Гаврилова Ю.О. ІННОВАЦІЙНО – ІНВЕСТИЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗЕРНОВОГО РИНКУ
Гаврилова Юлія Олександрівна
Асистент кафедри обліку і аудиту, ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»
ІННОВАЦІЙНО - ІНВЕСТИЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗЕРНОВОГО РИНКУ
В стабілізації національної економіки пріоритетне значення належить зернопродуктовому підкомплексу, оскільки його функціонування здійснює мультиплікативний вплив на рівень розвитку інших галузей економіки і соціальної сфери та найбільшою мірою визначає продовольчу безпеку держави. Забезпечення рентабельного виробництва зерна, як умови підвищення рівня продовольчої безпеки країни, залежить насамперед від ефективності формування та функціонування ринку зерна. Ефективність функціонування ринку зерна значною мірою визначається роботою інфраструктури і формуванням оптимальної поведінки на товарному ринку підприємств, зокрема щодо вибору видів транспорту, постачальників, посередників, формування системи розподілу продукції тощо.
В інтересах товаровиробників і забезпечення потреби регіонів доречно використовувати заходи державного стимулювання виробництва зерна на основі територіального поділу праці за допомогою реалізації державних і регіональних цільових програм, які повинні включати в себе комплекс економічних заходів стимулюючого характеру: використання субсидій на гектар посіву пріоритетних видів зернових культур з гарантованим рівнем врожайності; якість зерна; використання системи державного регулювання цін і стандартів якості зерна та зернопродуктів; повернення цільової частини витрат щодо ресурсного забезпечення; сезонне регулювання транспортних тарифів на перевезення зерна; лімітування експорту та імпорту зерна з метою захисту внутрішнього ринку, інтересів вітчизняних товаровиробників і споживачів.
Вирішенням цієї проблеми може стати складання форвардних контрактів, що дало б можливість розподілити пікові періоди торгівлі за всіма місяцями року, а також уникнути різких цінових коливань.
Регіональний ринок зерна являє собою систему, структурні елементи якої виконують функції виробництва, закупівлі, транспортування, зберігання, переробки і збуту. Основними елементами такої системи є:
- виробники зерна - первинні продавці;
- покупці - заготівельні організації, хлібоприймальні підприємства;
- посередницькі фірми; переробні підприємства;
- кінцеві споживачі зернопродуктів.
Без підвищення прибутковості зернового господарства, створення регіональних інноваційно-технологічних комплексів, координуючих роботу задіяних у цьому структур на всіх етапах даного процесу, в перспективі важко розраховувати на ефективне функціонування зернового ринку. Кожен регіон зацікавлений у розширенні наукоємних виробництв, в стабільних темпах розвитку науково-технічного потенціалу, створення робочих місць, формуванні виробничої і соціальної інфраструктури, у підтримці активної підприємницької діяльності та стабільного стимулювання розвитку науки. Високих результатів підприємства можуть досягти лише за умови системного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середу господарювання щодо виробництва та введення нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський стиль господарювання, в основі якого - орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційної діяльності [2].
До елементів інфраструктури, що забезпечує розвиток інвестиційного процесу, слід віднести:
- організаційну базу - як різні види інститутів, які акумулюють і змінюють капітали з метою функціонування організаційно-економічного механізму інвестиційного процесу;
- матеріальну базу - як капітал в різних формах;
- інформаційну базу - як інформаційні та довідкові системи інвестиційного та фінансового ринку;
- комунікаційну базу - як систему, яка забезпечує фінансування організаційно-економічного механізму інвестиційних процесів інвестиційної інфраструктури;
- кадрову базу - як фахівців різного рівня в організації, яка займається їх підготовкою;
- нормативно-правову базу - як норми і правила, які регламентують відносини суб'єктов інвестиційного ринку в процесі реалізації взаємин в організаційно-економічному механізмі інвестиційного процесу [3, c. 5].
Ресурсозберігаючі та екологічно безпечні технології обробітку зернових культур є базисом формування інноваційного типу відтворення підприємств різних організаційно-правових форм. Для підвищення конкурентоспроможності виробників зерна необхідно переглянути сформовані відносини між господарюючими суб'єктами ринкового механізму зернової галузі. Перспективний розвиток зернового виробництва неможливо без посилення ролі вертикально інтегрованих компаній, що володіють значними інвестиційними можливостями і застосовують передові технології та методи, а також без активної підтримки держави.
Розвиток зернопродуктовий підкомплексу залежить не тільки від стабільності сировинної бази, а й від виробничої інфраструктури, основним елементом якої є переробні підприємства. Еффетівность їх діяльності визначається повнотою використання виробничих потужностей. На сьогоднішній день зернове господарство України характеризується структурною незбалансованістю, сучасні господарства на шляху розвитку та ефективного функціонування потребують фінансової, економічної та технологічної збалансованості з переробними підприємствами та обслуговуючими організаціями, які виробляють матеріально-технічне забезпечення їх діяльності. Лише за таких умов можливі структурні зміни, інноваційний розвиток, позитивні зміни у відносинах власності, економічна свобода товаровиробників, наповненість ринку зерном і продуктами його переробки.
Аграрні виробники самостійно вибирають канали реалізації своєї продукції, форми купівлі-продажу ресурсів та використовують різноманітні посередницькі структури у своїй господарській діяльності. Саме від ефективного функціонування усіх наявних інфраструктурних складових залежить гармонійний розвиток усієї системи суспільного виробництва та продовольча безпека країни.
Ефективне функціонування і розвиток зернового господарства можливий тільки при використанні досягнень науково-технічного прогресу, в основі котрого лежать інноваційні процеси, що дозволяє вести безперервне оновлення зернової галузі при достатньому фінансовому забезпеченні та залученні інвестиційних ресурсів як основної складової формування елементів інфраструктури зернового господарства.
Література:
1. Терещенко В. К. Державне регулювання АПК / В. К. Терещенко.- К., 2005 .- 144 с.
2. Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності / М. А. Йохна , В. В.Стадник - К.: Видавничий центр «Академія», 2005 .- 400 с.
3. Малік, М. Й. Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки / М.Й. Малік, О.Г. Шпикуляк.// Економіка АПК : Міжнародний науково- виробничий журнал. - К.: 2006. - №4. - С. 3-10.
e-mail: u.ch@inbox.ru
