XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дупак В. Г. ФІЛОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

Дупак В. Г., аспірант

Житомирський державний університет імені Івана Франка

ФІЛОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

В умовах швидкого розвитку і поширення віртуальної реальності (надалі ВР) в усі галузі людської діяльності, філософське осмислення даного феномену є безсумнівно актуальним. Крім того, такі дослідження є важливими, оскільки проблеми ВР мають міждисциплінарний характер і виявляють гострі питання сучасної культури.

У сучасному науковому знанні в цілому та у філософській думці конкретно. існує тенденція, коли "віртуальність", "віртуальна реальність" сприймаються як супер-категорії, стаючи в один ряд з такими феноменами як "екологія", "постмодернізм" тощо. Загальна невизначеність та розмита семантика віртуального робить цю проблематику актуальною водночас з такими сучасними філософськими темами, з як інформаційне суспільство.

Тому проблема з'ясування природи поняття "віртуальна реальність", визначення його онтологічного статусу й зіставлення з першою субстанціональною реальністю є актуальною на сучасному етапі розвитку науки.

Першими дослідниками ВР були У. Брикен, М. Крюгер, Дж. Ланьє. У 90-х роках минулого століття проблемою зацікавилися філософи, культурологи, мистецтвознавці, соціологи, психологи. Дискурс ВР близький з традицією, яка йде від М. Маклюєна, дослідження соціокультурних аспектів засобів комунікації, філософії науки і техніки.

Філософія й практика віртуальної реальності нагромадили стільки різноманітного матеріалу, що чимало дослідників вважають доцільним створити єдині теоретичні засади для концепції віртуальної реальності. Існують певні теоретичні здобутки щодо даної проблематики у ракурсі соціальних трансформацій: ідеї французьких мислителів Ж. Бодрийара, Ж. Дельоза, П. Віріліо у межах постмодерністської парадигми. Російськими та українськими дослідниками (В. Ємелін, Д. Іванов, І. Девтеров, О. Одаренко, Б. Сівірінов, Е. Смерічевський, О. Сотникова, О. Каріна, Д. Свириденко) соціальні та соціально-філософські аспекти віртуалізації суспільства розглядаються переважно на засадах концепцій симуляції Ж. Дельоза та Ж. Бодрийара. ВР стала предметом антропологічних та соціальних досліджень, а також розглядається як текстовий простір Інтернет та втілення стилю і принципів постмодерну.

На даний момент не існує єдиного розуміння сутності ВР, яка стала збірним позначенням різноманітних феноменів кінця ХХ ст.: телебачення, електронних комунікацій, мультимедіа, комп'ютерів взагалі - з точки зору інженерної психології людино-машинних інтерфейсів. А тому можна виділити кілька підходів. Одні дослідники (М. Носов, М. Опенков, Д. Пивоваров, С. Хоружий та інші) розглядають комп'ютерну ВР як маніфестацію глибоких онтологічних закономірностей і принципів, де статус віртуальної реальності визначається від чистої потенційності до ототожнення з реальним життям. Інші (С. Жижек, П. Леві, К. Чешер) вважають, що феномен ВР має антропологічні підстави і розглядають його у широкому культурному контексті.

Серед різноманітності трактувань актуальними є слова С. Хоружого: "Очевидно, що ідеї віртуалістики тісно переплетені із сучасними культурними і антропологічними процесами, які відображають наростаючу тенденцію сприйняття людиною реальності як багатомірної, сценарної, варіантної, де усе більше місце належить модельній та ігровій, динамічній стихії. Безсумнівно, що ці риси реальності надзвичайно близькі до рис реальності віртуальної, якщо не прямо належать їй" [3, с. 67].

