XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дубровська Л. О. РОЛЬ ВИХОВАТЕЛЯ У ОСОБИСТІСНО- ОРІЄНТОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Дубровська Лариса Олександрівна

Ніжинський державний університет ім. М.Гоголя

РОЛЬ ВИХОВАТЕЛЯ У ОСОБИСТІСНО- ОРІЄНТОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Розвиток сучасної освіти позначений переходом від суб'єкт-об'єктивної до суб'єкт - суб'єктної системи освіти. Врахування цієї тенденції має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити принципи справедливості, максимально розкрити потенційні можливості дитини.

Сьогодні парадигма виховання носить гуманістичний характер, який передбачає побудову його змісту  і форм на основі глибокого розуміння вихователем природи вихованців, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості дитини, турботи про її гармонійний розвиток, ставлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі. Гуманістичний підхід у вихованні відрізняється принципово іншим розумінням ролі молодої людини: вона дійсно стає суб'єктом свого розвитку. А це означає, що інтересам, потребам, запитам виховання надається першочергове значення і виховній роботі педагога. Тому до кожного вихованця необхідно ставитись як до неповторної особистості, суб'єкта вільного розвитку, визнавати його права, виходячи із сукупності знань про людину, на що і спрямовані сьогодні мета особистісно-орієнтованої освіти.

Реальна мета вихователя сьогодні - бути поруч з дитиною, а основна його функція - взаємодія з окремою особистістю на основі взаєморозуміння, через включення дитини в діяльність, що передбачає виховання учня, розвиток його духовних, фізичних сил, формує світоглядну позицію особистості, дає можливість для прояву його здібностей, нахилів.

Тому робота вихователя (класного керівника), полягає у продуманому відборі посильного для учнів виховного матеріалу та вмілому використанні найефективніших засобів, методів впливу на школярів у сучасних умовах. Орієнтація на особистість вимагає досконалого знання вчителем особистості кожного учня. Тут важливого значення набуває діагностична функція вихователя (класного керівника). На основі одержаних результатів про вихованця, колектив вихователь повинен співпрацювати з ними у взаємодії:, тобто будувати спілкування з дітьми на засадах гуманістичних принципів; будувати спільну виховну діяльність з дітьми на основі співпраці; створювати виховуючі ситуації; розкривати та реалізовувати виховний потенціал процесу навчання, предметно-естетичного середовища, де знаходяться діти; взаємодіяти з вихованцями як суб'єктами шкільного самоуправління; підтримувати процеси самопізнання, саморозвитку дитини через організацію групової та індивідуальної роботи; створювати реальні можливості для особистісної самореалізації, життєвого самовизначення дитини; бути відкритим до виховного впливу дітей.

Згідно із завданнями, поставленими державою перед школою, стає актуальним введення до виховних систем шкіл технологій виховного процесу.

Технологія виховання - це продумана у всіх деталях модель спільної діяльності вчителя і вихованців, яка містить систему науково обгрунтованих прийомів і методик, що сприяють встановленню таких відношень між вихователем і вихованцем, за яких оптимально досягаються конкретні виховні цілі; це строго обгрунтована система педагогічних засобів, норм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання.

Предметом технології виховання є відбір та структурування соціального досвіду, що підлягає засвоєнню особистістю учня.

Завдання виховного процесу полягає в забезпеченні оволодіння дитиною тим соціальним досвідом, який не може бути сформований у процесі навчання.

Мета і завдання технології виховання визначаються потребами сучасного суспільно-політичного розвитку України.

Засобами досягнення мети виховання використовується модель одиничного елементу процесу виховання - термін «виховний захід».

Одночасно постає потреба у кваліфікованих кадрах вихователів, які можуть опанувати сучасні методи, форми, технології виховного процесу, що потребує готовності педагога до інноваційної діяльності, високої особистісної і професійної зрілості.

Практика свідчить, що сучасний педагог більше уваги приділяє дидактоцентричному підходу до дитини. Це і зрозуміло, оскільки навчити дитину читати, писати, рахувати, дати певні знання значно легше, ніж виховати свідому особистість, яка здатна до самостійної життєтворчості. Сьогодні все більшого значення набуває потреба у розвитку особистісної «Я-концепції» школяра, тому як альтернатива традиційній системі виховання розглядається особистісно-орієнтоване виховання, значне місце у реалізації мети якого відводиться вихователю, здебільшого, класному керівнику.

На основі аналізу діяльності виховних систем шкіл, планів роботи класних керівників, обговорення результатів педагогічної практики студентів можна зробити висновок про одноманітність, однобічність форм виховної роботи, які переважно носять розважальний характер. Безумовно, вони мають важливе значення у організації життєдіяльності дітей, оскільки дають можливість школярам проявити свої здібності, можливості тощо. Поряд з тим, також необхідно включати в систему виховної роботи ті виховні заходи, що сприяють формуванню такого типу особистості учня, якому притаманне почуття взаємодопомоги, підтримки, честі, справедливості, добра; ставлять дитину в ситуацію морального вибору тощо.

Отже, особистісно-орієнтований підхід до організації виховного процесу у навчальному закладі уособлює важливу роль у процесі виховання сучасної учнівської молоді. Завдяки його запровадженню педагоги вирішують ряд важливих, життєво значущих проблем щодо формування молодого покоління, його соціалізації і самоутвердження як особистості у сучасному суспільстві.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>