Дмитрук Ю.М., Григоренко В.О. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Дмитрук Ю.М.

Науковий керівник: Григоренко В.О.

Буковинська державна фінансова академія

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Актуальність дослідження. На сучасному етапі трансформації національної економіки формування банківської системи є вихідним елементом процесу утворення основних елементів ринкової інфраструктури, оскільки саме банки є рушійним механізмом економічних перетворень і саме вони формують рух та перерозподіл фінансових ресурсів суспільства. За наслідками фінансово - економічної кризи вітчизняна банківська система відчула негативний вплив світової фінансової кризи, для кожної банківської установи надзвичайно важливою є проблема її капіталізації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних науковців проблемам щодо капіталізації банківської системи, оптимізації їх ресурсного потенціалу, ефективності його використання значну увагу приділяють: С. Аржевітін, О. Васюренко, В. Вавканич, які досліджували особливості формування ресурсів комерційних банків. Ткачук Н. у своїх працях приділяв увагу економічній сутності процесу капіталізації банківських установ. Коваленко В. у своїй монографії досліджував напрямки збільшення капіталу банківських установ, у працях А. Мороза, М. Савлука розглянуто питання забезпечення фінансової стійкості банківських установ, а також  методика здійснення банківських операцій, пов'язаних із формуванням та збільшенням ресурсів комерційних банків.

Метою статті є висвітлення проблем функціонування банківської системи в посткризовий період та формування пропозицій щодо впровадження сучасних інструментів формування капіталу комерційних банків.

Виклад основного матеріалу. Сучасний комерційний банк - це автономне, економічно самостійне, незалежне підприємство, яке функціонує на основі партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності комерційного банку визначається його функціями та операціями, які напряму залежить від рівня капіталізації банківської системи.

Банківський капітал - сукупність грошових коштів, яка складається із власних коштів (статутного фонду та інших фондів), а також нерозподіленого прибутку та залучених коштів [3, 45]. Капітал банку впливає на подальший розвиток банку, тому що саме капітал забезпечує економічну самостійність та прибуткову діяльність, що сприяє підвищенню фінансової стійкості банку. Ефективність функціонування банківського сектору полягає у забезпеченні банків достатнім капіталом для діяльності в ринковій економіці. Зміцнення ресурсної бази банків залежить від зростання обсягів власних капіталів банків, а концентрація капіталу і вплив іноземного банківського капіталу на національну економіку активізують процеси формування та зростання власного капіталу банків.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», капітал банку - це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. Формування та капіталізація банку здійснюється шляхом грошових внесків. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел [1, 54].

Банківський капітал виконує наступні функції:

•     забезпечує довіру до банків у суспільстві та впевненість у стабільності окремих банків і банківської системи взагалі;

•     забезпечує необхідні обсяги банківських операцій різних типів;

•     захищає від можливих збитків;

•     рівномірно розподіляє ризик банківської діяльності між усіма сторонами, залученими до неї (банки, клієнти, позичальники, інвестори) [2, 19].

У період фінансової кризи банківська система України зазнала значних втрат, про що свідчить:

•     зростання в 11,3 раза проблемних кредитів до 71,8 млрд. грн., а їх частка в кредитному портфелі збільшилася з 3 до 10 %, що зумовило значні відрахування в резерви на покриття збитків за активними операціями (відношення резервів до активів зросло з 3,3 до 12,5 %);

•     значний обсяг наданих Національним банком України кредитів рефінансування (більше 60 млрд. грн.) для підтримання ліквідності банками та недопущення втрати ними платоспроможності;

•     величезні збитки в діяльності банків України (за результатами 2009 року - 38,4 млрд. грн., за 4 місяці 2010 року - 5,1 млрд. грн.), що призвело до значних втрат капіталу;

•     значні витрати держави (більше 15 млрд. гри.) для відновлення платоспроможності окремих системних банків (Укргазбанк, Родовідбанк, банк "Київ");

•     втрата багатьма банками платоспроможності. За період фінансової кризи у 25 банках була призначена тимчасова адміністрація у зв'язку з загрозою втрати банками платоспроможності (в тому числі в трьох банках І групи - Промінвестбанк, банк "Надра", Укрпромбанк), з них лише 5 банків відновили платоспроможність [5, 36].

Безперечно, що ефективність діяльності банківської системи значною мірою залежить від рівня її капіталізації і, як стверджують вітчизняні науковці, зумовлюється недосконалістю всієї банківської системи загалом, а також і окремих банків, які не можуть залучити необхідну кількість (обсяг) ресурсів і
здійснювати активні масштабні операції [6, 23]. Дані про динаміку банківського капіталу в Україні наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка капіталу банків України в 1999-2011 роках *

* Офіційний сайт Національного банку України  

          З табл. 1.1. видно, що в 2010 році темп приросту капіталу становив 19,58% у порівнянні з попереднім роком, зобов'язань - 5,13% та активів - 7,02% відповідно. З табл. 1.1 простежується, що середньорічний темп приросту капіталу банків становить 34,03%, зобов'язань - 41,31%, активів - 39,81%. Тобто, середньорічні темпи зростання капіталу відстають від темпів зростання активів.

