XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Європіна І.В. ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ, СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

Європіна Ірина Володимирівна

ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРІВ, СИСТЕМ ТА КОМП'ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ

При розслідуванні злочинів, що вчинюються у сфері використання комп'ютерів, систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, виникають питання, які вимагають спеціальних знань. У наукових джерелах такими визнаються знання і навички в конкретній професії та спеціальності. Науковці-юристи, даючи свої визначення спеціальних знань, в принципі не відходять від такого їх розуміння, хоча і конкретизують сферу їхнього застосування. Так, В.М.Галкін вважає їх такими, що «одержані в результаті спеціального навчання або професійного досвіду». З.М.Соколовський під спеціальними знаннями розуміє «сукупність відомостей, одержаних в результаті професійної підготовки, що створюють для тих, хто ними володіє, можливість вирішення питань у якій-небудь галузі» [1, 23-24].

Багато уваги аналізу поняття спеціальних знань приділив Г.М.Надгорний, який сформулював компромісне їх визначення - знання, що не належать до загальновідомих і утворюють основу професійної підготовки у наукових, інженерно-технічних та виробничих спеціальностях, а також не загальновідомі, необхідні для заняття якими-небудь іншими видами діяльності. Згодом він уточнив це визначення, зорієнтувавши його на кримінальне судочинство: «Спеціальні знання використовуються для виявлення, закріплення, вилучення, оцінки й дослідження доказів» [2, 14-16].   

Заслуговують на увагу визначення В.Д.Арсеньєва та В.Г.Заблоцкого, які розглядають спеціальні знання в кримінальному процесі як «систему відомостей, одержаних в результаті наукової та практичної діяльності в певних галузях... і зафіксованих в науковій літературі, методичних посібниках, настановах, інструкціях тощо» [3, 4]. П.П.Іщенко визначає їх як «будь-які професійні знання, що можуть сприяти у виявленні, фіксації та вилученні доказів» [4].

Ряд авторів, і серед них В.М.Махов, виділяють спеціальні знання в галузі права, даючи їм таке визначення: «Спеціальні знання - це знання, притаманні різним видам професійної діяльності, за виключенням знань, які є професійними для слідчого і судді, що використовуються під час розслідування злочинів і розгляду кримінальних справ у суді з метою сприяння встановленню істини у справі у випадку і порядку, встановлених кримінально-процесуальним законодавством» [5].

Таким чином, на підставі наведених міркувань та їх аналізу можна зробити кілька висновків. По-перше, слід чітко відмежовувати в функціональному сенсі спеціальні знання як результат професійної підготовки і певну спеціалізовану освіченість окремих людей від передбачених процесуальними законами спеціальних знань, які, маючи за своїм змістом повну тотожність з першими, можуть використовуватись у чітко визначених законом формах і межах. Тобто, повністю індиферентні до становища носія цих знань та їх споживачів, вони перетворюються на процесуально-правову категорію, використання якої передбачено лише визначеними суб'єктами і у встановлених процедурах, що у кожному випадку їх застосування вимагає наявності одного з передбачених суб'єктів, засвідчення його компетентності, а також узаконених шляхів одержання бажаного результату.

По-друге, в процесуальне визначення спеціальних знань обов'язково повинно включатись загальнонаукове їх поняття як неодмінна змістова основа поняття процесуального, а останнє повинно визначати лише межі і форми особливого використання цих знань та юридично значущі наслідки такого використання.

Враховуючи викладене, спеціальні знання в кримінальному судочинстві можна визначити як «знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками процесу в межах наданих кожному із них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань» [1, 24-25].

Зважаючи на вищезазначене, виникає питання, чи відносяться знання в галузі криміналістики до спеціальних, оскільки суб'єктами їх застосування є слідчі, оперативні працівники, експерти-криміналісти. Думки багатьох науковців з цього приводу різняться, але в більшості вони зводяться до наступного.

Криміналістика відноситься до спеціальних юридичних наук. Криміналістичні знання є системою взаємопов'язаних юридичних і природно-технічних наукових знань. Саме сукупність природно-технічних наукових знань прийнято називати спеціальними техніко-криміналістичними знаннями в процесуально-правовому змісті [6, 15-17]. До спеціальних відносяться криміналістичні знання, які торкаються виявлення, фіксації, вилучення та дослідження доказів, а також знання, які відносяться до предмету відповідних галузей криміналістичних експертиз.

Знання в галузі криміналістики прийнято вважати професійними знаннями слідчого. На наш погляд, це вірне твердження відносно правової природи криміналістики та слідчої практики, а також її призначення сприяти своїми засобами і методами розслідуванню злочину. Але неможливо вимагати від слідчого поглиблених знань в окремих галузях криміналістичної техніки та судової експертизи. Саме ці знання, які називають спеціальними, найчастіше використовують спеціалісти, експерти та інші обізнані особи, що беруть участь у розслідуванні злочинів.

