на національну економіку активізують процеси формування та зростання власного капіталу банків.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», капітал банку - це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Формування та капіталізація банку здійснюється шляхом грошових внесків. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел [1, 54].
Банківський капітал виконує наступні функції:
• забезпечує довіру до банків у суспільстві та впевненість у стабільності окремих банків і банківської системи взагалі;
• забезпечує необхідні обсяги банківських операцій різних типів;
• захищає від можливих збитків;
• рівномірно розподіляє ризик банківської діяльності між усіма сторонами, залученими до неї (банки, клієнти, позичальники, інвестори) [2, 19].
У період фінансової кризи банківська система України зазнала значних втрат, про що свідчить:
• зростання в 11,3 раза проблемних кредитів до 71,8 млрд. грн., а їх частка в кредитному портфелі збільшилася з 3 до 10 %, що зумовило значні відрахування в резерви на покриття збитків за активними операціями (відношення резервів до активів зросло з 3,3 до 12,5 %);
• значний обсяг наданих Національним банком України кредитів рефінансування (більше 60 млрд. грн.) для підтримання ліквідності банками та недопущення втрати ними платоспроможності;
• величезні збитки в діяльності банків України (за результатами 2009 року - 38,4 млрд. грн., за 4 місяці 2010 року - 5,1 млрд. грн.), що призвело до значних втрат капіталу;
• значні витрати держави (більше 15 млрд. гри.) для відновлення платоспроможності окремих системних банків (Укргазбанк, Родовідбанк, банк "Київ");
• втрата багатьма банками платоспроможності. За період фінансової кризи у 25 банках була призначена тимчасова адміністрація у зв'язку з загрозою втрати банками платоспроможності (в тому числі в трьох банках І групи - Промінвестбанк, банк "Надра", Укрпромбанк), з них лише 5 банків відновили платоспроможність [5, 36].
Безперечно, що ефективність діяльності банківської системи значною мірою залежить від рівня її капіталізації і, як стверджують вітчизняні науковці, зумовлюється недосконалістю всієї банківської системи загалом, а також і окремих банків, які не можуть залучити необхідну кількість (обсяг) ресурсів і
здійснювати активні масштабні операції [6, 23]. Дані про динаміку банківського капіталу в Україні наведено у табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Динаміка капіталу банків України в 1999-2011 роках *
| Станом на | Капітал | Зобов'язання | Активи | |||
| млн. грн. | Темп приросту до попереднього року, % | млн. грн. | Темп приростудо попереднього року, % | млн. грн. | Темп приросту до попереднього року, % | |
| 01.01.1999 | 4 845 | - | 15 173 | - | 20 015 | - |
| 01.01.2000 | 5 878 | 21,32 | 19 929 | 31,35 | 25 806 | 28,93 |
| 01.01.2001 | 6 450 | 9,73 | 30 530 | 53,19 | 36 890 | 42,95 |
| 01.01.2002 | 7 967 | 23,52 | 39 263 | 28,60 | 47 229 | 28,03 |
| 01.01.2003 | 9 981 | 25,28 | 53 943 | 37,39 | 63 992 | 35,49 |
| 01.01.2004 | 12 882 | 29,10 | 87 352 | 61,73 | 105 539 | 64,92 |
| 01.01.2005 | 18 421 | 42,99 | 115 926 | 32,71 | 141 497 | 34,07 |
| 01.01.2006 | 25 451 | 38,16 | 188 427 | 62,54 | 213 878 | 51,54 |
| 01.01.2007 | 42 566 | 67,20 | 297 613 | 57,95 | 340 179 | 59,05 |
| 01.01.2008 | 69 578 | 63,46 | 529 818 | 78,02 | 599 396 | 76,21 |
| 01.01.2009 | 119 263 | 71,41 | 806 823 | 52,28 | 926 086 | 54,50 |
| 01.01.2010 | 137 725 | 19,58 | 804 363 | 5,13 | 942 088 | 7,02 |
| 01.10.2010 | 151 866 | 10,27 | 877 304 | 9,07 | 1029 170 | 9,24 |
* Офіційний сайт Національного банку України
З табл. 1.1. видно, що в 2010 році темп приросту капіталу становив 19,58% у порівнянні з попереднім роком, зобов'язань - 5,13% та активів - 7,02% відповідно. З табл. 1.1 простежується, що середньорічний темп приросту капіталу банків становить 34,03%, зобов'язань - 41,31%, активів - 39,81%. Тобто, середньорічні темпи зростання капіталу відстають від темпів зростання активів.
Для розв'язання проблем достатності капіталу, а також і багатьох інших, з якими стикається та чи інша банківська установа у процесі формування, розміщення і використання ресурсного потенціалу доцільно використовувати модель формування і управління капіталом банку [4, 75].
