XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гавчук І. С., Федишин М. П. СТАН ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ В 2011 РОЦІ ТА СПОСОБИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

Гавчук І.С.,

Науковий керівник: Федишин М.П.,

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

м. Чернівці

СТАН ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ В 2011 РОЦІ ТА СПОСОБИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

Однією з найважливіших стратегічних цілей валютної політики держави є забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги, що передбачає передусім підтримання рівноваги платіжного балансу. Тому важливим напрямом діяльності центрального банку кожної країни у процесі реалізації валютної політики є складання платіжного балансу та регулювання його сальдо, яке є кількісним і якісним вартісним вираженням масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві.

Таким чином, платіжний баланс є формою статистичного відображення всіх даних про зовнішньоекономічну діяльність країни, що є вкрай необхідною при визначенні основних пріоритетів валютної політики держави. Однак у зв'язку з тим, що саме платіжний баланс є головним інструментом макроекономічного аналізу і прогнозування, саме на нього як на головний орієнтир забезпечення зовнішньої рівноваги і показник стану зовнішньоекономічної діяльності країни спрямовані регулятивні заходи валютної політики. . З огляду на все це, дослідження стану платіжного балансу України, впливу кризових явищ на зміну його складових є актуальним як з теоретичних, так і з практичних позицій.

Питання регулювання платіжного балансу, ступеня державного втручання для забезпечення рівноваги завжди цікавили вчених різних країн. Ці проблеми з різних позицій розглядалися багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими-економістами, зокрема К. Кулкарні, А. Маршалом, Р. Менделлом, В. Шевчуком, Е. Кларком, В. Гейцем, О. Береславською, А. Гальчинським. Однак, враховуючи той факт, що Україна зіткнулися з впливом світової економічної кризи є і досі залишається актуальною для дослідження необхідність вироблення механізмів подолання негативних її наслідків впливу на динаміку та основні показники стану платіжного балансу.

Регулювання платіжного балансу належить до найважливіших завдань валютної політики центрального банку, оскільки рівновага платіжного балансу безпосередньо позначається на стабільності валютного курсу та грошового обігу всередині країни. Цей вплив реалізується через можливість різких коливань попиту на іноземну валюту зовнішніми чинниками, зокрема впливом світової економічної кризи та факторами внутрішнього валютного ринку країни, що є наслідком змін у обсягах та структурі відповідних зовнішньоекономічних операцій, які показуються у платіжному балансі й адекватний аналіз яких дає змогу центральному банку виробити правильні заходи валютного регулювання для забезпечення стабільності валютного ринку та досягнення цілей валютної політики.

Cтан платіжного балансу, відбиваючи розвиток зовнішнього сектора економіки, водночас взаємопов'язаний з іншими макроекономічними процесами і є важливим джерелом визначення зовнішньоекономічної позиції країни та рівня її фінансової безпеки. Важливою умовою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни є оцінювання стану та впливу чинників на платіжний баланс України.

Так, у 2011 році зведене сальдо платіжного балансу було від'ємним - 2,5 млрд. дол. США. Cальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій було додатним - 6,6 млрд. дол. США, а дефіцит поточного рахунку становив 9,0 млрд. дол. США.

Головними чинниками такого дефіциту поточного рахунку були:

1) зростання вартісних обсягів імпорту енергоносіїв (на 8,8 млрд. дол. США порівняно з 2010 роком), що відбулося внаслідок як підвищення цін на нафту та природний газ, так і суттєвого зростання фізичних обсягів поставок газу;

2) розширення внутрішнього попиту, пов'язане з реалізацією низки інвестиційних проектів, спрямованих як на підготовку до ЄВРО-2012, так і на оновлення основних фондів вітчизняних підприємств (у результаті імпорт продукції машинобудування зріс на 7,3 млрд. дол. США порівняно з 2010 роком);

3) погіршення в другому півріччі зовнішньої кон'юнктури на світових товарних ринках;

4) збільшення виплат доходів за інвестиціями (на 2,6 млрд. дол. США).

