XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Фаст О.Л. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ»

Фаст Ольга Леонідівна

аспірантка ВНУ імені Лесі Українки,

викладач Луцького педагогічного коледжу

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ»

Конкретизація сутності поняття професійної самоефективності майбутніх учителів початкових класів потребує детального аналізу наукових першоджерел із цієї проблеми. Оскільки у вітчизняній науково-педагогічній літературі цей термін відсутній, звернемося до досліджень зарубіжних авторів, у яких цей конструкт посідає одне з центральних місць.

Концепція самоефективності була запропонована А. Бандурою в кінці 1970-х років в рамках соціально-когнітивної теорії, згідно з якою існує безперервна взаємодія взаємозалежних детермінант - поведінки, особистісних факторів і факторів навколишнього середовища [2]. А. Бандура відводить центральну роль когнітивним і особистісним компонентам, які організовують і регулюють діяльність людини.

Принциповим моментом концепції самоефективності є ідея про те, що віра у свої здібності впоратися з певним видом діяльності - необхідна мотиваційна умова. А. Бандура вважає, що привабливість результату і віра в позитивний результат (очікування результату) недостатні для запуску мотивації суб'єкта. Ключовою детермінантою людської поведінки розглядається самоефективність, яка визначається як «судження людей про свою здатність організувати і виконати послідовність дій, необхідних для досягнення установлених раніше типів результатів діяльності» [2, с. 15]. Іншими словами, самоефективність полягає у тому наскільки компетентною почуває себе людина, здійснюючи ту чи іншу діяльність. Самоефективність залежить від того, що думає людина про свої здібності впоратись з діяльністю, і не є функцією її навичок чи наявності здібностей. Думка про власну самоефективність, за А. Бандурою, впливає на прагнення людини діяти у тих ситуаціях, з якими вона вважає себе здатною впоратися, на рівень її наполегливості при виконанні діяльності та подоланні перешкод у процесі досягнення результату, а також на те, скільки зусиль,  часу та енергії вона готова затратити для реалізації поставлених цілей [2].

Як стверджують американські дослідники Шенен-Моран та Вулфолк, самоефективність повинна бути важливим компонентом програми професійної підготовки учителя [3]. У цьому контексті автори зазначають, що «самоефективність учителя - це поняття, яке не можуть собі дозволити ігнорувати ні дослідники-теоретики, ні практики» [3, с. 803]. Як ідеться далі, чим більше самоефективність задіяна у процесах підкріплення мотивації та саморегуляції майбутніх учителів, тим більшими будуть їхні досягнення з навчальних предметів.

На основі загального формулювання самоефективності Шенен-Моран та Вулфолк Хой визначають професійну самоефективність учителя як «судження про його чи її здатність організувати навчальний процес таким чином, щоб учні досягли бажаних результатів, навіть важконавчувані та невмотивовані»(Tschannen-Moran and Wolfolk Hoy) [3]. Вулфолк Хой підкреслює, що положення про те, що переконаність педагога визначає його поведінку є простим, але це не применшує його суттєвості.

Суттєвими характеристиками високо самоефективних учителів у професійній діяльності є відкритість до критичних зауважень, професійна допитливість, дитино-центризм у виборі методів і технологій навчання, на відміну від педагогів із низьким рівнем професійної самоефективності, які, згідно з дослідженнями, більш схильні до авторитаризму у спілкуванні з учнями і володіють недостатньою обізнаністю з навчальної дисципліни, яку викладають [Tscanen-Moran, 1998, p. 203]. Такий висновок американської дослідниці дає можливість припустити, що професійна самоефективність учителя тісно пов'язана із його компетентністю, насамперед ґрунтовним знанням свого предмету.

У подальшому досліджені Шенен-Моран і Вулфолк Хой стверджують, що професійна самоефективність учителя має цінне значення для загартування сили волі педагога, його наполегливості, бажання відповідати вимогам професії, бути вимогливим до себе і не відступати перед труднощами у професійній сфері [3].

У контексті поведінки педагога, самоефективні вчителі схильні бути наполегливішими у роботі з невстигаючими учнями, менше їх критикувати за неправильні відповіді (Gibson & Dembo, 1984). Учителі з високим рівнем самоефективності більше здатні експериментувати з методами навчання, підбирають серед них найбільш ефективні, творчо підходять до використання інноваційних засобів навчання (Allinder, 1994; Guskey, 1998; Stein & Wang, 1988). Елліндер робить висновок, що «вчителі з високим рівнем особистісної та професійної самоефективності ставили значно вищу навчальну мету перед своїми учнями на початку навчального року.... Особистісно самоефективні педагоги позитивно впливали на розвиток учнів» [3].

Єдиним дотепер дослідженням проблеми самоефективності вчителя у вітчизняній педагогічній науці є дисертаційна робота Т.І. Кримешної [1]. Авторка дає визначення поняттю «педагогічна самоефективність майбутніх учителів музики». Під педагогічною самоефективністю вона розуміє «інтегративне утворення, яке виражається у впевненості педагога у власній професійній компетентності, здатності продуктивно здійснювати педагогічну діяльність, обираючи засоби педагогічного впливу, що забезпечують успішне досягнення поставлених цілей навчально-виховного процесу» [1].

Проаналізувавши визначення і сутнісні характеристики професійної самоефективності майбутніх учителів, які є актуальними як у вітчизняній, так і зарубіжній науці, ми констатуємо відсутність єдиного підходу до трактування означеного феномену. Найчастіше фігурує розуміння самоефективності учителя як віри цього суб'єкта у свої можливості здійснювати діяльність, а також власний розвиток у процесі досягнення професійних цілей та завдань.

Узагальнивши теоретичні матеріали у відповідності з цілями та завданнями нашого дослідження, ми даємо наступне визначення ключового поняття: професійна самоефективність учителя початкових класів - це професійно цінна метаякість, яка полягає у переконаності педагога у наявності в нього професійної компетентності та впевненості, що у ситуаціях професійної діяльності йому вдасться ефективно її застосувати для успішного досягнення професійних цілей.

Зауважимо, що визначаючи професійну самоефективність учителя початкових класів як «професійно цінну метаякість» (від грецьк. meta - вслід, за, після, що означає рівень характеристики якогось об'єкта чи системи, вищого порівняно з попередньою характеристикою, а також вихід за рамки чогось) ми припускаємо, що вона (професійна самоефективність) не може бути сформована до того, як учитель оволодіє професійною компетентністю. Спочатку повинна бути сформована ця компетентність, щоб потім з'явилася професійна самоефективність як уявлення про неї і переконаність в тому, що ця компетентність може бути успішно використана педагогом у професійній діяльності.  У студентів-майбутніх учителів початкових класів вона формується у процесі здійснення навчально-професійної діяльності, проходження усіх етапів вузівської підготовки, за умови поступового накопичення власного професійного досвіду.

Література:

•1.  Кремешна Т.І. Формування професійної самоефективності майбутніх учителів музики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Т. І. Кремешна. - Одеса, 2008. - 23с.

•2.  Bandura, A. (2001). Social cognitive theory: An agentic perspective. Annual Review Psychology, 52, p. 1-26.

•3.  Tschannen-Moran, M. & Woolfolk Hoy, A. (2001). Teacher efficacy: Capturing an elusive construct. Teaching and Teacher Education, 17, p. 783-805.

e-mail: olga_fast.lutsk@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>