XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Феліксов Ю. Л. ВОЛЕЙБОЛ. ВИВЧЕННЯ ІГРОВИХ ДІЙ.

Феліксов Ю.Л.

Вінницький технічний коледж

ВОЛЕЙБОЛ. ВИВЧЕННЯ ІГРОВИХ ДІЙ.

    Волейбол - цікава, захоплююча за напруженням боротьби спортивна гра. Нею займається значна частина молоді і, звичайно, багато хто прагне досягти спортивних висот. Але, щоб демонструвати в такій грі майстерність, потрібно пройти досить великий шлях підготовки. Ця підготовка починається з перших кроків гравця в волейболі і закінчується з його відходом зі спорту. Зрозуміло, що майстерність дається не з перших занять. Але вирішити цю проблему якнайшвидше - завдання, яке займає гравця і його тренера. 

    За роки становлення волейболу, як виду спорту, мало не єдиним засобом тренування була власне гра. У той час група бажаючих пограти ділилася на команди, які по черзі вступали в єдиноборство між собою, дотримуючись існуючих правил змагань. Таким чином, рівень підготовки спортсменів залежав від кількості зіграних тренувальних, товариських або офіційних зустрічей.
Є і інший напрямок - поряд з грою в підготовці волейболістів використовується певне коло техніко-тактичних вправ, не пов'язаних з  етапами і періодами підготовки команд, без урахування зростаючої кваліфікації спортсменів. Зрозуміло, що такі вправи з часом стають для гравців цілком посильними або навіть легкими завданнями, тому виявляються не стимулюючим, а стримуючим фактором у підвищенні спортивної майстерності.
    Потрібно відзначити, що універсальних вправ, в рівній степені придатних для навчання новачків і для тренування волейболістів високих розрядів, немає. Вправи для новачків повинні відповідати їх реальним здібностям і можливостям виконати завдання з вивчення основ техніки і тактики гри. А вправи для добре підготовлених волейболістів повинні бути наближені до ігрових ситуацій.

    Доцільність використання тієї чи іншої вправи, або групи подібних вправ диктується положеннями, які прийняті в спортивних іграх при оволодінні руховими діями. У відповідності з цими положеннями навчання прийомам техніки і тактичним діям та їх вдосконалення здійснюється в наступній послідовності:
    1. Ознайомлення з новим прийомом, дією;
    2. Вивчення в спрощених умовах;
    3. Вивчення в ускладнених умовах;
    4. Закріплення в умовах, близьких до ігрових, і в грі.
Така послідовність вивчення та закріплення практичного матеріалу характерна для будь-якого контингенту, що займаються, незалежно від рівня підготовленості.

