XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Дзюба О. В. ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОГО ОРИГІНАЛЬНОГО РЕПЕРТУАРУ ДЛЯ БАЯНА НА ПРИКЛАДІ СОНАТ ДЛЯ БАЯНА АНАТОЛІЯ КУСЯКОВА

Викладач Дзюба О. В.

Луганський Державний Інститут Культури та Мистецтв

ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОГО ОРИГІНАЛЬНОГО РЕПЕРТУАРУ ДЛЯ БАЯНА НА ПРИКЛАДІ СОНАТ ДЛЯ БАЯНА АНАТОЛІЯ КУСЯКОВА

Протягом останніх десятиліть сучасне баянно-акордеонне мистецтво позначено суттєвою активізацією інтеграції в академічну камерно-інструментальну музичну культуру. Академізація цього виду виконавської творчості також зумовлена суттєвим технічним удосконаленням самого інструмента, яке значно розширило спектр його виражальних можливостей та, певною мірою, сприяла визнанню баяна композиторами як спроможного до втілення найглибших духовних аспектів індивідуального світобачення.

Плідний розвиток академічного баянно-акордеонного виконавства у всьому світі значною мірою сприяв становленню власного оригінального репертуару. Свій вагомий внесок у формування оригінальної літератури для баяна та акордеона в академічниих жанрах зробив Анатолій Кусяков (1945 - 2007).

Баянна творчість Анатолія Кусякова стала своєрідним напрямком у сучасній камерно-академічній музиці та сприяла подальшому розвитку баянно-акордеонного виконавства.

Самобутні, індивідуальні образи й засоби їхнього музично-інтонаційного втілення завжди обумовлюють істотні художньо-виконавські завдання. Вони зв'язані з багатьма моментами, серед яких - передача насиченості й виразності мелосу, незвичайної звукової палітри, що по-новому розкриває темброві засоби сучасного баяна.

Наочним підтвердженням тому стала вже Соната №1 (1975), створена в тісній творчій співдружності з В. А. Семеновим, котрому вона й присвячена. Її інтонаційний стрижень - тема головної партії першої частини, названої автором «Варіації». Тема складається із двох мелодійних відрізків: близького діатонічним інтонаціям донських ліричних пісень та нейтрально-відстороненого, з опорою на звуки цілотонного звукоряду. Ці мелодійні обороти стають стрижнем всієї композиції: перший елемент створює інтонаційну основу третьої частини - «Хоралу й Речитативу», а другий пронизує попередню частину - «Остинато». У «Фіналі» протиставлення образів стає найбільш виразним, з поступовим витисненням цілотонності початкового розділу. У Сонаті на справжньому сучасному інтонаційному рівні розвиваються мелодійні обороти донського музичного фольклору. Вони чітко проявляються й у неспішності варіантного розгортання теми першої частини, з достатком трихордових і тетрахордових наспівів, і у величчі мелодійного розвитку речитативу третьої, і у вишукано-відстороненій темі побічної партії другої частини, що незвичайно звучить після розмірно струмливого наспіву в партії лівої руки на тлі дисонуючих органних пунктів [3, с.350]. Не менше поширення в репертуарі баяністів одержала й Соната №2. На відміну від "вибухової" за характером Сонати №1, вона відзначена відтінком умиротворення, превалюванням консонантної виразної лірики. Про її інтонаційну свіжість і своєрідність можна судити вже по викладу теми головної партії першої частини. Тонкою експресією, що сполучається з майстерним розкриттям виразних і колоритних засобів баяна відрізняються й Соната №4 (1984), і створені багато пізніше Соната № 5 «Монолог про вічність» (1995), Соната № 6 «Вітражі й кліті собору апостола Павла в Мюнстері» (2004).

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що твори А. Кусякова є живим відгуком на безпосередню потребу свого конкретного часу й виражають його нову, досить непросту специфіку. При цьому виразно простежуються методи символізації й психолого-естетичного паралелізму з образами, почерпнутими з релігійних джерел, образами, що по-новому перетворюють мальовничо-образотворчий початок і розкриваючими не використані раніше темброві засоби сучасного концертного баяна. Перестаючи дублювати фортепіанну й органну репертуарно-образну сферу, баян зайняв нині гідне місце, рівноправне стосовно фортепіано й органа. Це виявилося можливим завдяки виявленню областей його унікального призначення як інструмента, що володіє яскравою самобутністю.

Творчість Анатолія Кусякова, як втім й інших композиторів другої половини XX початку XXI століття, сприяла становленню баяна як камерного інструмента, мелодико-гармонійні, поліфонічні й сонористичні можливості якого стійко апелюють до сфери філософської, вишукано-психологічної й медитативної.

Нажаль творчість такого композитора, як А. Кусяков висвітлена музикознавцями дуже скупо, тому композиторська спадчина А. Кусякова потребує більш глибокого та ретельного дослідження.

Література:

1. Басурманов А. П. Справочник баяниста / Под общей ред. проф. Н. Я. Чайкина. - 2 изд., испр. и доп. - М.: Сов. композитор, 1986. - 424 с.;

 2. Васильев В. В. Особенности образного строя музыкального языка в произведениях для баяна 1970 - 1990-х лет // Вопросы народно-инструментального исполнительства и педагогики: межвузовский сборник статей. Тольятти, 2002;

3. Имханицкий М. И. История баянного и аккордеонного искусства: уч. пособие. М. РАМ. им. Гнесиных, 2006, 520 с.;

4. Кусяков А. И. Узоры на стекле или неисправимый романтик (Интервью Е. Показанник с А. Кусяковим) // Информационный бюллетень «Народник», 2005, № 1;

5. Показанник Е. В. Традиции и новаторство в произведениях А. И. Кусякова для баяна // Информационный бюллетень «Народник», 2001, № 3;

6. Шорникова М. Штрихи к творческому портрету А. И. Кусякова // Информационный бюллетень «Народник», 2001, №3

 

e-mail: black1mp@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>