XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Федонюк О.І., к.е.н., доц. Фрадинський О.А. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Федонюк О.І.,

науковий керівник: к.е.н., доц. Фрадинський О.А.

Хмельницький національний університет

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Актуальність дослідження.  Оподаткування є однією з важливіших функцій держави і виступає засобом фінансового забезпечення її діяльності. Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори. Їх суть полягає в тому, що орган місцевого самоврядування для забезпечення свого функціонування повинен мати певні фінансові ресурси, які даватимуть змогу вирішувати завдання, покладені на них в умовах ринкової економіки. Для України характерним є мала частка власних доходів, зокрема місцевих податків і зборів, у загальній сумі доходів місцевих бюджетів, що є свідченням низького рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. На відміну від України, у CШA за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Великобританії - 36, Франції - 45, Японії - 33%.У зв'язку з цим побудова дієвої моделі економіки ринкового типу вимагає подальшого теоретичного обґрунтування та практичного визначення місця і ролі місцевого оподаткування в економічній системі держави. А, оскільки, введення будь-якого нового податку чи збору впливає на економічні процеси, які відбуваються в державі, та позначається на доходах бюджетів, для вирішення виникаючих проблем необхідно насамперед провести детальний аналіз очікуваних результатів запровадження нових податкових платежів і розробити оптимальну методику оподаткування, використовуючи теоретичний доробок та досвід інших країн.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні підходи до побудови системи місцевого оподаткування, обґрунтування його принципів та визначення місця місцевих податків і зборів у системі доходів місцевих бюджетів досліджують, зокрема, такі вітчизняні вчені, як П.Д.Біленчук, О.Д.Василик, В.П.Вишневський, О.Д.Данілов, М.Я.Дем'яненко, Т.О.Єфименко, В.І.Кравченко, О.П.Кириленко, А.І.Крисоватий, П.А.Лайко, Ю.В.Лапшин, A.A.Лукьянченко, В.І.Мельник, В.П.Сенчак, A.M.Соколовська, О.О.Сунцова, В.М.Суторміна, Л.Л.Тарантул, Л.Д.Тулуш, Д.Г.Черник, Л.М.Шаблиста та ін. В їх працях наведені рекомендації щодо забезпечення ефективності місцевого оподаткування, які значною мірою знаходять своє практичне застосування при реалізації податкової політики держави. Проте, необхідне подальше дослідження проблем регулювання місцевого оподаткування спираючись на вітчизняний та закордонний досвід побудови системи оподаткування та виділення в ній місцевих податків і зборів.

Формування цілей статті. Зважаючи на актуальність даної теми, ціллю статті є теоретичне дослідження, аналіз та обґрунтування місцевих податків та зборів, введених в дію із набуттям чинності Податкового кодексу України.

Виклад основного матеріалу. Із прийняттям Податкового кодексу виникає потреба у більш детальному аналізі нововизначених місцевих податків та зборів, порівняно із їх тлумаченням у Законі України «Про систему оподаткування».

З 1 січня 2011 року із прийняттям Податкового кодексу України справлятимуть не 14, а лише 5 місцевих податків і зборів [4], що наведені у таблиці 1. Це дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи за рахунок скорочення переліку місцевих податків і зборів, але слід зауважити, що більшість з визначених у кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об'єднують дію уже існуючих, так, наприклад, туристичний збір є об'єднанням готельного (справлявся до 1.01.2004р.) та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Таблиця 1 - Порівняльна таблиця переліку місцевих податків та зборів відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» та Податковим кодексом України.

 

Закон України «Про систему оподаткування» [1] Податковий кодекс України [2]
- податок з реклами;

- комунальний податок;

-  податок  на  нерухоме  майно  (нерухомість), відмінне від  земельної  ділянки;

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш на бігах на іподромі;

- збір з осіб,  які беруть участь у грі на  тоталізаторі  на іподромі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- і телезйомок;

- збір  за  проведення  місцевого   аукціону,   конкурсного  розпродажу і лотерей;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та  сфери послуг;

- збір з власників собак.

