XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Драбовський А.Г. КООПЕРАТИВ ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Доц. Драбовський А.Г.

Львівська комерційна академія

КООПЕРАТИВ ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Значна роль у формуванні економічної солідарності та співробітництва в умовах стихії ринкового господарства і панування приватної власності належить кооперативним формам господарювання, активізація яких неможлива без чіткого усвідомлення сутності кооперативу як організаційної форми кооперативної діяльності. В сучасній економічній літературі існує широкий спектр визначень кооперативів. Погляди науковців на суттєві їх характеристики та особливості є неоднозначними і подекуди суперечливими. Більшість дослідників акцентують увагу на одній зі сторін  діяльності кооперативів - економічній, соціальній чи організаційній. Серед організаційних ознак виділяється об'єднання людей та добровільність членства, а серед економічних - ведення колективного господарства, отримання переваг від об'єднання ресурсів та зусиль учасників, розподіл результатів господарської діяльності не пропорційно вкладеному капіталу, а в залежності від користування послугами кооперативу [1]. Так, В.Зіновчук стверджує, що принциповими особливостями кооперативу як форми підприємницької діяльності є: добровільність об'єднання та корпоративність утворення; неприбуткова основа; повна власність і контроль над підприємством з боку користувачів [2].

А. Пантелеймоненко визначає кооператив як неприбуткову відкриту демократичну організацію, що створена для осіб, які мають на меті спільне вирішення певної проблеми шляхом самоорганізації необхідних послуг [3]. А.Соболєв вважає, що "справжній кооператив - орган управління господарськими суб'єктами, які, маючи однорідні економічні інтереси, передають частину функцій власних домогосподарств своєму агенту - кооперативу, що виконує ці функції більш вигідним для його агентів способом" [4].

По-різному визначається кооператив і в законодавстві окремих країн і міжнародних організацій. Зокрема, законодавство США акцентує увагу на неприбутковій природі кооперативів, Швеції та Італії - на взаємодопомозі як основній меті діяльності, Франції - на  посередницьких функціях для задоволення потреб членів, у визначенні МОП наголос робиться на добровільності та демократичності. В матеріалах Міжнародної організації праці кооператив визначається як асоціація осіб, які добровільно об'єднуються для задоволення загальних потреб завдяки створенню демократично контрольованого підприємства, зробили відповідні внески в капітал свого товариства та погодилися поділити ризик і зиск від діяльності, в якій вони активно беруть участь.

Статут Міжнародного кооперативного альянсу (МКА) в редакції 1979 року визнає кооперативом будь-яку асоціацію осіб або товариств, яка підпорядковує свою діяльність зміцненню економічного і покращенню соціального становища своїх членів шляхом використання підприємства, заснованого на взаємодопомозі, і відповідає кооперативним принципам. Згідно положення «Про кооперативну ідентичність», заявленого ХХХІ конгресом МКА в 1995, році кооперативом називається незалежна асоціація осіб, які об'єднані добровільно для забезпечення своїх економічних, соціальних та культурних потреб і прагнень через демократично кероване підприємство, що знаходиться у спільній власності його членів.

Проведений аналіз поглядів науковців щодо визначення категорії «кооператив» дав змогу інтерпретувати власне її бачення. На наш погляд, кооператив являє собою добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності на базі належного йому на правах власності, орендованого або наданого в безкоштовне користування майна на засадах самостійності, самоуправління та самофінансування з метою досягнення спільних цілей. Основоположними принципами, на основі яких грунтується діяльність кооперативу є: принцип  відкритого членства, автономії і незалежності, оглядності та локальності, участі членів в економіці кооперативу, освіти, підготовки кадрів та інформації та співробітництва.

Література:

•1.     Гончаренко В.  В. Кредитна кооперація: форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні : (теорія, методологія, практика) / В.Гончаренко. - К.: Глобус, 1998.

•2.     Зіновчук В. Кооперація і кооперативи: ідентифікація понятійного апарату / Вісник ЛКА. Серія економічна, Випуск 5 - Л., 1999 - С.281-283. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу.-2 вид-ня, доп і перероб. - К.: Логос, 2001.-380 с.

•3.     Пантелеймоненко А.О. Становлення і розвиток кооперативних організацій аграрного сектору України ( друга половина ХІХ - початок ХХІ ст.): автореф. дис. ... д.е.н. - Київ, 2009.

•4.     Пантелеймоненко А.О. Становлення і розвиток кооперативних організацій аграрного сектору України ( друга половина ХІХ - початок ХХІ ст.): автореф. дис. ... д.е.н. - Київ, 2009.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>