XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Галіченко М. В. ІДЕОЛОГЕМА «МОСКВА – ТРЕТІЙ РИМ» : СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Галіченко М. В.

Херсонський державний університет

ІДЕОЛОГЕМА «МОСКВА - ТРЕТІЙ РИМ» : СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Розпад Радянського Союзу обумовив руйнування ідеологічної монополії, пов'язаної з домінуванням вчення марксизму-ленінізму. У нових умовах перед керівництвом Російської Федерації постала проблема пошуку та утвердження нової ідеології, яка б відповідала викликам ХХІ століття. Варто відзначити, що наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття в Росії спостерігається певний ідеологічний плюралізм (від закликів відновлення монархії до гасел щодо відродження СРСР). Таким чином зберігається можливість реалізації різних суспільно-політичних моделей. Проте, як зазначав Л. П. Карсавін, Росія є ідеократичною країною. Вона потребує «ідеї-правительки», що відображає ціннісно-смислову систему координат і є складовою російської культури [4, с. 194]. М. С Трубецькой стверджував, що культура кожного народу, який має державність, обов'язково повинна містити як один з елементів політичні вчення та ідеї. Саме тому заклик до побудови нової культури є закликом до розробки нових політичних ідеологій [8, с. 80]. Отже, необхідно дослідити значення ідеології для розбудови сучасної російської державності, а також окреслити можливість використання ідеологеми «Москва - третій Рим».

Поняття «ідеологія» є багатозначним. У різних учених та на різних історичних етапах зазначене поняття отримувало досить часто діаметрально протилежні оцінки. Узагальнюючи основні підходи до визначення поняття «ідеологія» можна виділити наступні дефініції: 1) процес виробництва ідей, значень, знаків та цінностей у соціальному житті; 2) сукупність ідей, що характерні для окремих соціальних груп та класів; 3) система ідей, яка дозволяє легітимізацію державної політичної влади; 4) система хибних ідей, яка дозволяє легітимізацію державної політичної влади; 5) форми мислення, що мотивовані соціальними інтересами; 6) дійсно-орієнтована спрямованість віри, переконань і т.д.

Окрім цього серед науковців точаться дискусії щодо доцільності існування ідеології у сучасному суспільстві. Одні вчені (Р. Арон, Д. Белл, К. Поппер та ін.) наголошують на тому, що розпочалась епоха деідеологізації, коли розвиток науки та техніки може замінити потребу в суспільних міфах. Зокрема, Р. Барт визначав ідеологію як уведену в історію міфічну побудову, що відповідає тим чи іншим інтересам [1]. Інші дослідники (Т. Парсонс, М. Фуко, Л. Козер та ін.) зазначають, що ідеологія потрібна для вирішення суспільних конфліктів, процесів самоідентифікації та інтеграції соціальних груп. К. Гірц зазначав, що у будь-якому суспільстві існують функціональні проблеми. Вони породжують соціальну напругу, яка у сучасному світі перетворюється на «організований відчай». Ідеологія є відповіддю на цей відчай. Вона знімає соціальну напругу [3, с. 10-13]. При цьому варто зазначити, що процес засвоєння певної ідеології може мати і випадковий характер, а не бути пов'язаним виключно з врахуванням інтересів певних соціальних груп.

На нашу думку, ідеологія відіграє важливу роль у розбудові держави, адже дозволяє запропонувати суспільству певний соціальний ідеал, що відображає інтереси окремих груп та класів, визначити історичну місію нації. Таким чином суспільство отримує проект, який намагається реалізувати в процесі державотворення.