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (вводиться з 01.01.2012 р.);

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

 

 

Як вже зазначалося, однією із проблем існуючої системи оподаткування є низька частка надходжень від справляння місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів України, так, наглядно це продемонстровано у таблиці 2.

Відповідно до статистичних матеріалів номінальна сума надходжень від місцевих податків та зборів зростає, та частка їх у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшується. Таким чином, у 2002 році частка місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,77% (0,5 млрд.грн), а у 2009 - 0,61% (0,8 млрд.грн.), тобто номінально сума зросла у 1,6 рази, тоді як відносно загальної суми доходів місцевих бюджетів зменшилася майже у 3 рази. Таке номінальне зростання відбувається, в першу чергу, за рахунок інфляційних процесів.

Таблиця 2 - Доходи місцевих бюджетів та частка місцевих податків і зборів у них, за період 2002 - І-ІІІ квартали 2010 р.

 

Показник 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 І-ІІІ кв. 2010
Доходи місцевих бюджетів, млрд.грн. 28,2 34,3 39,6 53,7 74,1 109,8 135,8 130,1 114,1
Власні доходи, млрд.грн 19,4 22,6 22,8 30,3 39,9 58,3 73,6 71 57,3
Місцеві податки та збори, млрд.грн. 0,5 0,6 0,6 0,6 0,6 0,7 0,8 0,8 0,6
Питома вага місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів, % 1,77 1,75 1,52 1,12 0,81 0,64 0,59 0,61 0,53
Питома вага місцевих податків та зборів у власних доходах місцевих бюджетів, % 2,58 2,65 2,63 1,98 1,50 1,20 1,09 1,13 1,05

 

Згідно Податкового кодексу, податок на нерухоме майно, відмін­не від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення міс­цевими радами.

Щодо збору за місця для паркування транспорт­них засобів та туристичного збору, то місцевим ра­дам надано право самостійно вирішувати питання відповідно до вимог Податкового кодексу щодо їх встановлення. Установлення місцевих податків і зборів, не пе­редбачених Податковим кодексом, забороняється. Порядок зарахування податків і зборів до відповід­них місцевих бюджетів визначається згідно з Бюджет­ним кодексом України.

Сільським, селищним, міським радам не до­зволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів. До повноважень сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

- установлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених відповідними законодавчими актами;

- визначення переліку податкових агентів щодо туристичного збору.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є принципово новим для української практики. Платниками даного податку є фізичні та  юридичні  особи,  в тому   числі  нерезиденти,  які  є  власниками  об'єктів  житлової нерухомості [3].

Об'єктом    оподаткування    є    об'єкт    житлової нерухомості, а базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. При цьому база оподаткування зменшується: для квартир - на 120 кв.м., для житлових будинків - на 240 кв.м. Ставки податку  встановлюються  сільською,  селищною або  міською  радою в таких розмірах за 1 кв.  метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості: якщо площа не квартири не перевищує 240 кв.м., або площа житлового будинку не перевищує 500 кв.м. - не більше 1% розміру мінімальної  заробітної  плати, встановленої на 1 січня податкового року, а для квартир площею понад 240 кв.м. та будинків площею понад 500 кв.м. - не більше 2,7% розміру мінімальної  заробітної  плати [2].

Згідно з Податковим кодексом з 1 січня 2011 року до внесення змін до вищезгаданого кодексу, оподаткування суб'єктів малого підприємництва здійснюватиметься відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) з урахуванням деяких особли­востей.

Так, зокрема, якщо до 01.01.2011 р. Держказначейство розподіляло перераховані платниками суми єдиного податку у пропорціях, установлених ст.2 Указу, до місцевого бюджету (43%), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (15%) та до Пенсійного фонду (42%), то тепер такий розподіл не проводитиметься.