Для розв'язання проблем достатності капіталу, а також і багатьох інших, з якими стикається та чи інша банківська установа у процесі формування, розміщення і використання ресурсного потенціалу доцільно використовувати модель формування і управління капіталом банку [4, 75].

Модель формування і управління капіталом банку містить три блоки, які необхідно вводити до її складу - це ресурсне регулювання, ресурсне формування та оптимізація ресурсної бази (рис. 1).

Рис. 1. Схема побудови моделі формування і управління капіталом банку

Ресурсне регулювання стосується внутрішніх і зовнішніх факторів, які зумовлюють найістотніший вплив на формування системи ресурсного забезпечення комерційного банку. До внутрішніх факторів належать:

•1)       тактика й стратегія банку на грошово-кредитному ринку (спеціалізація чи універсалізація кредитної політики, оптимізація депозитної політики);

•2)       оцінка і рівень забезпечення ризиків власним капіталом;

•3)       тенденції фінансової результативності.

Що стосується зовнішніх факторів, то до них відносять:

•1)       регулювання діяльності банку з боку НБУ шляхом встановлення обов'язкових економічних нормативів;

•2)       державне регулювання грошово-кредитного ринку (встановлення облікової ставки, норми обов'язкових резервів, тощо);

•3)       правове і нормативне середовище (податкове, валютне, антимонопольне законодавство);

•4)       рівень конкуренції на грошово-кредитному ринку та інші.

Ресурсне забезпечення відображає шляхи формування обсягу ресурсної бази, достатньої для забезпечення ефективної банківської діяльності. Цей блок моделі складається з таких елементів:

•     управління власним капіталом (сумою основного і додаткового капіталу за мінусом відрахувань);

•     нарощування акціонерного капіталу, реалізація ефективної дивідендної політики;

•     створення й зміцнення бази залучених та запозичених ресурсів;

•     удосконалення механізму мобілізації ресурсів клієнтів шляхом освоєння нових видів операцій, банківських технологій і ринків для зростання обсягу ресурсного потенціалу;

•     забезпечення прибутковості кредитно-інвестиційних операцій.

Третій блок-оптимізація ресурсної бази, який включає заходи щодо раціоналізації залучених і запозичених ресурсів та їх розміщення у найприбутковіших варіантах. Складовими цього блоку є:

•1)       забезпечення оптимальної структури запозичених і залучених коштів та їх відповідності за обсягами, строками й умовами мобілізації структури активів;

•2)       реалізація ефективного податкового менеджменту;

•3)       узгодження оцінки кредитних ризиків та оптимального розміру резерву для покриття збитків за кредитами [4, 78].

На підставі вищевикладеного можна стверджувати, що зазначений підхід до розробки моделі формування і управління капіталом банку має цільову спрямованість: комплексне охоплення всіх елементів, які формують або можуть впливати на побудову й використання ресурсного потенціалу банку.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. З метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи банки мають вживати заходів щодо підвищення рівня концентрації капіталу, зниження рівня ризикованості здійснюваних операцій та формування в необхідному обсязі резервів під ризики за активними операціями, покращення якості активів і пасивів та забезпечення їх збалансованого зростання, оптимізації витрат і доходів та підвищення рівня капіталізації.

Враховуючи ситуацію, яка характерна для сьогодення необхідно констатувати, що застосування вищенаведеної моделі формування і управління капіталом комерційних банків особливо актуально, йдеться про функціонування вітчизняних банківських установ у післякризовий період, в умовах припинення довгострокового і короткострокового кредитування (інвестиційного, споживчого, іпотечного тощо). Оскільки, саме банківський капітал дає змогу банку здійснювати розширення активних операцій і забезпечує належний рівень конкурентоспроможності банків та банківської системи загалом.

Література:

•1.   Меда Н.С. Особливості становлення банківської системи України та їх вплив на формування стратегії розвитку банків / Н. С. Меда // Наукові праці НДФІ. - 2011. - №4. - С. 53-58.

•2.   Вавканич А.І. Особливості формування ресурсів комерційних банків / А. І. Вавканич // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 1. - С. 17-22.

•3.   Ткачук Н.М. Капіталізація банку: економічна сутність і різновиди / Н. М. Ткачук // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 1. - С. 45-49.

4. Коваленко В.В., Черкащина К.Ф. Методичні підходи до визначення рівня капіталізації банківської системи / В.В. Коваленко, К.Ф. Черкащина //  Фінанси України. - 2010. - №8. - С.73-85.

5. Домрачев В.М. Забезпечення стабільності банківської системи України у післякризовий період / В. М. Вавканич // Наукові праці НДФІ. - 2011. - №8. - С. 34-37.

6. Коваленко В.В. Капіталізація банків: методи оцінювання та напрямки підвищення: монографія / В. В. Коваленко. - Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 153 с.

7. Офіційний сайт Національного банку України  [сайт http://www.bank.gov.ua].

Залиште коментар!