XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дзядевич Ю.В. ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ІМІДЖУ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ

Аспірантка Дзядевич Ю. В.,

кафедра педагогіки та психології

Херсонський державний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ІМІДЖУ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ

Якісні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, на перший план ставлять проблему адаптації професійної поведінки особистості з метою досягнення соціального успіху. Прагнення людини до самовдосконалення та саморозвитку, а також досягнення поставленої мети стає природним явищем. Відповідно до цього основними критеріями педагогічного професіоналізму сучасного фахівця стають: професійна компетентність, ділова ініціатива, здатність викликати симпатію, толерантність, тактовне ставлення до людини, здатність до самопрезентації та здійснення сприятливого враження й позитивного впливу на інших. Таким чином, професійний імідж фахівця набуває властивості одного з основних ресурсів, що забезпечують високий соціальний престиж як конкретної людини, так і певної організації, зокрема.

Індивідуальний імідж сучасного фахівця належить до проблем традиційно малодосліджуваних у вітчизняній науці. Наразі окремі аспекти проблеми формування іміджу фахівця висвітлено науковцями які досліджували: психологію індивідуальності (Б. Ананьєв, Є. Рогов, С. Рубінштейн та ін.); особливості "Я-концепції" особистості (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс); теоретичні та практичні засади іміджелогії (П. Берд, Л. Браун, М. Спіллейн, А. Панасюк, Г. Почепцов, В. Шепель).

Як свідчить вивчення наукової літератури, поняття "імідж", популярність якого різко зростає, не є  сьогоднішнім винаходом, оскільки він існував ще в давні часи у вигляді спеціально сконструйованих образів та уявлень масової свідомості (наприклад, імідж воїна, імідж нації тощо). Одним з перших засновників теорії іміджу вважається Н. Макіавелі, який стверджував, що для формування власного іміджу важливо прогнозувати поведінку інших людей і проводити аналогію зі своєю. Саме тоді, на його думку, з'являється яскраве та розвинуте "відчуття іміджу".

В наш час, в умовах конкуренції у сфері ринкової економіки, дійові особи зацікавлені презентувати себе якнайкраще, тому перша вимога іміджології - зробити суб'єкта привабливим.

Досліджуючи проблему іміджу як зв'язуючої ланки між людиною та аудиторією, Г.Сорокіна відмічає, що імідж створюється з конкретною метою - справити  враження, щоб сформувати у людей потрібну думку про себе, а звідси і відношення. Причому це не лише картинка нас, а й обіцянка відповідності зовнішнього вигляду внутрішньому змісту, певній моделі поведінки. Інакше кажучи, потрібно "бути, а не здаватися [4]".

Г. Почепцов пропонує таку типізацію іміджу: імідж ідеальний (бажаний) - цей тип іміджу відображає наш ідеал, тобто те, до чого ми прагнемо та імідж реальний (дзеркальний) - відображає наше реальне уявлення про себе. При цьому і перший, і другий іміджі можуть бути некоректними, якщо говорити про ефективність впливу на аудиторію, оскільки людина має суб'єктивний погляд на ці явища. Ось чому важливий погляд з боку іміджмейкера, який допомагає людині розібратися в калейдоскопі власних образів і створити необхідний та найефективніший. 

Л. Мітіна вважає, що імідж професіонала - це складне утворення і пропонує такі його складові компоненти:

•-       зовнішні (зовнішність, манери, мова, голос, міміка, хода тощо);

•-       внутрішні (інтелект, спосіб мислення, ідеї, інтереси, ерудиція тощо);

•-       процесуальні (форми спілкування, темперамент, професіоналізм, виразність, темп, традиції);

•-       образ (який виникає під час появи людини і залишається при її зникненні) [3].

С.Єрмакова, досліджуючи компоненти "Я-концепції", які визначають імідж людини, зосереджує увагу на трьох його складових:

•1.     "Я-образ" - це те, якої думки суб'єкт про себе (при цьому самооцінка виступає як самоповага);

•2.     "Я-реальне" - це те, якими ми є насправді (формується вже не на знаннях, а на оцінці, як правило, неусвідомленій і не завжди позитивній);

•3.     "Я-імідж" - це "Я" - зовнішнє, тобто те, як людина себе "подає" (такі установки пов'язані з уявленнями індивіда про омріяний образ)              [2, с.45-46].

Фахівець-культуролог Н.Барна пропонує структуру особистісного іміджу, у якій провідні компоненти розташовані в напрямі від зовнішніх мінливих проявів до внутрішніх стабільних якостей:

•1.     Зовнішній вигляд (портретні характеристики): фізичні дані (зріст, вага,  фігура), костюм (одяг, взуття, аксесуари), зачіска, манера поведінки і мова, жести, погляд і міміка, особливості голосу, запах.

•2.     Іміджеві символіка: ім'я, особисті символи (колір, числа, герб, логотип, марка), особиста атрибутика (деталі й ознаки зовнішнього вигляду, що повторюються), символи соціального престижу (гроші, статусу суспільстві, професія, посада тощо).

•3.     Соціально-ролеві характеристики: репутація (громадська думка про людину, що ґрунтується на особистих досягненнях), амплуа (соціальна роль, яку виконує людина), легенда (історія життя людини, представлена в іміджі).

•4.     Індивідуально-особистісні властивості: професійно-важливі якості, домінуючі індивідуальні характеристики, стиль взаємостосунків з людьми, пропаговані ідеї, базові цінності [1, с. 132-133].

Ми бачимо, що в цій схемі представлені властивості та ознаки, які можуть усвідомлюватися нами, як більш очевидніші (зовнішні) та глибші - смислотворчі.

Суттєвим для нашого дослідження є такі складові елементи в структурі особистості, від яких можуть відштовхуватися стратегії персоналізації, у побудові її сприятливого іміджу:

•-   стиль у роботі, під яким розуміється вміння спілкуватися з людьми, знаходити спільну мову, організовувати вироблення спільних рішень, відстоювати та аргументувати власну точку зору в дискусіях;

•-  принципова думка, що характеризується тим, що, не переслідуючи мету висунення нових поглядів, людина просто ототожнює із собою наявні ідеї та концепції;

•-   власний характер, якому повинні бути властиві впевненість у собі, чіткість у викладі своєї точки зору, артистизм як  здібність захопити й утримати увагу публіки, переконати свою аудиторію;

•-  власний спосіб підходу до духу часу [3, с. 299].

Таким чином, оскільки масова свідомість функціонує в стані певної "розірваності", то індивіду слід допомогти у створенні картини світу, стилю мислення способом, який не викличе додаткових труднощів. Цю функцію бере на себе імідж. Він співвідносить інтереси аудиторії, конкретної особистості (професіонала) і каналу комунікації. Водночас дане дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми та потребує подальшого вивчення.

Література:

1. Барна Н. В. Іміджелогія : навч. посібник для дистанційного навчання / 

 Н. В. Барна ; за наук. ред. В. М. Бобика. - К. : Університет "Україна", 2007. -  217 с.

2. Курлянд З. Н. Становлення позитивної "Я-концепції" майбутнього вчителя : [моногр.] / З. Н. Курлянд. - Одеса ПНЦ АПН України, 2005. - 163 с.

3. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя / Л. М. Митина. - Москва: Флинта, 1998. - 276 с.

4. Сорокина Г. Г. Имидж и социальный успех / Г. Г. Сорокина // Школа и производство. - 2003. - №5. - С.4-6.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>