Починаючи з 01.01.2011 р. платники сплачувати­муть єдиний податок на рахунок відповідного бю­джету тільки в розмірі 43% від загальної суми єдиного податку, як це встановлено ст.2 Указу, а решту вони самостійно перераховуватимуть у вигляді єдиного соціального внеску у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [3].

Порядок обрахунку та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначено у статті 267 розділу XII Податкового кодексу України. Слід зазначити, що ставка  збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється  сільськими, селищними  та  міськими  радами  з розрахунку  на  календарний  місяць  у відповідному    розмірі    від   мінімальної   заробітної   плати, установленої  законом  на  1  січня  календарного  року,  з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Збір за місця для паркування транспортних засобів до 01.01.2011 р. справлявся відповідно до ст.3 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» (далі - Декрет) та відповід­них положень органів місцевого самовря­дування. Тепер правила сплати збору за місця для паркування транспортних засобів установлює ст. 266 Податкового кодексу. Таким чином, базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведеної для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів,  які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, тоді як, відповідно до Дектеру, базою оподаткування була година паркування, а граничний розмір ставки не повинен був перевищувати  3% (0,51 грн)  неоподатковуваного  мінімуму   доходів громадян  в  спеціально  обладнаних  місцях  та 1% (0,17 грн)  -   у відведених місцях. Тоді як, із прийняттям Податкового кодексу, ставку податку визначають сільські, селищні та міські ради в межах 0,03-0,15% (0,28-1,41 грн у 2011 році) мінімальної заробітної плати на початок податкового року. А також, базовим звітним періодом визначено календарний квартал [3].

Туристичний збір, визначений у ст. 268 Податкового кодек­су, є поєднанням курортного та готельного зборів. Базою справляння даного збору визначено Податковим кодексом як вартість усього періоду проживання (ночівлі). Відповідно до Декрету розмір курортного збору становив 10% неоподаткованого мінімуму за весь період проживання, а готельного - не більше 20% добової вартості проживання, тоді як відповідно до Податкового кодексу ставка туристичного збору становить 0,5-1% від бази справляння збору. Звітність за туристичний збір подається, як і звітність за збір за місця для паркування транспортних засобів, щоквартально [2].

Висновки. Відповідно до проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

•1.     Діюча система місцевого оподаткування не забезпечує фінансової автономії та незалежності місцевого самоврядування.

•2.     Із прийняттям Податкового кодексу було скорочено перелік місцевих податків та зборів (із 14 до 5), але це відбулося за рахунок скасування податків та зборів із вкрай низькою або взагалі відсутньою фіскальною віддачею.

•3.     До складу місцевих податків та зборів передано податки, які відносилися до загальнодержавних, але згідно із Бюджетним кодексом та законів України про Державний бюджет на відповідні роки зараховувалися до суми доходів місцевих бюджетів (єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності).

•4.     Податковий кодекс забезпечує регулювання справляння принципово нового податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

•5.     Податковий кодекс фактично відновив сплату готельного збору (скасованого з 1.01.2004р.), об'єднавши його з курортним збором, впровадивши справляння туристичного збору.

•6.     Необхідним елементом місцевих податків та зборів повинен стати земельний податок, який, відповідно до Бюджетного кодексу, зараховується до доходів місцевих бюджетів.

Література:

•1.   Верховна Рада України: офіційний веб-сайт [електронний ресурс] // Закони України. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12. - Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991.

•2.   Верховна Рада України: офіційний веб-сайт [електронний ресурс] // Кодекси України. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17. - Податковий кодекс України від 02.12.2010.

•3.   Білова Н., Місцеві податки і збори по-новому: знайомимося та готуємося до сплати / Н.Білова / Податки та бухгалтерський облік. - 2011 - №1-2. - С.38-46.

•4.   Городецька Г.Е., Проблеми та шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vetp/2010_31/10gterlb.pdf


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>