XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дудікова Л.В. ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Дудікова Лариса Володимирівна

аспірантка кафедри педагогіки

Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Для визначення основних умов, необхідних для формування готовності майбутніх лікарів до професійного самовдосконалення, було враховано характеристики цього процесу. Дослідження сутності процесу професійного самовдосконалення показало, що стан готовності характеризується насамперед потребою в професійному самовизначенні на основі переконаності в його значимості. К. А. Абульханова-Славська підкреслює, що «якщо джерело професійного самовдосконалення знаходиться в соціальну оточенні, то рушійні сили цього процесу потрібно шукати в самій особистості - серед мотивів професійного самовдосконалення. Звідси і висновок: для того, щоб успішно керувати процесом самовдосконалення, необхідно вирішити двоєдине завдання - створювати відповідні умови повсякденної професійної діяльності й формувати у людини відповідні потреби та мотиви [1, с.233]. З урахуванням цього можна стверджувати, що важливою педагогічною умовою формування готовності майбутнього лікаря до професійного самовдосконалення є формування у нього мотивації, потреби у цьому.

Для підвищення мотивації студентів до професійного самовдосконалення важливо поєднувати групові та індивідуальні форми навчальної діяльності, співвідносити навчальний матеріал з майбутньою професійною діяльністю, моделювати ситуації, які вимагають підтримки або спонукання до діяльності та ін. Для забезпечення професійної мотивації навчання студентів велике значення має:

ознайомлення їх з майбутньою професійною діяльністю та її суспільною значущістю, з вимогами, які вона висуває до знань, умінь і якостей особистості фахівця;

створення уявлень про професіонала з обраної спеціальності, усвідомлення ближніх (безпосередніх) і кінцевих (перспективних) цілей професійного навчання;

складання позитивного «Образу-Я», адекватної професійної самооцінки студента;

формування ціннісних орієнтацій, що пов'язані з професійною діяльністю;

підтримання допитливості й «пізнавального» психологічного клімату в студентській академічній групі.

На думку Т. В. Шестакової, важливими шляхами і засобами стимулювання студентів до активності, самостійності, накопичення особистісного досвіду є різні новітні технології: діалогічні форми і методи освіти й виховання (групові дискусії, аналіз соціально-професійних ситуацій, діалогічні лекції); активні та евристичні методи (мозковий штурм, синектика та ін.); тренінгові технології (тренінг рефлексивності, професійно поведінковий тренінг та ін.). Вони спрямовані на постійне збагачення досвіду творчості, формування механізмів самопізнання, самоорганізації та самореалізації особистості, сприяють розкриттю особистісного потенціалу студентів [2, с.36-37].

Необхідно підкреслити, що таку роботу можна проводити тільки в колективі, відкритому для прояву індивідуального «я» особистості, її активності та творчості. З огляду на це ще однією умовою формування готовності майбутніх лікарів до професійного самовдосконалення ми називаємо створення у студентському колективі сприятливої атмосфери для прояву активності кожного студента, його особистісного розвитку.

С. Б. Єлканов довів, що група за відповідних умов має великий вплив на розвиток своїх членів. Студенти краще усвідомлюють необхідність розвитку в себе необхідних якостей, якщо вони стають об'єктом обговорення в товариському колі, якщо члени колективу проявляють ціннісне ставлення до цих якостей у повсякденному житті. Але головне, що впливає на самовдосконалення окремої особистості, - це спільна пізнавальна діяльність. Участь в колективній пізнавальній діяльності стає також засобом інтелектуального самовдосконалення [3, с.79-80].

Професійне самовдосконалення не можливе й без самовиховної діяльності, що полягає в саморозвитку властивостей своєї особистості, психічних процесів, професійних якостей і вмінь. Окрім формування мотивації, потреби майбутніх лікарів у професійному самовдосконаленні, створення сприятливої атмосфери у студентських групах, організації відповідної навчальної діяльності студентів та використання необхідних форм та методів роботи у навчальному процесі, важливе значення має також самостійна робота студентів. З огляду на це ще однією умовою формування готовності майбутніх лікарів до професійного самовдосконалення можна назвати розвиток їх самостійності через організацію самоосвіти та самовиховання. Самостійність є найбільш істотною ознакою людини і як особистості, і як суб'єкта діяльності. Самостійність можна розглядати і як властивість особистості, і як здатність, і як показник активності людини, і як критерій її зрілості в тій або іншій сфері соціальної практики.

Для розвитку самостійності в студентів потрібно формувати такі вміння:

планувати відповідність виконання навчальних завдань, визначати і систематизувати розумові та практичні дії (методи і засоби), які необхідні для цього;

самостійно контролювати свої дії, зіставляючи їх з метою; якщо є потреба, то потрібно узгоджувати їх між собою, коригувати, уточнювати й регулювати їх застосування;

оцінювати результати своєї роботи та визначати подальші її перспективи.

Формування у майбутніх лікарів самостійності в процесі самоосвіти та самовиховання вимагає від викладача творчості, гнучкості, здатності до імпровізації, до постійного осмислення змін, розвинутої педагогічної свідомості та самосвідомості, рефлексії, емпатії, гуманістичної спрямованості та ін. Роль і покликання викладача - допомогти мобілізувати студента на рівні усвідомленої необхідності пошуку нового. Викладач має виступати не тільки як транслятор наукової інформації, а перш за все як організатор навчально-пізнавальної діяльності студента. Він організовує самостійну позааудиторну роботу, створює методично-інформаційне забезпечення, контролює виконання завдання. З огляду на це ще однією умовою формування готовності майбутніх лікарів до професійного самовдосконалення є відповідне педагогічне керівництво цим процесом через індивідуальний підхід до кожного студента та налагодження суб'єкт-суб'єктної взаємодії між студентами і викладачами, побудова педагогічного процесу на принципах діалогу.

Таким чином, формування готовності майбутніх лікарів до професійного самовдосконалення забезпечують такі умови: розвиток у студентів мотивації та потреби у професійному самовдосконаленні, створення у студентському колективі сприятливої атмосфери для прояву активності кожного студента, розвиток самостійності студентів, а також педагогічне керівництво цим процесом.

Література:

1. Психология и педагогика: Уч. пос. / Под ред. К. А. Абульхановой, Н. В. Васиной, Л. Г. Лаптева, В. А. Сластенина. - М.: Совершенство, 1998. - 320 с.

2. Шестакова Т. В. Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Шестакова Тетяна Віталіївна. - К., 2006. - 244 с.

3. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя: Уч. пос. - М.: Просвещение, 1989. - 189 с.

 

ldudikova@mail.ru


Один комментарий к “Дудікова Л.В. ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ”

  1. Оксана:

    Дуже добра і "доцільна" стаття


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>