У сучасній філософії феномен віртуальної реальності досліджується у широкому спектрі, але більшість концепцій стосується оцінки впливу віртуальної реальності на природу людини. Існує три антропологічних парадигми феномену віртуальної реальності, які можуть служити критерієм до систематизації концепцій - прогресистська, негативістська та нейтральна. Все частіше можна почути про загрозу деградації людини під впливом сучасних комп' ютерних технологій, про втрату людиною фундаментальних основ свого буття, про поширеність таких феноменів, як інтернет-залежність тощо. В зв' язку з цим актуальним стає аналіз концепцій, що постулюють деградацію людини під впливом віртуальної реальності.

Інформаційні технології демонструють усе більший вплив на людину. Змінюються закони сприйняття, оскільки засоби миттєвої електронної інформації занурюють людину у процес сприйняття цілком і одразу. Відбувається становлення візуального типу мислення, в якому спостерігається єдність логіко-вербального і наглядно-образного, інтуїтивного сприйняття світу. Розвиток інформаційних технологій розширює можливості візуалізації. Використання зображень як засобу повідомлення характеризується максимальною пропускною здатністю, високою інформаційною ємкістю.

Концепція, якої дотримуються розроблювачі комп'ютерних програм і технічного забезпечення, полягає у трактуванні віртуальних реальностей як складних технічних систем, тобто їх відносять до фізичної, або технічної, реальності. Варіантом подібного підходу є погляди М.Б. Ігнатьєва, що пропонує навіть звичайний світ розглядати як модель "гіпотетичного надмеханізму". "Таку точку зору, - пише М. Ігнатьєв, - можна назвати комп'ютеризмом на відміну від фізікалізму" [1, с. 7].

У сучасних дослідників існує думка, що підтверджує актуальність, або навіть більше - нагальну необхідність дослідження феномену віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасного інформаційного суспільства. Наприклад, відомий український дослідник феномену інформаційного суспільства Я. Любивий пише: "...найсучасніші тенденції розвитку суспільства демонструють, що одним з найеврістичніших напрямів досліджень інформаційного та інформаційно-синергетичного суспільства є той, що поєднується з аналізом віртуальних вимірів соціальних процесів" [2, с. 284].

Таким чином, ми можемо зазначити розмаїтість у розумінні підґрунтя віртуальної реальності й характеру її взаємодії з першою, субстанціональною реальністю. Тоді як одні дослідники бачать у ВР прояв більш глибоких онтологічних закономірностей, інші вважають, що ВР має антропологічні підстави.

Незважаючи на те, що багатьма дослідниками ставиться завдання створення єдиних теоретичних засад концепції ВР, у теперішній час склалося кілька різних трактувань цього поняття. Узагальнюючи досвід сучасних дослідників, ми дійшли висновку щодо існування поліонтичності, тобто існування сукупності онтологічно самостійних реальностей. Ми зробили висновок щодо існування ієрархічної структури реальностей, у якій віртуальна реальність може виступати такою, що породжує віртуальну реальність наступного рівня, ставши стосовно неї константною, і водночас може виступати як віртуальний об'єкт для константної реальності більш вищого ступеня.

Зазначений висновок потребує подальшого поглибленого теоретичного та практичного дослідження феномену віртуальної реальності як соціально-філософського явища у контексті впливу на сучасне суспільство.

Література:

•1.  Игнатьев М. Б. Мир как модель внутри сверхмашины / М. Б. Игнатьев // Технологии виртуальной реальности: тез. докл. конф. / ГосНИИАС. - М., 1995. - С. 7.

•2.  Любивий Я.В. Глобальне інформаційне суспільство: синергетичні та віртуалістичні концепції розвитку // Інформаційне суспільство у соціально-філософській ретроспективі та перспективі. - В.В. Лях, В.С. Пазенок, Я.В. Любивий, К.Ю. Райда, Ф.К. Федорченко, О.М. Йосипенко, О.М. Соболь, Н.А. Фоменко, О.П. Будя, Ю.О. Безукладніков. - К.: ТОВ "ХХІ століття: діалог культур", 2009. - С. 281-357.

•3.  Хоружий С.С.  Род или недород? Заметки к онтологии виртуальной реальности / С.С.Хоружий // Вопросы философии. - 1997. - №7. - С. 53-68


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>