Слідчий, володіючи спеціальними знаннями, які він отримав у процесі професійної підготовки, спроможний при розслідуванні злочинів у межах своїх знань вирішувати багато питань, у т.ч. використовувати засоби криміналістичної техніки [7, 30; 8, 81]. Між тим, на переконання окремих вчених, самостійне, без допомоги обізнаних осіб використання слідчим спеціальних криміналістичних знань можливе, якщо: 1) він впевнено застосовує ці знання без ризику знищити сліди злочину; 2) це не пов'язано із зайвим відволіканням слідчого від виконання своїх безпосередніх функцій, де його неможливо замінити [9, 8].

Категорично неприпустимим вважає використання слідчим спеціальних знань без сприяння обізнаних осіб В.М.Махов, мотивуючи це тим, що в КПК нібито відсутні норми, які б надавали йому такі повноваження [5, 74]. Спробуємо це спростувати за допомогою наступних аргументів.

По-перше, для слідчих та інших суб'єктів доказування, які за освітою і характером діяльності належать до гуманітарних професій, знання в галузі криміналістичної техніки, що переважно застосовуються під час проведення слідчих дій, безумовно, є спеціальними і, по-друге, саме їх використання слідчим на досудовому слідстві та суддею в ході судового розгляду передбачено і навіть рекомендовано цілою низкою нори КПК, зокрема, ст.85, 851, 852, 114, 176, 195 [1, 26].

У випадках, коли слідчий (в основному) і названі вище інші суб'єкти доказування вважають за доцільне або коли не володіють певними спеціальними знаннями для вирішення деяких питань, закон дозволяє залучати інших спеціалістів, наприклад, «для встановлення вартості описаного майна» (ст. 126 КПК), «для участі у проведені слідчих і судових дій» (ст. 1281, 2701 КПК), «для участі в проведенні обшуку» (ст. 183 КПК), «для участі в огляді» (ст. 191 КПК) тощо [11, 67-69].

Такого роду дозвіл варто розглядати як право, а не обов'язок слідчого. Проте, стосовно комп'ютерних злочинів, ця форма використання спеціальних знань набуває особливої актуальності і більшість дослідників в цій галузі сходиться на цій думці [12, 181; 13, 206; 14, 68]. Наприклад, в Росії, де комп'ютерні злочини криміналізовані ще у 1996 році, а досвід боротьби з ними триваліший ніж в Україні, А.В.Касаткіним проведено опитування співробітників органів внутрішніх справ, 94 % яких висловилися за необхідність участі спеціаліста в розслідуванні, а проти - ніхто [15]. Зважаючи на викладене, слід було рекомендувати законодавчому органу прийняти рішення про обов'язкову участь спеціаліста при проведенні слідчих дій у кримінальних справах про комп'ютерні злочини, зокрема, передбачивши відповідну норму в чинному КПК.

На сьогодні серед науковців немає однозначної думки щодо форм використання спеціальних знань. Нам імпонує точка зору, згідно з якою у справах про комп'ютерні злочини спеціалісти мають залучатись для:

участі у процесуальних та інших діях; проведення судових експертиз; проведення документальних ревізій, перевірок, обстежень; одержання довідок та консультацій; витребування та використання документів, що складаються обізнаними особами у процесі службової діяльності; допиту обізнаних осіб як свідків або експертів (щодо проведеної ними експертизи) [16].

Думки спеціалістів, висловлені в усній формі, і письмові довідки процесуальними гарантіями, що забезпечують їх достовірність, не володіють [17, 96-98], а відтак не можуть слугувати доказами. Однак, вони дають можливість слідчому зорієнтуватись у подальших процесуальних або організаційних рішеннях, зокрема щодо призначення експертиз; відбору зразків для експертних досліджень; витребування додаткових документальних матеріалів тощо.

Лише у разі, якщо спеціаліст бере участь в проведенні слідчих дій, як процесуальна фігура, його допомога та її результати фіксуються в протоколі і набувають значення доказів. Наприклад, при огляді місця події слідчий за допомогою спеціаліста фіксує обстановку місця події, із зазначенням всіх компонентів на місці слідчої дії: розташування робочих місць, засобів комп'ютерної техніки, що оглядаються, способів з'єднання комп'ютерної техніки, підключення її до мережі тощо, застосовуючи при цьому фото- або відеозйомку. Допомога спеціаліста використовується, крім того, при вилученні для наступного експертного дослідження організаційно-розпорядчої, технічної та іншої документації, в якій може міститися важливу для розслідування інформацію. Одночасно з консультуванням з цих питань спеціаліст слідкує за тим, щоб всі ці дії проводились з дотриманням встановлених порядку і правил та не спричиняли шкоди технічним засобам й інформації, які можуть мати доказове значення [18, 232; 19, 160].

