XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дунаєва А. В. РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ЙОГО ІНСТИТУТІВ

Дунаєва Анастасія Володимирівна

Полтавський юридичний інститут

Національного університету Юридична академія України  ім. Я. Мудрого»

РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА  ЙОГО  ІНСТИТУТІВ

Становлення будь-якої галузі права, її вдосконалення не відбувається спонтанно, а потребує певного періоду часу. Питанням розвитку фінансового права та його окремих інститутів займалося багато вітчизняних науковців, зокрема Г. Башнянин, О. Білоконенко, О. Вовчак, В. Глушко, І. Канцір, О. Кваша, С. Ковальчук, В. Лисицький, В. Міщенко, С. Науменкова, Ю. Ніколенко, І. Сало, А. Середа,  І. Форкун та багато інших.

Регулювання фінансового права починає набувати рис централізованості з часів Київської русі. Звичайно, воно має примітивний, архаїчний характер, що зумовлено історичним етапом розвитку людства в цілому  і державності того часу. Інститути фінансового права як такі ще не виокремлювалися. В період раннього феодалізму ( IX- XII cтоліття) основним джерелом надходжень до казни була данина від населення, мито, торгівельна діяльність держави, збори, які були в той час на кшталт податкових платежів, а також плата за користування послугами судочинства, надання позик. Данина, яка вперше  згадується в « Повісті минулих літ», збиралася з підкорених народів князем або його повіреними. Податкові платежі справлялися у різних формах - поклони, побори, дань, подать, корми тощо. Якщо данину передавали до Києва, то вона називалася повозом, якщо її збирали повірені князя - полюддям. Характерною рисою того часу  те, що податки збиралися як у грошовій, так і в натуральній формі. Чиновники князя виконували роль так званих «податкових інспекторів». Вперше правове регулювання збирання податків отримало в Руській Правді, а саме в «Поконі вірному».

         Митна політика Київської Русі була досить розвиненою і на час написання вищевказаного нормативного акта вже були відомі такі поняття як «митниця», «митник», «мит». Різновидами мита були: «мит», який стягувався за транзитний перевіз товарів через країну; «гостинне мито» - плата за право будувати склади; « перевіз» - переправляння товару через річки, «торгове мито» - за право на торгівлю, а також судові мита розміром від 5 до 80 гривень. Уже на той час існувала практика ухилення від сплати мита шляхом обминання митниці при переміщенні товару, з чим держава боролася накладенням штрафів [1].

У XVI- XVII столітті в Україні, яка перебувала під владою інших країн ( Польщі, Литви, Угорщини, Молдавії, Росії), було введено фінансову систему цих держав. Так, зокрема на території Польщі основними податками були стація на утримання війська та десятина на користь церкви, а в Литві - сербщина. Валютне регулювання відбувалося також за законами цих держав. За часів гетьманату Б. Хмельницького було запроваджено систему загальних податків ( стація, показенщина та подимниця), які справлялися з нижчих верств населення. Територію України, що перебувала під владою Російської імперії, обтяжував податок на утримання її війська. Починаючи з правління Петра I українську скарбницю було уніфіковано з російською [2]. Він утворив дванадцять колегій, з яких чотири завідували фінансовими питаннями. Головним податком всієї Росiйської імперії починаючи з 1724 р. був подушний, який сплачувало все чоловіче населення держави, крім дворян, духовенства i державних службовців. Упродовж майже ста років подушна подать була основним прямим податком у Росії i становила близько 50 відсотків від усіх прибутків бюджету держави. Протягом XVIII століття справляння податків, валютне регулювання, бюджетна політика на території України відбувалися за законами Австрії та Росії. Так, Катерина II створила систему управління фінансами, а Олексендр I у своєму Указі « Про заснування міністерств» передбачив створення міністерства фінансів і визначив його повноваження.

Особливу увагу заслуговує становлення фінансового права в період Української Народної Республіки за правління Центральної Ради. Як стверджує А. Середа, Центральна Рада вперше запровадила національні паперові грошові знаки, почала створювати власні банківську та податкову системи, Державну скарбницю та Державний банк, урядове фінансове відомство сучасного зразка ( Генеральне секретарство фінансів, потім - Народне міністерство фінансів), провадила фінансову політику на міжнародному рівні тощо. Так, 29 вересня 1917 р. була опублікована «Декларація Генерального Секретаріату України», яка стала основою для подальшого фінансово-економічного розвитку країни; 19 грудня 1917 року було ухвалено Тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів УНР;1 березня 1918 року був прийнятий закон про гривню як нову одиницю УНР, що відповідала половині карбованця [3]. Певні нормативно-правові акти стосувалися й оподаткування: 19 грудня 1917 року було встановлено податок на телефонні апарати тощо.

В період правління П. Скоропадського відбувалися спроби стабілізувати надходження до бюджету. Зокрема, 31 липня 1918 року було введено державну винну монополію; підвищено акциз на тютюн, земельний податок, ставки основного промислового податку; введено додаткові митні збори тощо.

         Із запровадженням у 1921 р. НЕПу змінились і напрямки фінансово-економічної політики держави, зокрема основними її напрямками були: відновлення стабільних торговельних і фінансових відносин, запровадження стійкої грошової одиниці, дозвіл на приватну торгівлю, денаціоналізація малих і середніх підприємств, зменшення впливу держави на фінансово-економічний сектор, введення єдиної податкової системи, створення ощадних кас та Ощадного банку. Внаслідок здійсненої у 30-х роках податкової реформи були уніфіковані платежі підприємств. Замість великої кількості платежів до бюджету було встановлено два: податок з обігу і відрахування від прибутків підприємств і організацій[2].

         Фінансова система України як адміністративно-територіальної складової СРСР існувала символічно, оскільки податкову систему, бюджет та інші її елементи затверджував і управляв уряд СРСР. З України продовжувався відплив фінансових ресурсів, і, відповідно, вона була позбавлена залишків національної економіки.

Таким чином, фінансова система України пройшла тривалий шлях розвитку, який характеризувався особливостями модифікації, рівнем розвитку, історичними, соціальними та іншими ознаками. Кожному етапу становлення державності України відповідав властивий йому фінансовий устрій, якому притаманні власний фінансовий ринок, специфічні платіжні інструменти, фіскальна політика, тобто набір певних особливостей, що історично склалися і визначали характер функціонування фінансових інститутів того періоду[2]. Аналіз історичного досвіду розвитку фінансової системи нашої держави потрібно врахувати у побудові сучасної держави.

Література:

•1.   Паньків О.М. «Здійснення митної справи у часи Київської Русі»/ УДК 339.543.3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2011_4/221.pdf

•2.   Канцір І.А. « Еволюція становлення та розвитку фінансової системи України»/ Науковий вісник НЛТУ України, 2011 випуск 21.14 с.222-226.

•3.   Середа А.М. «Становлення та розвиток фінансової системи за доби Центральної Ради»/ Вісник Запорізького національного університету, 2009 №2, с. 21-27


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>