XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Єнальєв М.М. ПРОБЛЕМАТИКА ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ В РАМКАХ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Аспірант Єнальєв Максим Михайлович

ЧДУ ім. П. Могили

ПРОБЛЕМАТИКА ТЕОРІЇ КОРИСНОСТІ В РАМКАХ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Однією з найважливіших задач сучасної економічної теорії є пошук такої моделі економічної поведінки індивіда яка максимально повно відповідатиме реальним або отриманим в лабораторних умовах фактам. Подібна модель є необхідною передумовою для аналізу та осмислення більшості явищ економічної дійсності, оскільки без розуміння мотивів та цілей діяльності індивіда навряд чи можна говорити про спроможність ці дії пояснити або спрогнозувати.

Розробкою і дослідженням адекватності моделей економічної поведінки індивіда за умов використання обмежених ресурсів (бюджетні, релігійні обмеження, тощо) займається теорія корисності яка є складовою частиною загальної економічної теорії. Найбільш розповсюдженою з них є, так звана, модель людини економічної - «homo economicus». Основним постулатом на якому ґрунтується дана модель є раціональність індивіда, що на практиці означає максимізацію корисності (задоволення) для індивіда від споживання доступних йому благ. Ця модель досить проста, оскільки в ній індивід розглядається лише з одного боку - споживання благ, відкидаючи при цьому взаємодію індивідів між собою в процесі виробництва, розподілу або споживання благ. Але модель людини економічної також містить ряд припущень щодо значних обчислювальних, прогностичних здатностей людини та про абсолютну поінформованість індивіда щодо стану ринку, тощо. Через це модель «homo economicus» досить критично оцінюється деякими вченими, наприклад Р. Коузом, який стверджує, що людина економічна це абсолютно абстрактна, штучна істота яка не має нічого спільного з реальністю [5, с. 9].

Але постає питання: чи повністю вичерпала себе модель «homo economicus», чи її можливо модернізувати згідно вимог часу? Й справді, навряд чи можна стверджувати, що людина зажди діє не раціонально, маючи на увазі під раціональністю максимізацію задоволення або корисності. Зазвичай індивід прагне покращити свій добробут, соціальний статус, що цілком відповідає концепції людини економічної. З іншого боку є чимало фактів, які свідчать про порушення принципу раціональності і, відповідно, дескриптивної неспроможності концепції людини економічної. Наприклад відомі результати Д. Канемана та А. Твєрскі [3], М. Аллє [4], Д. Еллсберга [2] демонструють приклади нераціональної (не спрямованої на максимізацію корисності) поведінки індивіда. Відхиляючись від результатів, передбачених концепцією економічної людини ці дослідження стимулювали появу і розвиток нових моделей в теорії корисності.

Слід зауважити, що в контексті теорії корисності раціональність індивіда означає максимізацію функції корисності цього індивіда. Тому одним із варіантів розв'язку парадоксів нераціональності є побудова такої функції корисності в рамках моделі економічної людини, яка б не суперечила відомим фактам поведінки індивіда. 

Використовуючи цей підхід економісти протягом останніх десятиріч розробили багато нових моделей, які дозволили пояснити окремі парадокси вибору індивіда, але жодна з них не стала загальноприйнятою. Відповідно до результатів М. Бірнбаума, навіть одна найбільш авторитетних, кумулятивна теорія перспектив Д. Канемана та А. Твєрскі, не може пояснити всіх випадків відхилення вибору індивіда від концепції раціональності [1].

Інший шлях полягає в наданні окремим моделям теорії корисності статусу нормативних (зазвичай роль нормативної теорії виконує модель очікуваної корисності Дж. фон Неймана та О. Моргенштерна). При чому всі відхилення від цієї теорії вважаються наслідком неекономічної поведінки, і, відповідно, вони не є предметом економічної науки. Але в такому разі немає можливості говорити про яку-небудь адекватну дескриптивну модель економічної поведінки людини через значне обмеження сфери її застосування, що фактично означає нормативне закріплення кризи прогностичної економічної теорії.

Отже, побудова адекватної моделі економічної поведінки індивіда є точкою перетину проблематики теорії корисності та економічної теорії загалом. Але якщо побудова цієї моделі є кінцевою метою для теорії корисності, то для економічної теорії вцілому, така модель є лише інструментом для поглиблення розуміння суті економічних явищ і процесів. Крім того є певні перспективи подальшого розвитку існуючої моделі людини економічної в рамках теорії корисності, що може покращити її описові та прогностичні властивості без суттєвого обмеження сфери застосування та  не порушуючи принципу раціональності.

Література:

•1.     Birnbaum M. H. Tests of rank-dependent utility and cumulative prospect theory in gambles represented by natural frequencies: Effects of format,event framing, and branch splitting // Organizational Behavior and Human Decision Processes Vol. 95, 2004, рр. 40-65

•2.     Ellsberg D. Risk, Ambiguity, and the Savage Axioms // Quarterly Journal of Economics, Volume 75, 1961, No. 4, p. 643 - 669

•3.     Kahneman D. Tversky A. Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk // Econometrica, Vol. 47, 1979, No. 2., pp. 263-292.

•4.     Алле Морис Поведение рационального человека в условиях риска: критика постулатов и аксиом американской школы // Thesis, 1994, выпуск 5, с. 217 - 241

•5.     Рональд Коуз Фирма, рынок и право/ Пер. с англ. М.: Новое издательство, 2007. - 224 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>