XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Галаган О.Я. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДНОВЛАСНИКА: СУТНІСТЬ ТА ПІДСТАВИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

Асистент Галаган Олена Ярославівна

Херсонський державний морський інститут

  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДНОВЛАСНИКА: СУТНІСТЬ ТА ПІДСТАВИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

         Щодня у світі перевозиться величезна кількість товарів, а процес їх руху  супроводжується питаннями, пов'язаними з відповідальністю учасників і організаторів перевезення. Укладення контрактів перевезення вантажів морським транспортом у міжнародній торгівлі - це вічний бізнес, вдале ведення якого передбачає також і оперування нормативними документами різних країн та юрисдикцій. Ця обставина призводить до необхідності вивчення та застосування на практиці різних міжнародних правових інститутів, зокрема відповідальності судновласника при міжнародному перевезенні вантажів морем.            

У Великому юридичному енциклопедичному словнику за редакцією академіка НАН України Ю.С. Шемшученка надається визначення судновласника, відповідно до якого останній є «юридичною або фізичною особою, яка відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України  експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує його на інших законних підставах» [1; с.866].

У своєму енциклопедичному словнику Д.Зеркалов систематизував основні терміни та визначення із зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, надав визначення відповідальності судновласника (shipowner's liability), відповідно до якого перевізник-судновласник несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, що випливають із договору морського перевезення, а її умови і межі визначаються чартером, коносаментом та чинним законодавством [2].

         Відповідно до статті 57 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник зобов'язаний забезпечити  безпечні умови і режим праці на судні, охорону здоров'я членів екіпажу і обладнання  судна, постачання продовольства і води в  достатній  кількості, а також належні суднові приміщення [3; ст.57].

            Важливим є те, що зазначені обов'язки не є вичерпаними, вони також доповнюються Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, до якої Україна приєдналася 21 вересня 1993 року і яка набула чинності для нашої держави 24 грудня 1993 року. Відповідно до них судновласник повинен надавати адміністрації порту необхідні документи, найбільш точно визначений час прибуття, інформувати про зміни  часу  і  маршрут  рейсу, сприяти процедурі звільнення судна від екіпажу та вантажу, сповіщати про випадки захворювання людей на судні (зокрема, поряд із назвою кожного заходу у Конвенції вказується також рекомендована практика щодо його вживання за участю державної влади та портової адміністрації) [4].

Загальні питання юридичної відповідальності у міжнародному морському торговельному праві вирішуються міжнародним морським приватним правом. Велике значення в області вирішення питань цивільно-правової відповідальності при здійсненні міжнародних морських перевезень має практика використання колізійних норм.

За завдану під час експлуатації судна шкоду судновласник може нести повну, обмежену або солідарну відповідальність, а за своїми зобов'язаннями він відповідає майном, що йому належить, і на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути накладено стягнення (ст. 348 КТМ України). Слушною є думка Г.Анцеловича про те, що найчастіше обов'язок ліквідувати шкоду має вигляд матеріальної відповідальності, а власне відповідальністю є «обов'язок суб'єкта ліквідувати шкоду, заподіяну ним іншому суб'єкту права». При цьому судновласник для забезпечення власних зобов'язань перед кредитором може відповідно до чинного законодавства закласти і саме судно [5; с. 215].

Також судновласникові повністю належить право розпорядження судном. Відповідно, він має право укладати договір морського страхування щодо будь-якого об'єкту, який представляє собою певний майновий інтерес. Ще одним суттєвим складовим явищем на водному транспорті є відповідальність судновласника перед третіми особами, сума претензій від яких може навіть перевершувати збиток, нанесений судну самого страхувальника.

До таких ризиків можна, зокрема, віднести відповідальність за: зіткнення застрахованого судна з іншими судами; пошкодження плавучих та нерухомих предметів; втрату, загибель і пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення; шкоду, заподіяну забрудненням вод внаслідок скидання з застрахованих суден нафтопродуктів або інших забруднюючих речовин.

            Перевезення вантажів морським транспортом є і залишатиметься діяльністю підвищеного ризику, і це спричинює необхідність вироблення правових механізмів захисту прав та інтересів такої вагомої фігури у торговельному мореплаванні як судновласник. Саме з цією метою і був створений інститут обмеження відповідальності, відповідно до якого  судновласник може обмежити свою відповідальність. Але не слід забувати про те, що у разі доведення, що завдані збитки стали результатом дій судновласника, який усвідомлював можливість їх заподіяння, його відповідальність не буде обмеженою, а  вина або недбалість судновласника буде підставою для відмови йому у праві на обмеження відповідальності.

Література:

1. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН  України Ю.С.Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. - 992 с.

2. Зеркалов Д.В. Внешнеэкономическая деятельность: Энциклопедический словарь. - К.: Дакор, КНТ, Основа, 2008. - 544 с.

3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 47, ст.349.

4. Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. // Офіційний вісник України. - К., 2006.  - № 8. - С. 315.

5. Анцелович Г.А. Международное морское торговое право: Учебное пособие. - К.: Издательский дом «Слово», 2004. - С. 215


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>