XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дорош С.М. ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕТ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ «ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД»

Дорош Світлана Миколаївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕТ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ «ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД»

Програмою діяльності Уряду „Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток" одним із пріоритетних напрямків сфери інформаційних технологій визначено впровадження в Україні електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису. За результатами моніторингу органів виконавчої влади (ОВВ) щодо стану впровадження електронного документообігу у 24 ОВВ введено в експлуатацію автоматизовані системи, які мають єдину апаратно-технічну платформу [1]. Законом України „Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, зокрема, електронного цифровий підпису. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Електронний цифровий підпис дає змогу підтвердити цілісність електронного документу, тобто його захищеність від несанкціонованого спотворення, та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного, що спрямований на спрощення та прискорення документообігу. Електронний документообіг- високотехнологічний і прогресивний підхід до суттєвого підвищення ефективності роботи органів державної влади. Електронний документообіг включає: створення документів, їхню обробку, передачу, збереження, вивід інформації, що циркулює в організації чи підприємстві, на основі використання комп'ютерних мереж. Під керуванням електронним документообігом у загальному випадку прийнято розуміти організацію руху документів між підрозділами підприємства або організації, групами користувачів чи окремих користувачів. При цьому, під рухом документів мається на увазі не їхнє фізичне переміщення, а передача прав на їхнє застосування із повідомленням конкретних користувачів і контролем за їхнім виконанням[1]. Слід зазначити, що КМУ все більше уваги приділяє введенню електронного документообігу не тільки в органах виконавчої влади, а й між ними. З цієї точки зору важливим кроком є прийняття постанови КМУ від 17.07.2009 р. № 733 „Про електронний обмін службовими документами в органах виконавчої влади". Зазначена постанова вимагає запровадити обмін службовими документами в органах виконавчої влади, що може розглядатись як перший етап реалізації завдань щодо впровадження електронного документообігу у межах виконання завдань діяльності КМУ відповідно до Програми „Подолання впливу світової фінансової кризи та поступальний розвиток", Розпорядження КМУ від 15.08.2007 р. № 653-р „Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки". На сьогодні готується до затвердження загальний для всіх формат обміну електронними документами в державних органах влади. Відчутними є переваги при впровадженні електронного документообігу, зокрема, зменшаться терміни підготовки та виконання управлінських рішень, створюватимуться вкрай необхідні на сьогодні бази нормативно-розпорядчих документів. При цьому зменшиться кількість рутинних операцій, отже працівники, матимуть змогу більше часу приділяти аналізу та прийняттю обґрунтованих рішень з управлінських завдань. Це підвищить якість підготовки управлінських рішень, а процеси розробки та проходження документів набудуть прозорості, що допускатиме контроль на будь-якій стадії його підготовки. Таким чином, система електронного документообігу разом з електронним цифровим підписом надає можливість повністю або майже повністю звільнитися від потоку паперових документів. При цьому ефективність використання електронного цифрового підпису, забезпечується вирішенням низки завдань: ідентифікації - можливості однозначно ідентифікувати відправника повідомлення або автора документу, оригінальність-цілісність інформації захищається від несанкціонованої модифікації як при зберіганні, так і при передачі, оперативне інформування, підтвердження доставки документа - після відправлення інформації. Серед інших переваг має місце значне підвищення оперативності обробки інформації, виключення технічних помилок, оскільки документ, спрямованний в електронному виді по телекомунікаційних каналах зв'язку, проходить вхідний та вихідний контроль. Також відчутною перевагою стає зменшений потік фізичних та юридичних осіб до органів державної влади оскільки основна маса з них може отримувати та передавати всю необхідну інформацію за допомогою „електронного урядування".

Поняття „електронне урядування" на сьогодні вже не є невідомим і новим, як це було кілька років тому. Пов'язуючи його з доступом до публічної інформації, можна сказати, що воно є ефективним засобом забезпечення інформування та доступу до інформації фізичними та юридичними особами, а отже, сприяє прозорості та ефективності діяльності влади. Реалізація ідеї електронного урядування викликає величезний інтерес у всьому світі. США, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, та багато інших країн уже використовують методи електронного урядування. Концепція електронного урядування складається з двох взаємозалежних та водночас самостійних структур. Внутрішня урядова інформаційна інфраструктура, аналог корпоративної мережі, та зовнішня інформаційна інфраструктура, що взаємодіє з громадянами та організаціями[1]. У рамках „електронної держави" інтегруються інформаційні ресурси органів державної влади, а також створюється система он-лайнових послуг.  Для забезпечення інтеграції до системи „електронної держави" та національних електронних інформаційних ресурсів в рамках Національної програми інформатизації протягом 2002-2008 років здійснювалася розробка і впровадження Єдиного веб-порталу КМУ та забезпечення інтеграції до нього веб-сайтів органів виконавчої влади. На даний час на Єдиному веб-порталі представлено 73 веб-сайтів центральних органів виконавчої влади та 27 веб-сайтів обласних державних адміністрацій (ОДА). Загальна кількість інформаційних ресурсів, наданих центральними органами виконавчої влади  становить 306 інформаційних ресурсів, ОДА - 563 інформаційних ресурсів[1]. З метою вирішення питань, які стосуються проблематики запровадження в Україні системи електронного урядування, 24 лютого 2003 № 208 року було прийнято Постанову КМУ„Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи „Електронний уряд". Відповідно до Постанови передбачається створити належні нормативно-правові засади функціонування системи „Електронний уряд", забезпе­чити умови для швидкого та доступного надання інформаційних послуг громадянам та юридичним особам шляхом використання електронної інформаційної системи „Електронний уряд", яка забезпечує: взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридични­ми особами на основі сучасних інформаційних технологій, інтегрувати державні електронні інформаційні ресурси і системи в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади. З цього випливає, що на сучасному етапі необхідне глибоке усвідомлення на всіх рівнях державного управління, що формування, поширення, використання електронного документообігу який є важливою складовою електронного урядуваня є основою забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері, становлення і розвитку інформаційного простору та його інтегрування у світовий інформаційний простір..

Література:

1. Доповідь КМУ  ВР України про стан та перспективи розвитку інформатизації в Україні за 2009 рік, Державний комітет інформатизації України.

2.Запровадження системи електронного документообігу в Україні. Чирський Ю.В. http://www.minjust.gov.ua/0/7546.

e-mail: halitska@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>