XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гаранжа Т. Г. ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ МУЗИЧНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гаранжа Т.Г.

Луганська державна академія культури і мистецтв

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ МУЗИЧНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вивчення проблем творчості сьогодні стає одним з центральних напрямів наукових досліджень сучасних психологів-музикантів нашої держави та за її межами.Науковці виходять з того, що творчий процес являє собою діяльність людини, що спрямована на створення будь-якого нового оригінального продукту в сфері ідей, мистецтва, а також виробництва та організації. Новина, яка виникає в результаті творчої діяльності, може мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Об'єктивна цінність визнається за продуктами творчості, в яких розкриваються невідомі закономірності навколишньої дійсності, впроваджуються зв'язки між явищами, створюються твори мистецтва, які не мають аналогу в історії мистецтва. Суб'єктивна цінність продукту творчості, як зауважує В.І. Петрушин, нова не сама по собі об'єктивно, а нова для людини, яка його створила. Насамперед, це продукти дитячої творчості [3, 63].

Л.С.Виготський виділяє уяву як основу творчої діяльності особистості, яка однаково виявляється з усіх боків культурного життя людини. Завдяки саме їй стає можлива художня творчість особистості. Творча діяльність уяви знаходиться в безпосередній залежності від багатства й різноманітності попереднього досвіду людини, тому що попередній досвід надає матеріал, з якого будується уява.

На погляд психофізіологів, творчий аспект у суб'єкта можливий на підставі накопичення знань, тобто набуття певного досвіду, навичок. Творчість людини тлумачиться як процес утворення нових поєднань нейронних зв'язків, які вже раніше в неї були сформовані в корі головного мозку. Для того, щоб в свідомості людини з'явилися нові асоціації, потрібен процес дисоціації, тобто момент розщеплення сформованих зв'язків.

Творча фантазія особистості допомагає знаходити нові поєднання звуків, фарб, форм, ліній і в результаті цього створювати такі явища дійсності, яких не було раніше. Але яка б не була велика роль фантазії в творчому процесі, її недостатньо для створення закінченого художнього твору. Яскравим прикладом того, що творчий процес може згаснути, якщо не озброїти його необхідними вміннями, знаннями, навичками, є саме дитяча творчість (у процесі цілеспрямованого навчання, яке надає з часом дитині елементи певної майстерності).

Разом з тим, самі по собі професійні вміння та навички ще не гарантують цінність результатів творчої діяльності особистості. Суть творчості не в накопиченні знань та майстерності, а в умінні людини завдяки їм відкривати нові ідеї, нові шляхи розвитку думок тощо.

Сучасна психологія й педагогіка визнають, що ступінь загального творчого розвитку людини має свої межи, зумовлені генетичними особливостями будови нервової системи особистості. Чимало людей більш-менш обдаровані від природи. Кожна людина може й повинна розвивати свої творчі здібності до того рівня, який їй відпущено природою. А відзначати ці рівні можливо, лише зайнявшись саме тією діяльністю, в якій людина може себе виявити найбільше, найглибше, повніше.

Психологи помітили, що люди, які мають творчий склад розуму, в якій би галузі вони не працювали, мають багато загальних рис. Рисами творчої особи є прагнення завжди бути на передових рубежах своєї галузі; незалежність і самостійність думок; прагнення рухатися своїм шляхом; схильність до ризику; активність, допитливість, невтомність в пошуках; незадоволеність існуючими традиціями й методами - звідси прагнення змінити існуюче положення справ, нестандартне мислення; дар передбачення; багатство фантазії і інтуїції; здібність виходити за межи звичних уявлень і бачити речі під незвичним кутом зору; здібність вирішувати ситуації в тих випадках, коли вони не мають логічного рішення, оригінальним шляхом.

Історико-соціологічні факти свідчать, що особи, які займаються творчою діяльністю, не схильні спиратися на авторитети. Пізнавши спочатку творчі шляхи, усе те, що зроблено до них їх попередниками, вони рухаються своїм шляхом, навіть не зважаючи на критику в свій адрес. Так було з багатьма композиторами-новаторами, які прокладали нові шляхи розвитку музичної культури.

Музичну творчість поділяють на композиторську, виконавчу й слухацьку.

Головне завдання, яке здійснює композитор, полягає в переведенні своїх думок і почуттів у музичну форму, в певні нотні знаки, в яких закріплюються його переживання, виражається його ставлення до дійсності, тобто складається музичний зміст твору. Тут повинні дотримуватися дві важливі психологічні умови. Одна з них виражається в тому, що композитор повинен уміти увійти в зміст відтворених ним почуттів героїв, дивитися на світ їх очима. Друга умова створення художнього образу - вміння автора відділитися від свого героя й подивитися на нього з боку, тобто очима критика. В процесі такої об'єктивації відбувається нібито розщеплення уваги, і митець стає водночас і слухачем, і глядачем свого твору.

Процес виконання може мати дві стратегії - або виконавський задум, попередньо створений художній образ буде вести за собою виконання, або пальці й руки, голос будуть йти попереду задуму, виконання буде йти з того, що тільки з'явилося в результаті дій рук або голосу.

Таким чином, концепція виконання музичного твору повинна бути у виконавця ще до того, як він починає грати або співати. Під час об'єктивації виконавського плану виконавець повинен жити не стільки своїми почуттями, скільки образами, створеними уявою автора.

Виділяють три підходи в створенні художнього образу та його інтерпретації. Суб'єктивний підхід пов'язаний з виходом на перший план особистих якостей виконавця. Другий підхід пов'язаний з акцентом на суб'єктивній сутності твору, що виконується. Третій шлях передбачає досягнення єдності між двома вищезазначеними шляхами.

Якщо діяльність композитора й виконавця музичних творів вважається творчою, то й діяльність слухача у вищому її вияві, безумовно, повинна вважатися творчою.

Психологічні особливості творчої діяльності композитора виявляються в умінні передати свої переживання, думки, почуття, своє ставлення до світу в знаковій формі, в нотах. Психологічні особливості творчої діяльності виконавця полягають в тому, що він повинен уміти відкинути особисті почуття для того, щоб перевтілитися в почуття різних індивідуальностей митців. Психологічні особливості творчого процесу слухача полягають у фіксації музично-слухових уявлень, в їх аналізуванні, а головне, в тому, як він використовує, обмірковує та інтерпретує ці уявлення.

Література:

1.   Выготский Л. Психология искусства / Л. Выготский. - М. : Искусство, 1986.

2.   Кадцын Л.М. Музыкальное искусство и творчество слушателя / Л. М. Кадцын. - М. : Высшая школа, 1990. - 303 с.

3.   Петрушин В. И. Музыкальная психология / В.И. Петрушин. - М. : 2008. - 400 с


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>