          Досліджуючи проблему спеціальних знань, не можна обійти увагою питання про можливість їх використання у формі судової експертизи. Судова експертиза вважається основним видом використання спеціальних знань при розслідуванні комп'ютерних злочинів, призначається і проводиться після порушення кримінальної справи з дотриманням вимог ст.ст.75-77 та 196 КПК України.

          Перелік експертиз, що можуть проводитися у справах про комп'ютерні злочини досить широкий. Це ті самі традиційні експертизи - трасологічна, дактилоскопічна, техніко-криміналістична, експертиза документів, судово-економічна, а так само спеціалізовані - комп'ютерно-технічна та програмно-технічна, які відіграють провідну роль у розслідуванні злочинів вказаної категорії. Однак, принципове значення для розслідування комп'ютерних злочинів мають саме спеціалізовані експертизи - комп'ютерно-технічна та програмно-технічна, схожі між собою за формою та змістом [20, 62-64]. Якраз ця схожість і викликає труднощі при виборі слідчим виду експертизи та визначенні питань для експертних досліджень. Щоб розібратись з проблемою варто скористатись точкою зору І.В.Гора, В.А.Колесника, А.В. Іщенка, які відносять обидві названі експертизи до класу інженерно-технічних і класифікують, як судову комп'ютерно-технічну експертизу (КТЕ), яку в залежності від спеціалізованих напрямів досліджень можна поділити на такі підвиди: апаратно-комп'ютерну, програмно-комп'ютерну, інформаційно-комп'ютерну та комп'ютерно-мережеву експертизи. Така класифікація дає більш чітке розуміння того, що й куди відноситься.

У свою чергу, судова апаратно-комп'ютерна експертиза визначає вид, властивості апаратного засобу, умови застосування, наявність (відсутність) фізичних дефектів, встановлює причинний зв'язок між можливостями апаратних засобів та наслідками їх використання. Судова програмно-комп'ютерна експертиза визначає загальні характеристики операційної системи, її функціональні властивості, фактичний стан програмного об'єкта, склад відповідних файлів, їх параметри тощо. Судова інформаційно-комп'ютерна експертиза встановлює властивості видів інформації у комп'ютерній системі, наявність відхилень від типових об'єктів (шкідливі включення, порушення цілісності тощо), встановлює первісний стан інформації на фізичних носіях тощо. Судова комп'ютерно-мережева експертиза визначає властивості й характеристики апаратного засобу і програмного забезпечення, встановлює місце, конфігурацію мережі та її компоненти, відповідність виявлених характеристик типовим для конкретного класу засобів мережної технології тощо.[21, 215 - 216].

Перед судовою комп'ютерно-технічною експертизою, як і перед іншими експертизами, є чітко визначені задачі роду, виду, підвиду та задачі експертного дослідження. Основу даного виду експертизи становить вирішення діагностичних та ідентифікаційних питань, що постають перед експертом.

Діагностичні полягають у виявленні механізму події, місця, часу, послідовності дій, явищ, встановленні причинного зв'язку між ними, кількісних та якісних характеристик об'єктів, їх властивостей. Ідентифікаційні - у виявленні тотожності об'єктів за їх відображеннями.

Діагностичні завдання за видовою характеристикою поділяються на:

·діагностику апаратно-комп'ютерних засобів;

·діагностику програмно-комп'ютерних засобів;

·інформаційно-комп'ютерну діагностику;

·комп'ютерно-мережеву діагностику.

Ідентифікаційні завдання за видовою характеристикою поділяються на:

·встановлення індивідуально-конкретної тотожності;

·встановлення групової приналежності;

·визначення загального джерела походження (як різновид встановлення групової приналежності).[14, 264-269].

Питання, що можуть бути поставлені на вирішення експерта при експертизі апаратно-комп'ютерних засобів:

а) Діагностичні:

•1.           До якої моделі відноситься представлений на експертизу комп'ютер, яким є його оснащення та технічні характеристики?

•2.           В якому стані знаходиться комп'ютерна техніка, представлена на експертизу? Чи придатна для подальшої експлуатації, якщо ні, з яких причин?

•3.           У який спосіб здійснювалось виробництво комп'ютерної техніки, представленої на експертизу: заводський чи кустарний? Чи відповідає вона за своїми характеристиками стандартним технічним параметрам?

•4.           Яке відхилення від технічних норм міститься у комп'ютерній системі?

б) Ідентифікаційні:

•1.     Чи мають комп'ютерні компоненти єдине джерело походження?

•2.     Чи можна провести ідентифікацію вилученого комп'ютерного устаткування та його комплектуючих щодо аналогічних комп'ютерних систем?

•3.     Яка конфігурація і складові комп'ютерної системи та чи можливо за допомогою цих засобів здійснити протиправні дії конкретного змісту?

