XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Євтушенко М.В. ЗОНУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ , ЯК ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Євтушенко Марина Вікторівна

Харківська національна академія міського господарства, ст. викладач

ЗОНУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ , ЯК ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ  МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

В ринкових умовах виникає необхідність подальшого розвитку ефективних форм та методів управління земельними ресурсами, землекористуванням, регулюванням земельних відносин із урахуванням допущених помилок, з метою розв'язання існуючих проблем  на основі планування, правового режиму землекористування шляхом зонування земель за їх категоріями, типами землекористування з врахуванням економічної придатності земель та суспільних потреб. У цьому контексті проблема раціонального землекористування, соціально-економічного перерозподілу та оптимізації їх використання стає вкрай актуальною, особливо із залученням до цього важливого процесу територіальних громад.

В останній час на Україні місцеве землекористування становиться однією із найгостріших тем сьогодення. Головний внутрішній ресурс потенціального розвитку міста - це земля. Зонування території міста визначає її цінність не тільки на сьогоднішній день, а також на майбутнє. Тому виникла нагальна потреба  здійснення зонувань земель  із врахуванням еколого-економічної придатності земель та потреб суспільства з метою підвищення ефективності регулювання земельних відносин в ринкових умовах.

Зонування є  важливий економіко - правовий механізм забудови міст,  є вагомим джерелом фінансових надходжень. Якщо місто або населений пункт шляхом використання зонування буде раціонально використовує свою землю, ці надходження збільшуються і навпаки. Однією із важливих переваг зонування території міста полягає у тому, що розробляються певні правила використання земельних ділянок, які є загальнодоступними не тільки для органів місцевої влади, а також, для територіальної громади цієї території.

Відповідно до ст. 180 ЗК України  зонування земель здійснюється в межах населених пунктів, при зонуванні встановлюються вимоги   щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок в межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови. Зонування можна визначити як «поділ території міста або іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення у них певних обмежень у використанні земель, визначення мінімальних розмірів земельних ділянок, регламентація типів будівель і споруд, які дозволяється будувати в межах цих зон згідно з регіональними та місцевими правилами забудови». [ 1, с.500]  А. М. Мірошніченко вважає, що зонування можна розглядати як «альтернативу принципу встановлення «цільового  призначення земель», який є несумісним з умовами ринкової економіки, із повноваженнями власника розпоряджатися земельною ділянкою» [ 2, с.341] Тому у майбутньому «цільове призначення» земельних ділянок потрібно замінити іншими засобами регулювання земельних відносин між суб'єктами, які передбачають крім приписів і заборон, інші засоби економічно-правового регулювання та стимулювання.

Відповідно до ст.197 ЗКУ передбачається інше зонування - «кадастрове зонування», яке включає встановлення: місця розташування обмежень щодо використання земель меж кадастрових зон та кварталів; меж оціночних районів та зон; кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці), яке на відміну територіального зонування міста «не встановлює прав та обов'язків, а лише фіксує існуючий правовий режим та є технічним засобом обліку земель»  [ 2, с.366].

Зонування території у майбутньому може здійснюватися на підставі проекту Закону України «Про зонування земель», згідно з яким будуть визначатися загальні засади організації порядку здійснення зонування земель на Україні та відповідно до діючого Земельного кодексу України. «Зонування є різновидом територіального планування, здійснюється у межах населених пунктів, встановлює вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Але з часу прийняття Земельного кодексу України 2001р. зонування земель за їх категоріями так і не було здійснене, що дає можливість для зміни цільового призначення земель» [ 3, с.20].

Особливе поширення зонування земель одержало в західноєвропейських країнах, США і Канаді, де здійснюється найбільш «розвинене управління земельними ресурсами на державному і муніципальному рівнях, вважається, що головним фактором і основною умовою розвитку ринкової економіки є планування використання земель шляхом їх зонування і де зони визначають основні напрями розвитку землекористування на перспективу.  Система управління, яка побудована на засадах регульованого планування використання земель виступає як основний механізм проведення єдиної земельної політики не тільки в межах єдиної країни, але можливо у рамках Європейського Союзу» [ 3, с.20].

