XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Фещенко А.О. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Фещенко А.О.

Аспірант кафедри менеджменту організацій Житомирського національного агроекологічного університету

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Постановка проблеми. За сучасного формування глобальної економічної системи на постіндустріальних засадах економічне зростання окремих країн та їх міжнародна конкурентоспроможність визначальною мірою обумовлюються інтелектуалізацією основних факторів виробництва та наявністю потужного інноваційного потенціалу. Під ним розуміють сукупність наявних у країні інтелектуальних, технологічних, науково-виробничих ресурсів із відповідним інфраструктурним забезпеченням, які здатні продукувати нові знання та ефективний механізм комерціалізації останніх. Про важливість інноваційного чинника в економічному розвитку свідчить, зокрема, той факт, що питома вага нових знань, які втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва в розвинутих країнах, становить близько 90% їх ВВП.

Оскільки інновації є найважливішим засобом забезпечення економічного зростання, конкурентоспроможності та фінансової стабільності будь-якого підприємства, то високих результатів вони можуть досягти лише за систематичного і цілеспрямованого здійснення інноваційної діяльності, яка спрямована на реалізацію нових можливостей. Їх відкриває ринкове середовище, вони зв'язані із розробкою та впровадженням нових видів продукції, нових засобів виробництва і форм його організації, освоєнням нових ринків. Оскільки управління інноваціями стає одним із найскладніших завдань, з якими постійно стикаються підприємства, то дослідження, аналіз, обґрунтування напрямів і формування методів удосконалення управління інноваціями є важливою проблемою науки і практики.

Таким чином, існуючі механізми досягнення стратегічних пріоритетів в інноваційній сфері є недієвими та потребують перегляду. З огляду на зазначене, проблема створення економічного механізму, що дозволяє генерувати , відтворювати та використовувати науково-технічні інновації для підвищення темпів економічного розвитку та якості життя в нашій країні, набуває надзвичайно актуального значення.

Аналіз останніх досліджень. Значну увагу інноваційним стратегіям у промисловості приділено у працях українських учених: Александрова В.П., Озерчука О.В., Пенькова О.Г, Пересунько Є.С. Значний внесок у розвиток теорії інновацій здійснили російські вчені, зокрема: І. Балабанов, Л. Гохберг, Л. Євдокимова, П. Завлін, С. Іллєнкова, А. Казанцев, М. Молчанов, Ю. Морозов, В. Мединський, О. Пригожин, І. Рудакова, В. Тужилкіна, Є. Уткін, Р. Фатхудінов та ін. Із зарубіжних вчених варто відзначити дослідження Т. Брайана, Ф. Валенти, О. Водачкової, П. Друкера, І. Перлаки, Б. Санто, Б. Твіса, Ф. Хаберленда, М. Хучека, Й. Шумпетера та ін.

Метою даної статті є дослідження проблем інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості Житомирської області, для з'ясування причин низького обсягу виробництва ними інноваційної продукції.

Результат досліджень. Аналіз сучасних тенденцій розвитку інноваційних процесів виявив, що принципово позитивних змін у промисловості Житомирської області поки що не відбулося, а досягнуте зростання зумовлене переважно дією екстенсивних факторів і не має в своєму підґрунті інноваційних структурно-технологічних змін.

Провідними галузями, які здійснюють інноваційну діяльність протягом останніх років, є машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металів, харчова та легка промисловість. Практично всі підприємства цих галузей (окрім машинобудування) належать переважно до старих сировинних підгалузей, і на ці ж підгалузі припадає значна частка іноземних інвестицій. Лідерами у промисловості Житомирської області як за інноваційною активністю, так і за впровадженням інновацій є такі види економічної діяльності: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 10,4% (до загальної кількості); машинобудування - 15,9%; хімічна та нафтохімічна промисловість - 29,4%; целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність - 17,6%; металургія та оброблення металу - 20,0%.

