XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Фурман Р.С. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО: ЗАКОРДОННИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Фурман Роман Сергійович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

  ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО: ЗАКОРДОННИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

Процес реформування житлово-комунального господарства свого часу пережили всі розвинені країни світу. Шукаючи виходу із складної ситуації, уряди цих держав провадили політику, що мала б забезпечити державну підтримку підприємств житлово-комунальної сфери і водночас сприяти якомога ширшому залученню приватного сектору до надання послуг.

У країнах з розвиненою ринковою економікою - США, Англії, Німеччині, Японії, Швеції, Франції й інших - накопичено багатий досвід організації житлово-комунального господарства.

На рубежі 80-90-х рр. уряди багатьох країн у рамках соціально-економічних програм і програм реформування державного сектору економіки проводили приватизацію об'єктів ЖКГ, керуючись тим, що «... державні підприємства - це найчастіше національні зобов'язання, ніж національне майно.

Для нації набагато краще, якщо ці підприємства будуть передані приватному сектору, що приносить дохід на основі конкуренції».

Паралельно із процесом приватизації йшов пошук нових форм надання комунальних послуг за участю представників приватного бізнесу.

Зараз в Європі розроблено три основні моделі реорганізації житлово-комунального господарства: англійська, французька, німецька.

Англійська передбачає повну приватизацію об'єктів життєзабезпечення; німецька модель, за якою підприємства галузі стають акціонерними, де основним пакетом володіє муніципалітет; французька модель - об'єднання муніципальної власності на об'єкти ЖКГ і керування ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди й супутніх інвестиційних угод.

Англійський досвід, де на реформу ЖКГ пішло 15 років, є досить показовим і корисним для України, що зараз стоїть на порозі масштабних перетворень у цій життєво важливій галузі.

Англія довго йшла до створення суспільно прийнятних і комерційно привабливих умов у комунальному секторі. Наприклад, у 1997 році лейбористами було уведено заборону на відключення послуг водопостачання для побутових споживачів, але водночас прийнято балансуюче рішення про включення недоплачених споживачами сум у чинний тариф. Якість комунальних послуг у Великобританії - поняття не ефемерне, воно визначається безліччю вимірюваних параметрів. Зокрема, зафіксовано час дозвону до диспетчерської служби - 30 секунд - і час виконання заявки.

Важливим уроком комунальних реформ в Англії є об'єднання сотні муніципальних водоканалів спочатку у власність десяти регіональних державних компаній і наступна їхня приватизація. Перед приватизацією держава списала всі борги комунальних підприємств, узяла на себе видатки на приведення майна в працездатний стан, провела його паспортизацію.

На відміну від Англії, у більшості європейських країн комунальна інфраструктура не передана у приватну власність, а залишаючись муніципальною, експлуатується приватними операторами на умовах договору концесії.

Франція - країна з наймогутнішим державним сектором. Однак у Франції приватний бізнес у водопостачанні формувався більше ста років. Приватні компанії розпочинали будівництво комунальних мереж.

Метою реформування ЖКГ Німеччини було створення ринку житлових і комунальних послуг з наявністю конкуренції в різних сферах господарства.

Основою реформи була побудова системи ефективного муніципального самоврядування.

З метою вдосконалення ціноутворення були пророблені схеми, які дозволяли покривати поточні витрати в середньостроковій перспективі.

Для цього першим кроком стала відмова від надання соціальної допомоги населенню через комунальні підприємства й перехід до адресного субсидування. Субсидії надавалися малозабезпеченим родинам залежно від їхніх одержуваних доходів. У результаті бюджетні кошти, що звільнилися, були спрямовані як інвестиції в модернізацію мереж й устаткування. Кошти виділялися шляхом надання кредитів під низькі відсотки й грантів. Кредити, спрямовані на модернізацію житлового фонду, надавалися як Федеральним урядом Німеччини, муніципальними утвореннями, постачальниками енергоресурсів, так й Європейським Співтовариством.

Також необхідно відзначити значне зростання вартості послуг й одночасно перехід до розрахунку за надані послуги відповідно до їхнього фактичного споживання. Це призвело до економії ресурсів населенням й їх індивідуальному споживанні. У багатьох інших країнах Європи: Голландії, Бельгії, Австрії, скандинавських країнах - сектор ЖКГ перебуває в основному в руках держави й муніципальної влади, тобто за німецькою моделлю.

Але виявляється, поза залежністю від форм власності на підприємства ЖКГ і навіть від того, хто ними керує, схема фінансування відновлення основних фондів в закордонних країнах завжди залишається однаковою. Підприємство-оператор (тобто той, хто ці фонди обслуговує й надає ЖКГ - послуги) залучає довгострокове фінансування на фінансових ринках, після чого на залучені кошти обновляє фонди, потім п'ятнадцять років виплачує кредит за низькими ставками. А вже потім, ще через десять років підприємство нарешті починає отримувати нормальний прибуток. Цей процес є постійним. Тому в реальності підприємство поступово залучає кошти, поступово обновляє фонди, поступово отримує прибуток. Тобто триває процес довгострокового бізнесу, в якому 5-7% прибутку - це вже дуже хороший показник.

Безумовно, реформування житлово-комунального господарства країн Центральної Європи відбувалося завдяки розвитку економіки, за фінансової допомоги та за стандартами ЄС і досягло значних успіхів у результаті трансформації підприємств ЖКГ (реструктуризації, демонополізації, лібералізації ринку, приватизації), привнесення дієвих засобів управління (регулювання) та впровадження ринкових методів ціноутворення.

Отже в Європі розроблено три моделі реформування та розвитку житлово-комунального господарства. Перша - англійська, яка передбачає повну приватизацію житлово-комунальних об'єктів. Друга - германська, яка передбачає акціонування підприємств та організацію галузі, але основний пакет акцій належить муніципалітету. Третя модель - французька, сполучення муніципальної власності на об'єкти ЖКГ та управління ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди та сукупних інвестиційних угод.

З точки зору підвищення ефективності фінансового забезпечення комунального господарства особливу актуальність в сучасних умовах господарювання набуває французька модель, яка передбачає залучення в комунальну власність приватного капіталу.

Таким чином, ми добре усвідомлюємо, що реформа ЖКГ в Україні потребує від учасників ринку вивести галузь на самооплатність без фінансового навантаження на населення. Для цього потрібна чітка організація всіх процесів на підприємствах і грамотне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Авторитет зарубіжних країн у вирішенні цього питання сумніву не підлягає. Однак за подальшого вивчення проблеми застосування закордонного досвіду особливу увагу треба буде звернути на вітчизняні особливості сформованої схеми фінансових потоків у житлово-комунальній галузі, можливості економіки щодо фінансування відповідної сфери та перерозподілу повноважень і відповідальності різних гілок влади з урахуванням існуючих виправданих практикою закордонних схем.

Література:

1. Журнал «Житлово-комунальне господарство України» Міністерство з питань житлово-комунального господарства України - К: ТОВ «РЕЗОВ ГРУП».

e-mail:yurist_roma@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>