Важливою проблемою є співвідношення між ідеологією та ідеологемою. Термін «ідеологема» набув особливого поширення в сучасній лінгвістиці та політології. Це пов'язано передусім із дослідженням мовних засобів втілення ідеологічних концепцій радянської доби. Наразі не існує однозначного тлумачення зазначеного терміну. М. Бахтін вважав ідеологемою відображення засобами мови частини картини світу, яка «злісно неадекватна дійсності». Вона є лише «гіпотезою смислу» [2, с. 105]. Н. О. Купіна визначає ідеологему як світоглядний припис певної мовної форми [5, с. 43]. О. Г. Малишева пропонує розуміти ідеологему як особливий багаторівневий концепт, в структурі якого актуалізуються ідеологічно марковані концептуальні ознаки, що об'єднують у собі колективне, часто стереотипне і навіть міфологізоване уявлення носіїв мови щодо влади, держави, нації, громадянського суспільства, політичних та ідеологічних інститутів. Ідеологема як ментальна одиниця характеризується національною специфічністю, динамічністю семантики, підвищеною аксіологічністю [7, с. 35]. З огляду на запропоноване визначення формулу «Москва - третій Рим» можна вважати ідеологемою. Слід відзначити, що ідеологема «Москва - третій Рим» є загальновживаною. Адже вона використовується як безпосередніми прихильниками даної ідеологеми, так і прихильниками інших ідеологічних течій. Таке використання обумовлює різне аксіологічне сприйняття від позитивного до різко негативного. А тому за класифікацією О. Г. Малишевої формула «Москва - третій Рим» є загальновживаною, універсальною ідеологемою-історизмом зі змішаним аксіологічним модусом [7, с. 38]. Отже, вона має значний потенціал для розробки ідеології Російської Федерації.

На нашу думку, ідеологема «Москва - третій Рим» може бути використана для реалізації проекту побудови російської православної цивілізації. Однією зі спроб побудови такої цивілізації наразі є концепція «Руського світу» патріарха Кирила, що передбачає об'єднання православного населення на основі спільної історії, культури та мови. Варто наголосити на тому, що ідеологема «Москва - третій Рим» може сприяти ідеологічному обґрунтуванню необхідності сильної централізованої влади у Росії. Така влада може забезпечити інтереси церкви, а також сприяти утвердженню у суспільстві певних моральних орієнтирів. За певних умов зазначена ідеологема може сприяти активізації боротьби за соціальну справедливість, адже передбачає створення ідеального суспільного ладу, який буде утримувати світ від приходу Антихриста. На думку А. Кураєва, ідея «Москва - третій Рим» відповідає державі, яка слугує ідеалам православ'я, є слугою Христа, визнає себе відповідальною за долю церкви не лише у своїх межах, а й в усій ойкумені [6, с. 132]. Якщо Росія розпочне реалізацію зазначеної ідеологеми, тоді постане необхідність розвитку православної культури в умовах глобалізованого світу. Незважаючи на перешкоди, які постануть на шляху реалізації ідеологеми «Москва - третій Рим» саме вона може забезпечити той унікальний шлях цивілізаційного розвитку, який Росія намагалась віднайти впродовж ХІХ - ХХ століть.

Література:

•1.       Барт Р. Мифологии / Ролан Барт. - М. : Изд-во Сабашниковых, 1996. - 312 с.

•2.       Бахтин М. М. Слово в романе / М. М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. - М. : Художественная литература, 1975. - С. 72 - 233.

•3.       Гирц К. Идеология как культурная система / Клиффорд Гирц. // НЛО. - 1998. - № 29. - С. 7 - 54.

•4.       Карсавин Л. П. Основы политики / Лев Платонович Карсавин. // Россия между Европой и Азией : Евразийский соблазн : антология. - М. : Наука, 1993. - С. 174-217.

•5.       Купина Н. А. Тоталитарный язык : Словарь и речевые реакции / Наталия Александровна Купина. - Екатеринбург - Пермь : Изд-во Урал. ун-та, ЗУУНЦ, 1995. - 144 с.

•6.       Кураев, А. В. Церковь в мире людей / Диакон Андрей Кураев. - М. : Изд-во Сретенского монастыря, 2009. - 542 с.

•7.       Малышева Е. Г. Идеологема как лингвокогнитивный феномен : определие и классификация / Елена  Григорьевна Малышева. // Политическая лингвистика. - 2009. - № 4 (30). - С. 32 - 40.

•8.       Трубецкой Н. С. Мы и другие / Николай Сергеевич Трубецкой. // Россия между Европой и Азией : Евразийский соблазн : антология. - М. : Наука, 1993. - С. 77-90.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>