Модель формування і управління капіталом банку містить три блоки, які необхідно вводити до її складу - це ресурсне регулювання, ресурсне формування та оптимізація ресурсної бази (рис. 1).

Рис. 1. Схема побудови моделі формування і управління капіталом банку
Ресурсне регулювання стосується внутрішніх і зовнішніх факторів, які зумовлюють найістотніший вплив на формування системи ресурсного забезпечення комерційного банку. До внутрішніх факторів належать:
•1) тактика й стратегія банку на грошово-кредитному ринку (спеціалізація чи універсалізація кредитної політики, оптимізація депозитної політики);
•2) оцінка і рівень забезпечення ризиків власним капіталом;
•3) тенденції фінансової результативності.
Що стосується зовнішніх факторів, то до них відносять:
•1) регулювання діяльності банку з боку НБУ шляхом встановлення обов'язкових економічних нормативів;
•2) державне регулювання грошово-кредитного ринку (встановлення облікової ставки, норми обов'язкових резервів, тощо);
•3) правове і нормативне середовище (податкове, валютне, антимонопольне законодавство);
•4) рівень конкуренції на грошово-кредитному ринку та інші.
Ресурсне забезпечення відображає шляхи формування обсягу ресурсної бази, достатньої для забезпечення ефективної банківської діяльності. Цей блок моделі складається з таких елементів:
• управління власним капіталом (сумою основного і додаткового капіталу за мінусом відрахувань);
• нарощування акціонерного капіталу, реалізація ефективної дивідендної політики;
• створення й зміцнення бази залучених та запозичених ресурсів;
• удосконалення механізму мобілізації ресурсів клієнтів шляхом освоєння нових видів операцій, банківських технологій і ринків для зростання обсягу ресурсного потенціалу;
• забезпечення прибутковості кредитно-інвестиційних операцій.
Третій блок-оптимізація ресурсної бази, який включає заходи щодо раціоналізації залучених і запозичених ресурсів та їх розміщення у найприбутковіших варіантах. Складовими цього блоку є:
•1) забезпечення оптимальної структури запозичених і залучених коштів та їх відповідності за обсягами, строками й умовами мобілізації структури активів;
•2) реалізація ефективного податкового менеджменту;
•3) узгодження оцінки кредитних ризиків та оптимального розміру резерву для покриття збитків за кредитами [4, 78].
На підставі вищевикладеного можна стверджувати, що зазначений підхід до розробки моделі формування і управління капіталом банку має цільову спрямованість: комплексне охоплення всіх елементів, які формують або можуть впливати на побудову й використання ресурсного потенціалу банку.
Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. З метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи банки мають вживати заходів щодо підвищення рівня концентрації капіталу, зниження рівня ризикованості здійснюваних операцій та формування в необхідному обсязі резервів під ризики за активними операціями, покращення якості активів і пасивів та забезпечення їх збалансованого зростання, оптимізації витрат і доходів та підвищення рівня капіталізації.
Враховуючи ситуацію, яка характерна для сьогодення необхідно констатувати, що застосування вищенаведеної моделі формування і управління капіталом комерційних банків особливо актуально, йдеться про функціонування вітчизняних банківських установ у післякризовий період, в умовах припинення довгострокового і короткострокового кредитування (інвестиційного, споживчого, іпотечного тощо). Оскільки, саме банківський капітал дає змогу банку здійснювати розширення активних операцій і забезпечує належний рівень конкурентоспроможності банків та банківської системи загалом.
Література:
•1. Меда Н.С. Особливості становлення банківської системи України та їх вплив на формування стратегії розвитку банків / Н. С. Меда // Наукові праці НДФІ. - 2011. - №4. - С. 53-58.
•2. Вавканич А.І. Особливості формування ресурсів комерційних банків / А. І. Вавканич // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 1. - С. 17-22.
•3. Ткачук Н.М. Капіталізація банку: економічна сутність і різновиди / Н. М. Ткачук // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 1. - С. 45-49.
4. Коваленко В.В., Черкащина К.Ф. Методичні підходи до визначення рівня капіталізації банківської системи / В.В. Коваленко, К.Ф. Черкащина // Фінанси України. - 2010. - №8. - С.73-85.
5. Домрачев В.М. Забезпечення стабільності банківської системи України у післякризовий період / В. М. Вавканич // Наукові праці НДФІ. - 2011. - №8. - С. 34-37.
6. Коваленко В.В. Капіталізація банків: методи оцінювання та напрямки підвищення: монографія / В. В. Коваленко. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 153 с.
7. Офіційний сайт Національного банку України [сайт http://www.bank.gov.ua].