Формування додатного сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій було забезпечено значним припливом інвестиційних та боргових ресурсів до реального сектору. Так, чистий приплив прямих іноземних інвестицій зріс до 7,0 млрд. дол. США порівняно з 5,8 млрд. дол. США в 2010 році. Чисті залучення реальним сектором за кредитами та облігаціями зросли до 5,2 млрд. дол. США, за торговими кредитами - до 4,2 млрд. дол. США. Водночас банківський сектор продовжив погашати свої зовнішні зобов'язання - за кредитами та облігаціями на 3,8 млрд. дол. США. Чисті залучення державного сектору були значно меншими, ніж у попередньому році (1,1 і 5,1 млрд. дол. США відповідно) через погіршення ситуації на світових фінансових ринках у другій половині року.

Дефіцит зведеного платіжного балансу (2,5 млрд. дол. США) був профінансований за рахунок резервних активів. За станом на 01.01.2012 обсяги міжнародних резервів становили 31,8 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 3,5 місяця [5].

Дефіцит поточного рахунку вважається прийнятним, якщо він не наражає на небезпеку платоспроможність країни, тобто не веде до надмірного накопичення зовнішніх зобов'язань. Окремі економісти вважають, що рівень дефіциту поточного рахунку є прийнятним, якщо він не перевищує поріг в 5% від ВВП, його перевищення означатиме для України високу ймовірність настання нової кризи. Для утримання дефіциту поточного рахунку не вище прийнятного рівня необхідна виважена макроекономічна політика (зокрема, перехід до режиму більш гнучкого обмінного курсу, стабілізація фінансової системи, збалансований державний бюджет) та структурні реформи, спрямовані на стимулювання високотехнологічного експорту, запровадження енергозберігаючих технологій та заміщення споживчого імпорту вітчизняними товарами [2].

Надходження за фінансовим рахунком (особливо короткострокового характеру) не можуть бути надійним джерелом припливу валюти, так як існує ризик їх «розвороту».

Центральні банки по-різному реагують на приплив капіталу. Розглянемо вітчизняні обмеження на рух капіталу. Основними інструментами Національного банку України щодо контролю за цими операціями є видача індивідуальних ліцензій та реєстрація кредитів. Проаналізувавши вітчизняне законодавство, можна сказати, що в Україні діє більш жорстке регулювання експорту капіталу порівняно з досить ліберальним регулюванням його імпорту. Так, інвестиції в Україну не потребують індивідуальних ліцензій. Залучення кредитів за кордоном, згідно з Постановою НБУ "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" , № 270 від 17.06.2004р. вимагає лише реєстрації кредитного договору в Національному банку, яка повинна бути проведена ще до здійснення кредитної операції.

Значно ширше коло відносин охоплює регулювання експорту капіталу, оскільки воно стосується, перш за все, резидентів України. Сюди відносяться інвестиції українських резидентів за кордон, кредитування нерезидентів, відкриття українськими резидентами валютних рахунків за кордоном. Щодо всіх цих операцій мають видаватися індивідуальні ліцензії Національного банку України. При цьому існують різноманітні підстави для відмови у видачі ліцензії, в тому числі досить суб'єктивні [3].

Якщо звернутися до теоретичного підґрунтя проблеми вразливості платіжного балансу, то економічна думка напрацювала такі способи її вирішення:

1) зміна валютного курсу;

2) рестрикційна грошово-кредитна політика з використанням нестерилізованих інтервенцій для зниження надмірного внутрішнього попиту;

3) стерилізація притоку іноземного капіталу;

4) обмеження руху капіталу.

Влада може також вживати інші заходи економічної політики, такі як зміна податково-бюджетної політики.

Маніпулювання обмінним курсом призводить до зміни співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін, що призводить до вирівнювання сукупного попиту та пропозиції. Зрештою, це поступово нівелює дефіцит платіжного балансу.

