Єнжиєвська О.М., Зозуляк О.Д., Гаватюк Л.С. РІВЕНЬ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

Єнжиєвська О.М.

Зозуляк О.Д.

Гаватюк Л.С.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м. Чернівці, Україна

РІВЕНЬ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

Постановка проблеми. На су­часному етапі розвитку за рахунок вигідно­го географічного положення, низької варто­сті робочої сили, значних запасів корисних копалин та низького рівня капіталізації еко­номіки Україна має досить високий показ­ник окупності інвестицій, що робить її пер­спективною для вкладення останніх. Разом з тим, через неефективний механізм функціонування нормативно-правових актів в Укра­їні існує ряд принципових чинників, які стримують інвесторів і, відповідно, гальму­ють процес притоку інвестицій.

Інвестиції забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень у формі сучасних засобів виробництва. Іноземний капітал сьо­годні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану. Тому актуальним у наш час є дослідження сутності та ролі інвестицій у прискоренні економічного розвитку в умовах ринкової трансформації.

Метою дослідження є визначення основних чинників, які здійснюють вплив на інвестиційний клімат України, формування пропозицій щодо покращення умов залучення інвестицій, значення здійснення інвестиційної діяльності для розвитку України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню сутності та ролі інвестицій в економіці, механізму здійснення інвестування в інноваційну діяльність приділили значну увагу у своїх дослідженнях такі вчені, зокрема Антонов В.Б., Бабич Л.М. [1], Бережна І.Ю. [2], Боднар І.Р. [3], Гайдуцький І.П. [4], Гладка У.Б., Григораш Т.Ф., Грушевська О.А., Ніколенко О.В..

Виклад основного матеріалу. Інвестиційна діяльність є однією з найважливіших умов стабілізації економіки і переходу до активних відтворювальних процесів. Вона може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, грошових накопичень громадян і юридичних осіб), запозичених і залучених фінансових коштів, бюджетних інвестиційних асигнувань, безвідплатних і благодійних внесків тошо [1, с.226].

Важливо відрізняти прямі й портфельні іноземні інвестиції. Прямі інвестиції - вкладення в статутний капітал компанії з метою одержання прибутку і права на участь у керуванні цією компанією. Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля : являють собою придбання цінних паперів і інших активів. Різниця між ними зводиться насамперед до проблеми контролю. У випадку портфельної інвестиції інвестор одержує не підприємницький, а акціонерний дохід.

Прямі інвестиції мають ряд переваг порівняно з позичковим капіталом і портфельними інвестиціями, оскільки вони слугують джерелом капіталу для вкладень у сферу виробництва, впровадження прогресивних технологій, ноу-хау, передових методів менеджменту і маркетингу; не збільшують зовнішній борг держави, а, навпаки, стимулюють одержання додаткових коштів для його погашення; забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації.

На сьогодні загальновизнано, що прямі іноземні інвестиції є важливим ресурсом функціонування й розвитку економіки, особливо країн, що розвиваються, які не мають у достатніх обсягах власного капіталу. Більше того, світова практика показує, що іноземні інвестиції є не тільки джерелом фінансування виробництва, але й його нарощування на основі чинників інтенсифікації, модернізації інновацій, підвищення ефективності використання ресурсів і менеджменту [4, с.48].

Інвестиційне фінансування залишає значно більше можливостей для вибору варіантів розподілу отриманої капіталізованої вартості капіталу. Кредит­не ж фінансування встановлює чіткі, попередньо визначені зовнішні обме­ження на розпорядження доходом, отриманим у процесі обігу капіталу - обо­в'язково передбачається і здійснюється повернення частини доходу продуцен­та на користь кредитора [2, с.191].

Доцільно зазначити, що для України як держави з перехідною економікою необхідно розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін та економічного зростання. Рівень надходження прямих іноземних інвестицій в Україну та з України на протязі 2010 та 2011 років розглянуто в таблиці 1.

Прямі інвестиції

Таблиця 1

Як бачимо з таблиці 1 сума прямих іноземних інвестицій в Україну у 2011 році збільшилась на 4655, 0 млн.дол. США, що на 11,6% більше ніж в 2010 році. Прямі інвестиції з України також збільшились в 2011 році на 644,8 млн.дол. США, що на 10,4% більше ніж в 2010 році.

Поряд із забезпеченням еко­номічного розвитку, прямі інвестиції сприяють вирішенню важливих завдань створення ефективного власника, що забезпечує ринкову поведінку з прямим доступом до світового ринку. Серед трьох основних форм прямих іноземних інвестицій, експорту за кордон власного капіталу, реінвестування прибутку та внутрішньо підприємницьких трансфертів у світі переважають інвестиції в акціонерний капітал [3, с.64].

 Нижче наведені обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну в акціонерний капітал [5].

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україну Таблиця 2

Як бачимо з таблиці 2 найбільшим інвестором є Кіпр, обсяг інвестицій, що надходять з цієї країни складає 12089,1 млн. дол.. США, що являє собою одну четверту усіх іноземних інвестицій, що надходять в нашу країну. На другому місці Німеччина, з якої надходить 7287,5 млн. дол.. США, що складає 15% усіх іноземних інвестицій. На третьому місці Нідерланди, сума інвестицій - 4914,4 млн. дол.. США або 10 % усіх іноземних інвестицій в Україну.

