XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Доктор економ. наук Шевченко Л.С. «ЕЛІТАРИЗАЦІЯ» ВИЩОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Доктор економічних наук Шевченко Людмила Степанівна

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

«ЕЛІТАРИЗАЦІЯ» ВИЩОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

До цього часу з приводу розуміння економічної природи вищої освіти існують прямо протилежні думки: одні дослідники вважають, що освіта є суспільним благом, на яке має право кожний громадянин, інші трактують освіту як приватне благо (комерційну послугу). У розвинених країнах превалює ідея розвитку вищої освіти як суспільного блага. На цьому наголошується в підсумковому документі саміту «групи восьми» «Освіта для інноваційних суспільств у ХХІ столітті» (Санкт-Петербург, 2006), у Комюніке Всесвітньої конференції з вищої освіти «Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку» (Париж, 5-8 липня 2009 р.), в Універсальній декларації прав людини.

На наш погляд, вища професійна освіта дійсно мала б ознаки суто суспільного блага, якби її послуги: 1) споживалися всіма громадянами країни безкоштовно (незалежно від того, платять вони за них чи ні), без будь-яких обмежень і виключень будь-кого з числа споживачів; 2) не були вибірковими, тобто надходили до всіх споживачів в одній і тій же кількості; 3) споживалися людьми тільки разом, колективно, а обсяг індивідуального споживання освітніх послуг дорівнював обсягові їх колективного споживання. На розвиток освіти як суспільного блага прямо вказує її фінансування державою за рахунок видатків із державного бюджету, або, коли освітній процес має певну регіональну структуру та спрямованість, - за рахунок коштів як центрального, так і місцевих бюджетів. Саме як суспільне благо освіта сприяє утворенню загального позитивного зовнішнього ефекту у вигляді підвищення рівня освіченості, культури і продуктивності нації.

Вища професійна освіта мала б ознаки суто приватного блага, коли б: 1) регулювалася винятково ринковим механізмом, спрямованим на задоволення платоспроможних потреб певної частини населення; 2) кожна одиниця освітньої послуги (навчальний курс, навчальний предмет) передавалася споживачу за окрему плату; 3) знання розглядалися як інвестування в людський капітал, що приносять прибуток, а високий рівень професійної освіти - як запорука індивідуального соціального захисту.

Насправді ж професійна освіта належить до змішаних благ, а точніше - до спільних (спільно споживаних) благ. Її характеризують: 1) висока конкурентність (конкурсний відбір) абітурієнтів при вступі до ВНЗ; 2) низька виключність студента зі споживання освітньої послуги; 3) орієнтація  структури пропозиції освітнього блага на індивідуальні інтереси споживачів, зокрема запровадження у ВНЗ дисциплін за вибором студента.

На розвиток вищої освіти в Україні значний вплив справляє її комерціалізація - формування мережі приватних навчальних закладів, а також надання платних освітніх послуг державними ВНЗ. До цього освіту підштовхують постійно зростаючий попит населення на вищу освіту, а також недостатня увага держави до розвитку освітньої сфери. Як наслідок - знання стають товаром, а їх виробництво та розповсюдження - комерційною діяльністю ВНЗ з метою одержання прибутку. Формується ринок освітніх послуг.

Комерціалізація освіти змінює статус освітнього блага і цим стає небезпечною для суспільства. О. С. Сухарєв уважає, що комерційна освіта є вираженням грошової культури населення. Її можна визнати базисним, фундаментальним чинником розвитку освіти в умовах суспільства, де переважає інститут права приватної власності та великий дохід, який цей інститут дає. У цьому випадку освіта стає функцією доходу, хоча частково вона забезпечується і з коштів платників податків, тобто державою [1, c. 563]. Проте більш серйозні загрози суспільному розвитку містяться у  відтворенні так званої елітарної освіти.

Г. К. Ашин [2; 3, с. 83-84, 86-87, 89-95, 97] розрізняє елітну й елітарну освіту. Під «елітною освітою» він розуміє: по-перше, освіту високої якості; по-друге, освіту, спрямовану на підготовку еліти, - політичної, економічної, культурної. Така освіта має відкритий характер, охоплює підготовкою слухачів із високими інтелектуальними здібностями, представників будь-яких верств, класів, груп. Критерієм їх відбору є не знатність, багатство або зв'язки, а саме інтелектуальні та інші якості особистості, людські таланти.

«Елітарна освіта» - це освіта для еліти, для вузького кола вихідців з елітних родин. Соціологи розрізняють «еліту крові» (критерій знатності, що домінує в традиційному суспільстві), «еліту багатства» (критерій, який є основним для індустріального суспільства) і «еліту знань» (пріоритетний критерій для інформаційного суспільства). У такий спосіб еліта «природно» відтворює себе.