Необхідно відмітити, що на території Російської Федерації зонування земель врегульоване на законодавчому рівні  - Містобудівельним кодексом Російської Федерації 1998р. Ст.1 Містобудівельного кодексу дає визначення містобудівельному зонуванню, передбачаються види інших зон [ 4, с.15]. Ним не тільки врегульовані підстави необхідності зонування земель,  а також реалізація  цих норм здійснюється на місцевому рівні шляхом прийняття відповідних нормативних актів (місцеві нормативні акти, містобудівельне планування розвитку міста, проекти окремих об'єктів) та реалізації відповідних програм  на містах, передбачає відкритість і доступність інформації для усіх зацікавлених суб'єктів.

Визначення зонування земель пройшло певний етап розвитку до того часу як було закріплене визначення «містобудівельне зонування».  При аналізі цього визначення, автори наукових розробок використовували термін «правове зонування» і розглядали його як базовий юридичний інструмент регулювання відносин з приводу використання і будівельного благоустрою земельних ділянок  та інших об'єктів нерухомості у ринкових умовах. Воно діє як механізм  реалізації планів економічного і містобудівельного розвитку в  основі якого лежить розподіл території міста з фіксованими межами.

Містобудівельне зонування є засобом реалізації планів розвитку міста з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів, яке з урахуванням інтересів усіх суб'єктів має важливе значення не тільки для керівництва міста,  а також, для суб'єктів господарювання, для громадян.

 Ринкові відносини під впливом економічних важелів ефективно корегують забудову міст, зонуючи їх, витісняючи з центрів міста на периферію малоефективні або екологічно небажані підприємства і установи. Земля в центрі міста, або оренда  землі та приміщень, дорожча ніж поза ним. Тому підприємства з більшими прибутками, скажімо, банки, розважальні центри, важливі офіси, розміщуються частіше в центрі міста, тоді як з меншими прибутками переміщуються з центру або перепрофілюються. Але слід підкреслити, що сама наявність зонування міст, приводячи в рух економічний механізм є також механізм запланованої містобудівної діяльності. Він малоефективний без правового забезпечення, або правового механізму. Цей механізм, поряд з іншим, призваний захищати права і інтереси тих суб'єктів господарювання та фізичних осіб, які розташовані на міській території: викуплені, приватизовані або орендовані і не  передбачені зонуванням, новим режимом забудови та іншого використання земель, затвердженим відповідною радою.  Таке «встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних робіт, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у установленому законодавством порядку». [5, Ст.250]. Тобто, не бажаний суб'єкт при зонуванні міських територій, навіть режим забудови яких затверджений відповідною радою, має право на життя доки не буде вилучений (викуплений) у встановленому законодавством порядку. Скоріш за все, економічні механізми допоможуть суб'єкту господарювання прийняти правильне рішення щодо розташування в кожному конкретному випадку.

Основною метою зонування земель є: встановлення інструментів регулювання земельних відносин між державою, регіональними та місцевими територіальними громадами, створення сприятливих умов для планового і сталого розвитку землекористування шляхом розробки і використання в майбутньому нормативних документів, регламентуючих це питання; наукове обґрунтування розподілу земель за їх категоріями та типами землекористування з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів; розробка пропозицій по поетапному впровадженню концепції зонування земель на законодавчому і місцевому рівні; встановлення меж земель за їх категоріями та типами землекористування; виявлення першочергових заходів при плануванні,  використання земель те землеустрою ; надання можливості зацікавленим суб'єктам - фізичним та юридичним особам отримувати важливу інформацію про місце і мету використання земельної ділянки; залучення територіальних громад до участі в процесі планування використання земельних ресурсів; забезпечення економічного прогресу, який передбачає розвиток інфраструктури міста, підтримання  структурної ролі середнього і малого бізнесу, збереження природних ресурсів, захист існуючих і створення нових робочих місць; удосконалення порядку зміни цільового призначення землекористування з метою зниження рівня корупційних діянь[ 3, с.20-23].

Зонування земель здійснюють на основі схем землевпорядкування, схем використання й охорони земельних ресурсів, природоохоронної, землевпорядної, містобудівної й іншої документації на рівні регіонів

Література:

•1.     Земельне право України:  Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І. І. Каркаша. - К. : «Істина», 2009.- 600 с.

•2.     Мірошниченко А. М. Земельне право України: Підручник. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 712 с.

•3.     Землевпорядний вісник 2008 №6.

•4.     А. Н. Королев, А. В. Плешакова: Комментарий к Градостроительному кодексу Российской Федерации М.: ЮСТИЦМНФОРМ,  2007. - 504 с.

•5.     Закон України "Про планування і забудову територій» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 31. - Ст. 250.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>