Питання, що можуть бути поставлені на вирішення експерта при експертизі програмно-комп'ютерних засобів:

а) Діагностичні:

•1.    Що собою являє програма (програмний продукт), яка міститься у комп'ютерній системі, її функціональні характеристики?

•2.    Призначення і термін чинності даної програми (програмного продукту)?

•3.    Шляхи встановлення, введення в експлуатацію програмно-комп'ютерних засобів та наслідки їх використання?

б) Ідентифікаційні:

•1.    Чи міг програмно-комп'ютерний засіб бути встановленим конкретним спеціалістом, враховуючи його рівень знань у сфері інформаційних технологій?

•2.    Яким саме чином і в який час був встановлений визначений програмно-комп'ютерний засіб?

•3.    Чи адаптований програмно-комп'ютерний засіб до конкретного типу комп'ютерних систем чи ні?

Перелік зазначених та інших запитань може бути поставлений слідчим перед експертною установою в залежності від предмета дослідження. Однак, він не є вичерпним, може і буде варіюватися та доповнюватись з розробкою нових методик дослідження технічних і програмних засобів. [20,183-188].

Список використаної літератури:

1. Гончаренко, В.Г. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні / В.Г. Гончаренко, В.В. Курдюков, К.В. Легких // Вісник Академії адвокатури України, 2007. - Число 2 (9). - С. 22-34.

2. Надгорный, Г.М. Соотношение  специальных и юридических знаний / Г.М. Надгорный // Криминалистика и судебная экспертиза. - Вып. 28. - К., 1984. - С.14-19.

3. Арсеньев, В.Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В.Д. Арсеньев, В.Г. Заблоцкий. - Красноярск: Изд-во. Красн. ун-та, 1986. - 160 с.

4. Ищенко, П.П. Специалист-криминалист в следственных действиях: уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты / П.П. Ищенко. - М.: Юрид. лит., 1990. - 158 с.

5. Махов, В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: монография / В.Н. Махов. - М.: РУДН, 2000. - 296 с.

6. Гончаренко, В.И. Научно-технические средства в следственной практике / В.И. Гончаренко. - К.: Изд-во при Киев. ун-те, 1984. - 147 с.

7. Клименко, Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: учеб. пособие / Н.И. Клименко. - К.: Высш. шк., 1990. - 103 с.

8. Закатов, А.А. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений / А.А. Закатов, Ю.Н. Оропай. - К.: РИО МВД УССР, 1980. - 104 с.

9. Алексєєв, О.О. Оптимізація криміналістичної підготовки слідчих в системі МВС України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / О.О. Алексєєв. - К., 2004. - 19 с.

10. Романюк, Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Б.В.Романюк. - К., 2002. - 222 с.

12. Козлов, В.Е. Теория и практика борьбы с компьютерной преступностью / В.Е. Козлов. - М.: Горячая линия - телеком, 2002. - 336 с.

13. Мещеряков, В.А. Преступления в сфере компьютерной информации: основы теории и практики расследования / В.А. Мещеряков. - Воронеж: ВГУ, 2002. - 408 с.

14. Россинская, Е.Р. Судебная компьютерно-техническая експертиза / Е.Р. Россинская, А.И. Усов. -  М.: Право и закон, 2001. - 414 с.

15. Касаткин, А.В. Тактика собирания и использования компьютерной информации при расследовании преступлений: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / А.В. Касаткин. - М., 1997. - 24 с.

16. Криминалистика: учеб. / Е.М. Ашмарина, С.Н. Богомолова, А.С. Лазари и др.; под ред. В.А. Образцова. - М.: Юристъ, 1999. - 733 с.

17. Пашнєв, Д.В. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із застосуванням комп'ютерних технологій: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Д.В. Пашнєв.. - Харків, 2007. - 228 с.

18. Айков, Д. Компьютерные преступления. Руководство по борьбе с компьютерными преступлениями / Д. Айков, К. Сейгер, У. Фонсторх; перевод с англ. В.И. Воропаева, Г.Г. Трехалина. - М.: Мир, 1999. - 351 с.

19. Голубєв, В.О. Розслідування комп'ютерних злочинів: монографія / В.О. Голубєв. - Запоріжжя: ГУ«ЗІДМУ», 2003. - 296 с.

20. Клименко, Н.І. Судова експертиза в розслідуванні комп'ютерних злочинів як форма використання спеціальних знань / Н.І.Клименко, П.Д.Біленчук // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - Харків: Право, 2002. - Вип. 2. - С. 62-64.].

21. Іщенко, А.В. Криміналістика: посіб. для підгот. до іспитів /А.В. Іщенко, В.А. Колесник, І.В. Гора. - 2-е вид., допов. та перер. - К.: Вид-во Паливода А.В., 2004. - 232 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>