Центральний банк, звісно, може уникнути девальвації, якщо вдасться до жорсткої грошово-кредитної політики, зменшуватиме сукупний попит та об'єм грошової маси, продаючи внутрішні облігації та золотовалютні резерви (тобто проводитиме нестерилізовані інтервенції). Проте зменшення пропозиції грошей призведе до зростання відсоткових ставок, падіння цін на внутрішньому ринку, зниження виробництва, зростання безробіття та нестабільності фінансової системи.

Зрештою, операції зі стерилізації ефективні лише в короткостроковому періоді і є достатньо коштовними з позицій державних фінансів.

Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовують облікову політику і таргетування грошової маси (тобто встановлення цільових орієнтирів її щорічного зростання).

Коригування обмінного курсу валюти стає, власне кажучи, єдиним способом виходу з ситуації. Як тільки інвестори запідозрять, що влада може пожертвувати валютним курсом, вони почнуть виводити капітал за кордон, чим спричинять суттєвий тиск на валютний ринок і, задіявши кризові механізми, призведуть знову ж таки до валютно-фінансової кризи [4].

Однією з найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок. Вплив стану платіжного балансу на кон'юнктуру валютного ринку виявляється в тому, що надходження валюти в країну за поточними і капітальними статтями балансу збільшує пропозицію, а валютні платежі за кордоном збільшують попит на валютному ринку.

Сальдо платіжного балансу істотно впливає на агрегат М2 (включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, переказні депозити в національній валюті, переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити).

Враховуючи очікувану несприятливу динаміку світових цін на основні групи товарів за наявної однобічної структури українського експорту, критичну залежність від імпорту по ряду важливих позицій, а також стан зовнішньої комерційної заборгованості державі необxідно здійснювати заходи, щодо  забезпечення рівноваги платіжного балансу України.

Враховуючи всі вищезазначені чинники, можна виділити такі основні дії державної політики на скорочення відтоку капіталу з країни та боротьби з від'ємним сальдо платіжного балансу:

1) обмеження імпорту і підвищення експорту, що призведе до досягнення позитивного сальдо платіжного балансу. Застосування прямого контролю, митні та інші збори, заборона або обмеження на переливання закордон доходів по іноземних інвестиціях і грошових трансфертів приватних осіб, різке скорочення безвідплатної допомоги, вивозу короткострокового і довгострокового капіталу;

2) боротьба з корупцією в інвестиційній діяльності;

3) зменшення доларизації економіки, щоб не допустити глибоких потрясінь, пов'язаних з відтоком інвестицій;

4) контроль за вивозом капіталу в офшорні зони.

Також для попередження кризи платіжного балансу необхідно підтримувати обсяг валютних резервів на достатньому рівні. Достатнім вважається обсяг валютних резервів, здатний забезпечити оплату імпорту країни протягом  3-х місяців. Золотовалютні резерви Національного банку України на 01.05.2012 року становили 31,66 млрд дол., тобто зросли у порівнянні з минулим місяцем на 532 млн дол. завдяки збільшенню коштів на рахунках уряду та купівлі Нацбанком валюти на міжбанківському ринку.

Оскільки платіжний баланс України є відображенням макроекономічної, зовнішньої, торговельної, валютної та інших політик української влади, динаміка його показників стала очевидним результатом відсутності структурних змін. Таким чином, для забезпечення стабільного розвитку економіки України в майбутньому необхідні зміни в структурі українського експорту в напрямі збільшення частки високотехнологічних, наукоємних товарів, для чого потрібні зміни усього господарського комплексу країни на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки.

Література:

•1.     Постанова НБУ "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" , № 270 від 17.06.2004р.  

•2.     Ніколайчук С.А. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу: оцінка прийнятного рівня для України / С. Ніколайчук, Н. Шаповаленко //Економіка і прогнозування. - 2010. - N 2. - С. 74-88

•3.     Підxомний О.М. Вплив міжнародниx потоків капіталу на фінансову політику країн з неусталеною економікою / О.М. Підxомний, В.С. Вишневський // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - № 2. - С. 153 - 157.

•4.     Шкляр А.І. Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги / А.І. Шкляр // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 6. - С. 266 - 272.

•5.     Офіційний сайт Національного банку України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>