Пріоритетними завданнями, які необхідно вирі­шувати за участю прямих інвестицій, є: структурна реформа економіки, техноло­гічне оновлення виробництва, виробництво товарів широкого вжитку, подолання залежності країни від імпорту, але це неможливо зробити так як існує ряд проблем, що заважають потокам іноземних інвестицій надходити в Україну.

Надзвичайно глибокими та важливими є проблеми у судовій сфері: звичними яви­щами вважаються несправедливість суду, залежність його від впливу політиків та під­приємців, відсутність гарантій виконання судових рішень. Потерпають від корупції підприємства, що змушені витрачати знач­ний відсоток річного прибутку на неналежні додаткові виплати (хабарі) посадовим осо­бам. Звісно, така ситуація є надзвичайно великою перешкодою для залучення інвес­тицій як від іноземних, так і від вітчизняних інвесторів. Тому відповідно лише реформи мо­жуть виправити ситуацію. Зважаючи на це, необхідно вжити таких заходів:

•1.     Скорочення   адміністративного   впливу   на   бізнес   та  економіку, що в

умовах України могло б стати ефективним спосо­бом зниження масштабів корупції, сприяло б подальшій лібералізації господарських механізмів. Необхідно удосконалити правову захищеність підприємців та інвесторів, особливо у сфері інноваційної діяльності.

•2.     Вирішення проблеми законодавчо-правового характеру. Так Цивільний та

Го­сподарський кодекси містять протиріччя в питаннях регламентації підприємницької діяльності. Господарський кодекс має ряд положень, які не відповідають вимогам ри­нкової економіки і спрямовані на збережен­ня привілейованого становища державного сектору економіки з можливістю його втру­чання у приватні комерційні відносини. Та­кож потребує вдосконалення Митний ко­декс щодо спрощення митного оформлення товарів, які ввозяться на територію України.

•3.     Реформування Земельного кодексу. Так, його сучасний стан передбачає

морато­рій на продаж сільськогосподарських зе­мель і забороняє іноземну власність на сіль­ськогосподарські угіддя, що становить сер­йозну перешкоду для розвитку цього секто­ру. І до тепер немає визначеності стосовно того, як приватизувати земельні ділянки під будівництво. Вирішенню цих питань може сприяти створення індустріальних зон - те­риторій, до яких ще до продажу відведено промислову інфраструктуру.

•4.     Удосконалення правових засад про­цедури банкрутства, що включає чітко

ви­значену основу для ініціювання процедури банкрутства, обмеження кола осіб, які мо­жуть виконувати функції зовнішнього управління процедурою банкрутства. До законів про банкрутство мають бути внесені поправки, які б передбачили високий захист кредиторів.

•5.     Доцільно розділити бюджет на соці­альну та інвестиційну складові.

Останню необхідно спрямувати на розвиток інфра­структури - розбудовувати дороги, переван­тажувальні вузли (порти) та лінії зв'язку, складські споруди, енерго- та водопоста­чання. Все вищеназване покликане обслуго­вувати процес виробництва та розподілу то­варів між продавцями та покупцями, а отже впливати на собівартість продукції.

•6.     Необхідно розвивати інфраструкту­ру інноваційної економіки: ефективні

меха­нізми інноваційного обміну між потенцій­ними учасниками, поглиблення взаємодії в тріаді «університет - бізнес - промисло­вість», створення на регіональному рівні спеціалізованих організацій підтримки ін­новацій - технопарків, бізнес-інкубаторів. технологічних фірм тощо.

•7.     Створення   зон   пріоритетного   розви­тку,  на   території   яких  діятиме

спеціальний режим оподаткування інноваційної діяльнос­ті. Це дало б змогу забезпечити активізацію підприємницької діяльності, сприяти залу­ченню нових технологій, розвитку ринкових методів господарювання, а в підсумку - сприяти розвитку виробництва і постачан­ню високоякісних товарів як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Висновок.  Методика здійснення прямих іноземних інвестицій являє собою складний процес, на кожному етапі якого від інвестора вимагається високий рівень інформованості про галузі, сфери та країни прикладання капіталу. Це допомагає не лише своєчасно вжити необхідних заходів для збереження капіталу, але і успішно розвиватися на міжнародних ринках. Інвестиційний клімат в Україні сьогодні не можна назвати достатньо сприятливим для прямого іноземного інвестування, хоча деякі кроки в напрямку поліпшення інвестиційного клімату все ж таки здійснено.

Отже, інвестиційну діяльність слід розглядати як важливу ланку, яка зв'язує фінансовий ринок із реальною економікою. Саме інвестору належить особлива роль на фінансовому ринку. Формування системи відносин на фінансовому ринку на основі інтересів інвесторів забезпечує досягнення належної ефективності самого фінансового ринку.

Література:

•1.     Інвестиційний     податковий     кредит     як    інструмент     регулювання

інвестиційних процесів // Бабич Л.М., Кузнецова А.О. // Актуальні проблеми економіки. - 2011. -  №9. - с. 226-231.

•2.     Вплив фінансових інститутів на формування інвестиційного потенціалу //

Бережна І.Ю. // Актуальні проблеми економіки. - 2009. -  №9. - с. 190-195.

•3.     Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі

// Боднар І.Р. // Регіональна економіка. - 2009. -  №4. - с. 62-70.

•4.     Структурні та інноваційні пріоритети залучення прямих іноземних

інвестицій у контексті здійснення регуляторних реформ в Україні // Гайдуцький І.П. // Актуальні проблеми економіки. - 2011. -  №4. - с.47-62.

•5.     Інтернет ресурс: [http://www.ukrstat.gov.ua/]

Залиште коментар!