XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дорошенко А.П. СТРАТЕГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

Дорошенко Андрій Петрович
Полтавська державна аграрна академія, асистент

СТРАТЕГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

В сучасних економічних умовах важливе значення для ефективної діяльності будь-якого підприємства є наявність чітко визначеної стратегії його розвитку.
Сільське господарство Полтавської області представлено в першу чергу трьома організаційними формами: сільськогосподарські товариства, приватні підприємства та сільськогосподарські кооперативи (державні підприємства та підприємства інших організаційно-правових форм становлять незначну частку в загальній чисельності), при чому розподіл даних підприємств по територіально-адміністративним одиницям області не є рівномірними і має певні специфічні особливості.
Незважаючи на особливості кожної з наведених організаційно-правових форм всі вони мають право на існування і показують свою перевагу при певних соціально-економічних умовах регіону. Таким чином необхідно забезпечити перспективні напрямки розвитку даних форм господарювання та визначити основні стратегічні шляхи зростання їх ефективності.
Господарські товариства (в переважній більшості сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю) є найбільш перспективною формою організації сільськогосподарського виробництва оскільки засновники цих товариств найбільш зацікавлені у найвищій віддачі вкладеного капіталу. Починаючи з 2000 року вони стають основним шляхом надходжень інвестицій в сільське господарство оскільки є законодавчо найбільш пристосованими до даного процесу та мають певні запаси матеріально-технічних ресурсів в спадок від колишніх КСП. В подальшому збережеться тенденція зростання обсягів землекористування в даних формах за рахунок залучення земельних паїв господарських товариств що показали меншу ефективність та неефективних одноосібних господарств (частково фермерських господарств) і одночасний паралельний розвиток обслуговуючого та допоміжного виробництва. Найбільш перспективним напрямком розвитку даної правової форми є створення вертикально орієнтованої організаційної структури з повним циклом виробництва продукції від вирощування культур до реалізації готової продукції, що в свою чергу забезпечить зростання їх ефективності.
Виробничі кооперативи (сільськогосподарські виробничі кооперативи) також є важливою складовою розвитку аграрного виробництва і мають свої перспективи розвитку. В регіонах з низьким рівнем ефективності сільського господарства (регіони з низькою родючістю ґрунтів) вони будуть актуальними формами організації виробництва. Важливою складовою розвитку даної організаційної форми є адекватна підтримка з баку держави в напрямку пільгового кредитування та оподаткування, що дасть змогу їм розвивати багатопрофільність та забезпечувати соціальні та економічні потреби населення конкретних територій.
Важливим напрямком розвитку сільського господарства є процес становлення приватних підприємств як неодмінної умови розвитку ринкової економіки та створення ефективного власника на селі. Подальший розвиток даної організаційно-правової форми матиме місце лише з створенням та ефективним функціонуванням ринку землі, як одного з кінцевих етапів аграрної реформи в Україні.
З початком активного реформування сільського господарства в 2000 році іде неухильне зменшення чисельності державних підприємств, що є закономірним явищем розвитку ринкових відносин на селі. В даний час державні сільськогосподарські підприємства представлені в першу чергу спеціалізованими господарствами, що знаходяться в структурі закладів освіти чи певних наукових установ і являються по суті базами їх наукової діяльності. На початковому етапі реформування сільського господарства завдяки збереженню ними цілісних майнових та земельних комплексів а також завдяки певній підтримці держави вони залишалися досить привабливим місцем праці та мали відносно високий рівень ефективності. Проте з подальшим розвитком аграрного сектору економіки виявилися значні недоліки даних організаційно-правових форм як в напрямках забезпечення виробничого процесу матеріальними засобами так і стосовно самої організації виробництва. Проявилася відсутність зацікавленості селян в результатах праці та нездатності керівництва та менеджменту забезпечити ефективне виробництво.
Подальші перспективи розвитку державних підприємств полягатимуть у 2-х напрямках:
1) розвиток за постійної державної фінансової підтримки аграрних підприємств, що є базою для розвитку вітчизняної аграрної науки;
2) підтримка на початковому етапі «класичних» аграрних підприємств, що знаходяться у власності держави, забезпечення їх необхідними фінансовими та матеріальними ресурсами.
Таким чином вище наведене дозволяє стверджувати про можливість розвитку всих організаційно-правових форм з врахуванням їх особливостей та переваг у конкретних агро-кліматичних чи територіальних умовах, що дозволить найбільш повно задовольнити інтереси як їх власників (керівників) так і працівників, а також забезпечить зростання економічного потенціалу сільського господарства та розвиток сільських територій.
Література:
1. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 415с.
3. Месель-Веселяк В. Я. Розвиток та ефективність організаційно –правових форм господарювання в сільському господарстві. // Економіка АПК. – 2004. - № 11. – С.18.
4. Янік В. Ефективність формування і розвитку підприємства в умовах трансформації економіки постсоціалістичних країн. – Л.:ВД „Панорама”, 2001. – С.54.

e-mail: doroshenko82_a@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>