Дорошко О.В., канд.педагог.наук, Самохвал О.О. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ДІТЬМИ, СХИЛЬНИМИ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
студентка 4-го курсу, Дорошко О.В.
ВТЕІ КНТЕУ
кандидат педагогічних наук, Самохвал О.О
ВТЕІ КНТЕУ
м. Вінниця
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З ДІТЬМИ, СХИЛЬНИМИ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
Розв'язання різноманітних соціально-педагогічних завдань, спрямованих на забезпечення умов формування всебічно розвиненої, інтелігентної, духовно багатої, внутрішньо вільної та відповідальної особистості ускладнюється сьогодні загостренням суперечностей, які супроводжують зламні періоди розвитку суспільства. Критичність соціально-економічної ситуації, крах старих але усталених суспільних цінностей, невизначеність молодого покоління в сенсі життя та відчуття невпевненості в майбутньому сприяють зростанню правопорушень, злочинності, поширенню девіантної поведінки.
Під девіантною поведінкою (лат. deviatіo - відхилення) розуміють систему вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від морального й етичного контролю особистості над власною поведінкою [5].
У практиці соціально-педагогічної діяльності дітей, за якими спостерігають певні прояви девіації, характеризують як "важковиховуваних", "педагогічно занедбаних", непристосованих до школи, фрустрованих, "незручних", "важких", "безнаглядних", "дискомфортних" тощо.
До основних видів, проявів девіантної поведінки, на які спрямовується профілактична діяльність соціального педагога належить: наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, правопорушення, проступки, проституція та інші прояви відхилень у поведінці.
Дітям зі схильностями до девіантної поведінки властиві:
- неправильно сформовані потреби;
- прагнення до спілкування з подібними до себе, перебування поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;
- нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної діяльності;
- спотворені естетичні потреби;
- нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
- непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;
- брак уявлень про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;
- обмежені інтелектуальні інтереси [2].
Прогресуюча тенденція безперервного росту різних проявів девіантної поведінки ставлять перед суспільством, конкретною соціальною службою і соціальним педагогом в якості основних форм, методів та технологій роботи з дезадаптованими підлітками, концентрацію зусиль, спрямованих усунення умов, що здійснюють негативний вплив на вчинки та дії молодої людини.
Профілактика девіантної поведінки у навчальних закладах можлива за умови такої організації педагогічного процесу, що забезпечить формування культури, адекватних соціальних норм поведінки, здорового способу життя. Необхідно переходити до психолого-педагогічних технологій формування активного психологічного захисту, ціннісного відношення до здоров'я, індивідуальної стійкості до відхилень у поведінці.
Тому профілактична робота з учнівською молоддю проводиться за наступними напрямками:
1) медична - орієнтована на надання інформації про негативний вплив психоактивних речовин на фізичне та психічне здоров'я;
2) освітня - максимальне забезпечення інформацією про проблеми вживання алкоголю, наркотиків та ін.;
3) психосоціальна - розвиток психологічних навичок протистояння груповому тиску, вирішення конфліктних ситуацій, правильний вибір у складних ситуаціях [4].
Варто зауважити, що під час роботи з педагогічно занедбаними дітьми для покращення адаптації в навчальному закладі вчителям слід насамперед враховувати той фактор, чому ці діти втратили зацікавленість у навчанні та намагатися повернути до них віру в себе та свої здібності. Для цього спочатку необхідно визначити причини, які заважають їм вчитись (ставлення вчителя до учня; надмірний контроль батьків чи повна безконтрольність; здоров'я дитини; вплив старших друзів вулиці; розуміння того, що його не помітили, не звернули на нього уваги, образили; всілякі непорозуміння в стосунках з колегами та старшими; негативний вплив телебачення, комп'ютеризації та реклами; недостатність батьківської ласки, тепла і т.д.) [1].
Система профілактичної роботи школи передбачає єдність взаємопов'язаних компонентів: мети, завдань, принципів виховання, планування та керівництва виховним процесом, форм і методів виховних впливів; діяльності та спілкування як основи виховного . процесу, колективу учнів і педагогів як організаційної одиниці виховання та перевиховання; змісту та організації правовиховної роботи [3].
Результативність перевиховання залежить від вразливості, пластичності та сили біологічних задатків, від тривалості негативного досвіду особистості, її готовності до виправлення. Наслідки виховного процесу залежать від уміння педагога використати наявну позитивну базу особистості, привчити її до активної співпраці над собою. Водночас необхідно налагоджувати доброзичливі стосунки дітей з батьками, вчителями, ровесниками.
Основними засобами педагогічної корекції дисгармоній розвитку є розуміння, безумовне прийняття дитини, співчуття зі сторони педагога, особистий приклад вчителя, довіра до дитини, створення ситуацій запрограмованого успіху, підкреслення досягнень дитини. Ці засоби допоможуть скоректувати високу тривожність занедбаних дітей, подолати труднощі спілкування, неадекватність поведінки і підвищити тим самим соціальний статус дитини.
Важливу і необхідну роль займає соціальна робота педагога з дітьми, схильними до девіантної поведінки, що буде мати позитивні результати лише за умови високої професійності, різностороннього впливу на особистість учня, сукупності таких форм та методів роботи, які будуть вирішувати питання формування позитивної життєстійкості особистості; розумінню власної людської сутності та визначенню свого місця у суспільстві; вихованню уміння особистості правильно визначати власні можливості, володіти собою у будь-який ситуації; вихованню у дитині вміння раціонального вибору шляхів вирішення складних життєвих ситуацій соціально виваженими способами.
Література:
1.Гайдай І.В. Особливості поведінки педагогічно занедбаних дітей та шляхи колекційної роботи з нами / І.В.Гайдай // Вісник Черкаського університету. - 2009. - №176. - С. 40-44.
2. Гонеев А.Д, и др. Основы коррекционной педагогики: Учеб, пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Под ред, В,А, Сластенина. - М.: Академия, 2002.- 272 с.
3. Когут С. Девіантна поведінка дітей та молоді: проблеми й шляхи подолання / Світлана Когут // Вісник Львів. УН-ТУ. - 2008. - № 24. - С. 190-197.
4. Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки / В. І. Співак // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. Сер. соціально-педагогічна, Вип. 11. - С. 129-134.
5. Словник-довідник для соціального працівника / Автор-упорядник канд. соціол. наук Литвин А.П. - Тернопіль, 2008. - С. 58.
