XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Фоменко Я.В., Рижкова Є.Ю. ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Фоменко Я.В.

 асистент кафедри правознавства Макіївського економіко-гуманітарного інституту

Рижкова Є.Ю.

асистент кафедри правознавства Макіївського економіко-гуманітарного інституту

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Право власності на землю гарантується ст. ст. 13, 14 Конституції України. Власник може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, передавати його безоплатно чи за плату у володіння та користування іншим особам. Однак існують певні обґрунтовані обмеження, так згідно зі ст. 41 Конституція України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України (Далі - ЗКУ ), Цивільного кодексу України, а також інших законів. Слід зазначити, що земля, відповідно до зазначеного національного законодавства, може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Отже, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Залежно від правових засад володіння майном державними підприємствами визначається його правовий режим. Під правовим режимом державного майна розуміють установлений порядок придбання майна, здійснення управління майном, а також його правову охорону.

Управління ж державним  майном здійснюють уповноважені державні  органи, які вирішують питання створення відповідних підприємств.

Правовий режим майна залежить від форм власності та від призначення майна у виробництві або використання в соціальній сфері. До основних виробничих фондів відносять земельні ділянки, капітальні витрати на покращання земель, споруди, передавальні пристрої, верстати, машини, обладнання, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження і деякі інші матеріальні цінності.

Згідно зі ст. 24 ЗКУ державним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділян­ки із земель державної і комунальної власності у по­стійне користування для науково-дослідних, навчаль­них цілей та ведення товарного сільськогосподарсько­го виробництва. Таким чином, володіти землею на праві власності такі підприємст­ва, установи та організації не мають права, лише відповідно до ч.1. ст. 92 володіти на праві постійного користування, тобто без встановленого строку.

Земельні ділянки обліковуються на підставі державних актів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку або право постійного користування та встановлюються площа та вартість переданих земельних ділянок. Отже, одиницею державного бухгалтерського обліку є окрема земельна ділянка. Для цілей бухгалтерського обліку земля, що належить державному підприємству на праві власності визнається активом та відноситься до складу основних засобів підприємства. Згідно зі ст. 206 ЗКУ земельна ділянка є об'єктом плати за землю.

Слід додати, що державні сільськогосподарські підпри­ємства, установи і організації мають право використо­вувати земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності, на основі договору оренди. Вони можуть орендувати земельні ділянки, що перебувають у влас­ності громадян та приватних юридичних осіб.

У свою чергу Конституція України визначає, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами

державної  власності відповідно до закону. Земельні ділянки переходять у постійне користування із земель державної власності, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Слід додати, що у відповідності до ст.  9 та ст. 14 Податкового Кодексу України до загальнодержавних податків та зборів входить і плата за землю, яка здійснюється землекористувачем відповідно до чинного законодавства.

Одним з засобів набуття права на земельну ділянку державних підприємств та установ є - приватизація майна в агропромисловому комплексі, відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Також слід додати, що в Законі України «Про приватизацію державного майна» визначені положення, згідно з якими до об'єктів державної власності віднесені земельні ділянки, де розташовані об'єкти, що підлягають приватизації.

На підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що необхідною умовою забезпечення раціонального використання землі є стабілізація механізмів реалізації права використання земельної ділянки для державних підприємств. На сучасному етапі чинне законодавство України містить низку правових норм, які спрямовані на вирішення проблем розвитку інституту права власності на землю.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верхов. Ради Украї­ни. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Земельний Кодекс України: Закон України  від 21.10.01// Відомості Верховної Ради України вiд 25.01.2002 - 2002 р., № 3, стаття 27.

3. Податковий Кодекс України: Закон України від 02.12.10 // Відомості Верховної Ради України вiд 08.04.2011 - 2011 р., № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /, стор. 556, стаття 112.

4. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. //  Відомості Верховної Ради України вiд 16.06.1992 - 1992 р., № 24, стаття 348. - (Зі змін. та допов.).


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>