     1. Ознайомлення з новим прийомом, дією.
    Створення правильного уявлення про прийом, дію і перше самостійне його виконання займають - основний зміст першого етапу навчання.
    Попередньо тренер (викладач) повинен так розташувати гравців на майданчику, щоб вони могли вільно спостерігати за демонстрацією прийому і слухати пояснення. Тут важливо мати на увазі кількісний склад групи, особливості показу, економію часу для подальших перестроювань.
Викладач пояснює структуру прийому, демонструє його і надає безпосередню допомогу при виконанні прийому учнями. Один метод доповнює інший.
    Слово пов'язує всі методи, а при навчанні створює у спортсменів уявлення про форму руху, розкриває його характер, роз'яснює тактичне призначення.
На початку навчання робляться короткі, чітко сформульовані пояснення. У міру освоєння матеріалу  пояснення стають все більш глибокими, деталізованими.
Велике значення в навчанні має показ. Він повинен бути зразковим. Якщо тренер в силу яких-небудь причин не може бути демонстратором, тоді потрібно вдатися до допомоги асистента-демонстратора. Прийом або тактичну дію показують так, як виконуються вони в грі, і кілька разів поспіль. Безпосередня допомога викладача на цьому етапі укладається в коректуванні вихідного положення перед початком виконання завдання, виправлення похибок в пересуваннях, діях з м'ячем. Викладач тут часто виступає, як партнер.
    2. Розучування прийому, дії в спрощених умовах
    Головне завдання - оволодіння структурою рухових навичок при виконанні прийомів техніки або схемою тактичних дій. При первісному виконанні завдання важливу роль відіграє полегшення умов: виконання завдання після підготовчих і підвідних вправ, з меншої відстані (наприклад, подача з середини майданчика), зі зниженою сіткою (наприклад, при вивченні нападаючого удару) , навчальна гра з необмеженою кількістю передач м'яча і т. д.
    Велику допомогу на цьому етапі надають нескладні вправи на навчально-допоміжних снарядах, вправи з м'ячем змагального характеру, метою яких є підбиття підсумків конкретного етапу навчання, навчальні ігри з умисними відступами від правил для полегшення умов гри.
    3. Вивчення прийому, дії в ускладнених умовах.
    Головним завданням цього етапу підготовки є досягнення певного рівня автоматизму рухів при виконанні прийомів гри, спрямованих на розширення варіативності дій і їх сумісність. Так як кожен вивчений прийом волейболіст виконує не в стандартних умовах, важливо використовувати не тільки можливо більше різноманітних вправ, але й виконувати їх у різних умовах. Для кожного виконавця завдання розширюють сферу дії - підвищують трудність виконання основного завдання, конкретизують вимоги до якості і ефективності виконання завдання, використовуючи різноманітні засоби. На цьому етапі використовують вправи зі зміною дій гравців на різні прийоми техніки, навчальні та тренувальні ігри, щоб створити найпростіші моделі ігрової ситуації атакуючого і захисного характеру.  На цьому етапі проводять тестування, мета якого  визначення  динаміки техніко-тактичної підготовленості гравців.
    4. Закріплення прийому, дії в умовах, близьких до ігрових, в грі.
    Головне завдання - оволодіння процесом гри.  На цьому етапі всі дії спортсменів мають цілеспрямований, тактичний характер: подача м'яча виконується з урахуванням тактичних задумів, передачі м'яча набувають характеру підготовчих дій атакуючої команди, нападники гравці тренують удари зрізних зон і передач м'яча, в тому числі і при протидії блокуючих.
Широко застосовують вправи на переключення дій гравців від захисних до нападаючих, і навпаки. Розучують способи групового і командного захисту, атакуючі комбінації. Проводять товариські, контрольні ігри. Команда виступає  і в календарних змагань. Конкретизуються тактичні функції гравців, комплектується команда і визначаються дублери для гравців основного складу.
    У процесі підготовки проводять тестування, займаються по техніко-тактичній підготовці, ведуть запис ігрової діяльності волейболістів з подальшим аналізом і висновками. Кожен з етапів по-своєму важливий для кінцевого результату підготовки волейболістів, і жоден з них не може бути опущений. Кожний тренер має своє коло вправ, а в сумі це і буде являтися арсеналом засобів для практичних занять. Всі вправи розподіляються  в порядку зростаючої важкості, і для тренера не складе великої праці вибрати ті, що за своїм утриманням будуть відповідати певному етапу навчання. І в підготовці новачків, і в підготовці волейболістів високої кваліфікації бувають такі періоди, коли необхідно вивчити принципово нові прийоми (наприклад, в стрибку), тактичні дії і взаємодії (наприклад, систему нападу з першої подачі). Тому немає необхідності в жорсткому диференціюванні засобів техніко-тактичної підготовки для конкретних груп волейболістів, що відрізняються один від одного рівнем ігрової кваліфікації. Якісне оволодіння цими діями в комплексі і створять основу, на базі якої для кожного волейболіста можна визначати ігрову спеціалізацію в команді і освоювати її.

Література:

•1.     Пімєнов М.П. «Волейбол спеціальні вправи», «Фізична культура» - М.2002 - 198с.

•2.     «Розвиваючі ігри: швидше, вище, сильніше / М.І.Логінова.- СПБ.,1998 - 22с.

•3.     Лубишева Л.І. «Концепція формування фізичної культури людини.-М.: ГЦОЛІФК, 2002 - 110с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>