Елітарна освіта виникає внаслідок рідкості якогось виду знань або професії, високої якості освітніх технологій і фахової підготовки викладачів  окремих ВНЗ, високого рейтингу самого навчального закладу, а також обмеженості вступу до нього, а отже, престижності споживання такого освітнього блага. До розвитку елітарної освіти підштовхує і демонстраційна поведінка здобувачів освіти. Вони вимагають такого поєднання  професорського складу і методик освітнього процесу, за якого вихід придатних студентів істотно збільшується, але кількість місць у навчальному закладі різко скорочується, а вартість одного платного місця стрімко зростає. Грошові мотиви стають головними: освітні послуги можуть отримати ті, хто має гроші   [1, с. 562]. Частина людей ще намагається конкурувати в нерівних умовах за одержання доступу до елітарної освіти, однак для більшості потенційних студентів такі освітні блага стають недоступними. Освіта в результаті набуває закритого характеру і перетворюється на суспільне благо, що виключається зі споживання.

Особливу роль у цьому процесі відіграють університети. На думку Г. К. Ашина, ідея університету (перші університети з'явилися у ХІІ-ХІІІ ст.) народилася саме як ідея елітного навчального закладу. Гарвард, Прінстон, Єль, Оксфорд, Кембридж, Сорбонна, Московський, Токійський та інші провідні університети світу відіграють фундаментальну роль у формуванні еліт постіндустріального суспільства. Ті, хто закінчив ці навчальні заклади, мають більш престижну і високооплачувану роботу, ніж ті, хто відвідував державні університети. Проте для нинішнього здобувача елітної позиції вже недостатньо бути «справжнім аристократом», просто закінчити Гарвард чи Єль. Як писав Р. Міллс, важливо, який Гарвард або Єль. Під «справжнім» Гарвардом розуміють той чи інший аристократичний клуб при цьому університеті -  «Порселайн» чи «Флай», під «справжнім» Єлем - «Фенс» і т.д. В елітних навчальних закладах формується специфічна елітарна субкультура, яка підтримується родинними зв'язками, закритими школами, клубами.

Клубом називають обмежену кількість споживачів, які мають можливість без обмежень споживати якесь клубне благо і при цьому утворюють єдиний господарський суб'єкт. Клуби формуються шляхом сплати грошових внесків і членства в клубах. Зрозуміло, що створення клубів неможливо без появи груп населення з відносно високими доходами і розвиненими потребами [4, с. 30].

Клубні блага мають властивість невиключності зі споживання членів клубу, і в цьому плані вони подібні до суто суспільних благ. Разом із тим клубні блага не мають властивості неконкурентності, оскільки із збільшенням чисельності членів клубу якість споживання для кожного з них погіршується. Ціна клубного блага (клубної карти), інакше кажучи, залежить від обсягу клубного блага і чисельності клубу. Максимальна грошова сума, яку готовий заплатити член клубу за заданого обсягу блага і заданій чисельності клубу, відбиває функцію корисності клубного блага [5, с. 200-201].

Як клубне благо вища освіта стратифікує суспільство, створюючи різні можливості доступу до освітніх ресурсів для різних верств населення. Додатковий дохід (краща посада, вища заробітна плата тощо), який у майбутньому буде одержувати фахівець - випускник «клубу», обумовлений у тому числі і використанням привілейованого доступу до якісних ресурсів клубної освіти. Цей дохід можна вважати рентним: його одержують «свої» випускники клубу і не одержують решта працівників.

У СРСР своєрідними освітніми «клубами» були ВНЗ, у яких велася підготовка дипломатів. Вони відрізнялися закритістю для «простих» абітурієнтів. «Пайовим внеском» для вступу до таких «клубів» були гроші і ділові зв'язки або службова посада батьків.  Небагато змінилося і в незалежній Україні. Незадоволений попит на якісну освіту та бажання наблизитися за рівнем життя до еліти країни в умовах нової системи вступу до ВНЗ виявили заінтересованість абітурієнтів саме у спеціальностях «міжнародні відносини», «міжнародні економічні відносини» та «міжнародне право» у провідних ВНЗ. Та чи зникли самі «клуби»?

Перед суспільством, як бачимо, стоять дуже складні завдання щодо дійсного реформування вищої школи. Лише виходячи з національних інтересів можна реалізувати місію вищої освіти, створити умови для розвитку людського потенціалу країни.

Література:

1. Сухарев, О. С. Институциональная теория и экономическая политика: К новой теории передаточного механизма в макроэкономике [Текст].  Кн. ІІ. Экономическая политика. Проблемы теоретического описания и практической реализации / О. С. Сухарев; РАН, Ин-т экономики. - М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2007. - 804 с.

2. Ашин, Г. К. Проблемы элитного образования в зарубежной социологии  [Текст]  / Г. К. Ашин // Социологические исследования. - 2005. - № 2. - С. 87-95.

3. Ашин, Г. К.  Элитное образование [Текст]  / Г. К. Ашин //  Общественные науки и современность. - 2001. - № 5. - С. 82-99.

4. Мортіков, В. Суспільні блага та економічна політика [Текст] / В. Мортіков // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 2. - С. 29-32.

5. Корнейчук, Б. В. Информационная экономика [Текст] : учеб. пособие / Б. В. Корнейчук. - СПб. : Питер, 2006. - 400 с.

 

e-mail: shevchenko_ls@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>