Негативною тенденцією є зменшення кількості промислових підприємств в Житомирській області, що впроваджували інновації - з 17,9 % від загальної їх кількості у 2000 році до 10,0% у 2010 році. [6]

Незважаючи на наявні фонди підтримки та розвитку інноваційної діяльності, основним джерелом її фінансування протягом 2000-2009 років залишалися власні кошти підприємств. У 2009 році фінансування промислових підприємств України за джерелами розподілилося таким чином: власні кошти - 98,0% (від загального обсягу); держбюджету - 0,3%; місцевих бюджетів - 0,2 %,інших джерел - 1,5 %. [7]

Система державної фінансової підтримки інноваційної діяльності в Україні не відповідає сучасним вимогам і відрізняється значною кількістю пріоритетів. Лише 3-4% підприємств впроваджують нові технологічні процеси, здійснюють механізацію та автоматизацію виробництва, що не дозволяє докорінним чином модернізувати промислове виробництво.

Основними причинами недостатнього рівня розвитку інновацій в Житомирській області є:

- недостатній рівень державного впливу на розвиток інноваційної діяльності;

- неможливість накопичення окремими суб'єктам господарювання коштів, що необхідні для здійснення масштабних інновацій;

- украй низький рівень фінансування інноваційної діяльності;

- слабка зорієнтованість інституційної, фінансової та банківсько-кредитної систем на підтримку інноваційного розвитку вітчизняної економіки [1, c.102].

Головними орієнтирами стратегії стимулювання інноваційної діяльності в Житомирській області мають стати:

- проведення заходів національного та регіонального рівня, які сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу;

- забезпечення зростання капіталу національної економіки на новій технологічній основі;

- зміна технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень;

- здійснення ефективного розподілу обмежених фінансових ресурсів максимально концентруючи наявні кошти на важливих напрямках науково-технічного прогресу;

- створення умов для залучення додаткових фінансових ресурсів, у тому числі іноземних інвестицій, шляхом створення банку інноваційних проектів на базі Державного фонду фундаментальних досліджень, Державної інноваційної компанії тощо [4, c. 19].

Висновки. На наш погляд, держава повинна бути основним джерелом фінансування розвитку інноваційної діяльності. Важливим чинником для підвищення інноваційного рівня є освоєння та застосування прогресивних технологій та наукомісткої продукції.

Окрім фінансових перешкод підприємства, які здійснюють інноваційну діяльність (недостатність коштів в середині організації та посиленої конкуренції на ринках) мають проблеми в знаходженні партнерів для співпраці.

Відповідно, можна зробити висновки, що необхідно розвивати законодавчу базу для більш тісного співробітництва державного та підприємницького сектору, оскільки тільки при ефективному, стимулюючому розвитку підприємств Україна буде економічно стабільною та розвиненою.

Виходячи з актуальності наявних проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати:

•·       у сфері наукового розвитку: прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід продукції на світовий ринок;

•·        у сфері технологічного розвитку: дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

•·        у сфері виробництва: формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в  структурі виробництва і тенденціях його розвитку.

Отже, невід'ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попиту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Література:

•1.     Озерчук О.В. Роль державної фінансової політики у стимулюванні розвитку інновацій в Україні. - 2007. -  №8. - с. 99- 104

•2.     Пенькова О.Г. Проблеми реалізації інноваційної стратегії розвитку України // Формування ринкових відносин в Україні. - №9. - 2007. - с. 96 - 99

•3.     Пересуньмо Є.С. Місце в роль інноваційної діяльності в системі економіки// Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №6. -с.84 -89

•4.     Александрова В.П., Скрипниченко М.І.,Федулова Л.І. Прогнозування впливу інноваційних факторів на розвиток економіки України// Економіка і прогнозування. - 2007. - №1-2. - с. 9-26.

•5.     Инновационно-инвестиционная  политика направлена на экономический рост Украины// Обзор украинского рынка. - 2007. - №3-4. - с. 4-9

•6.     Житомирщина у цифрах у 2010 році. Статистичний збірник. -Житомир, 2011.

•7.     Житомирщина у цифрах у 2009 році. Статистичний збірник. -Житомир, 2010.

 

e-mail:alina-feshhenko@rambler.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>