XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гаврилюк А. М., Кириченко А. В. УКЛАДАННЯ ТА РОЗІРВАННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

Гаврилюк А. М.

Старший викладач кафедри психології, соціології та права Вінницького торговельно-економічного інститут КНТЕУ

Кириченко А. В.

Студентка групи 2 курсу, факультет товарознавства, маркетингу та туризму Вінницького торговельно-економічного інститут КНТЕУ

УКЛАДАННЯ ТА РОЗІРВАННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

Сімейне законодавство як самостійна галузь законодавства України на різних етапах історичного розвитку нашої держави та суспільства зазнавало значних змін. Законодавче визнання можливості укладення шлюбних договорів, які визначають правовий режим майна подружжя, свідчить про зростання приватноправових засад у сфері сімейних відносин, які завжди характеризувалися перевагою немайнових елементів над майновими і принципом мінімального втручання держави в сімейні відносини, а також добровільним та  рівноправним характером шлюбно-сімейних зв'язків.  Позитивним моментом запровадження шлюбного договору у законодавстві України є можливість в подружжя реалізувати прагнення індивідуалізації правового регулювання майнових відносин, закріпивши відповідні положення у шлюбному договорі. Тому на сьогодні, після завершення кодифікації вітчизняного приватного права, актуальним є поглиблене дослідження проблем укладення, виконання, зміни чи припинення шлюбного договору.

В Україні окремі порівняльні аспекти укладання та розірвання шлюбного договору між подружжям висвітлюються в дисертаційних та монографічних працях вітчизняних вчених (зокрема О. А. Явор, І. В. Жилінкової, О. О. Ульяненко, О. М. Калітенко, Т. О. Ариванюк тощо), присвячених дослідженню вітчизняного сімейно-правового інституту шлюбного договору. Відтак можна констатувати, що спеціальне порівняльно-правове дослідження шлюбного договору за законодавством України і законодавством інших держав не проводилося, що також обумовлює актуальність теми цієї дисертації.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження, окрім праць вищевказаних авторів, стали роботи таких відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, як М.В.Антокольської, Є.М. Ворожейкіна, Б.М. Гонгала, В.С. Гопанчука, С.П. Індиченка, О.С. Іоффе, В.І. Кисіля, П.В. Крашеніннікова.

У статті досліджено питання, пов'язані з укладенням та розірванням шлюбного договору, проаналізовано також проблеми суб'єктного складу цього виду договірних відносин, можливість застосування інституту представництва.

Метою існування шлюбного договору можна вважати потребу належного врегулювання майнових прав та інтересів громадян України з різним майновим статусом в умовах сучасного становлення в державі ринкових відносин, а також сприяння більш вільному розпорядженню подружнім майном. Будучи засобом попередження можливих конфліктів, шлюбний договір забезпечує гармонію інтересів окремо взятого члена сім'ї і суспільства в цілому, відіграючи при цьому регулятивну функцію.

Сімейне законодавство передбачає можливість врегулювання їх договором - гнучкою правовою формою, здатною опосередковувати різні за суттю й характером суспільні відносини. Значення шлюбного договору зросло із прийняттям Верховною Радою України 10 січня 2002 р. Сімейного кодексу України. Інститут шлюбного договору зазнав суттєвих змін, поповнився багатьма законодавчими новелами, розширив межі договірної ініціативи подружжя. Однак необхідними є подальші наукові дослідження у цій сфері з метою вдосконалення функціонування цього правового механізму, запозичення позитивного зарубіжного досвіду, активізації практики його впровадження.

Відповідно до ст. 92 Сімейного кодексу України право на укладення шлюбного договору мають наречені (особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу) або подружжя. Для реалізації такого права неповнолітнім нареченим потрібна письмова згода їніх батьків або піклувальників, засвідчена нотаріусом.

Щодо суб'єктного складу цього виду договірних відносин у науковій літературі немає єдності думок, що зумовлено, очевидно, невизначеністю позиції законодавця. Дискусійним є питання щодо можливості укладення шлюбного договору через представника за довіреністю, а також законним представником. Зокрема, І.В. Жилінкова вказує, що шлюбний договір не може бути укладений ні з участю законного представника, ні за довіреністю [3, с. 55]. Натомість А.В. Слєпакова вважає правомірним застосування законного, а також і договірного представництва, якщо в довіреності будуть визначені всі умови майбутнього договору [5, с. 284]. Можливість укладення шлюбного договору опікуном недієздатного подружжя, або особою, дієздатність якої обмежена, зі згоди піклувальника, а також емансипованою особою до реєстрації шлюбу заперечує Б.М. Гонгало та П.В. Крашенінніковим [4, с. 126]. Аналізуючи ті ж самі законодавчі норми, М.В. Антокольська вважає такі варіанти укладення шлюбного договору цілком можливими і такими, що відповідають вимогам закон [1, с. 156-157].

Отже, щодо меж реалізації права на укладення шлюбного договору недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена, Сімейний кодекс України не містить заборон, спеціальних правил, а отже і не заперечує такої можливості. Оскільки цей правочин потребує нотаріального посвідчення, то опікуни мають право вчиняти їх, а піклувальники надавати згоду на їх вчинення лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 Цивільного кодексу України). Щодо особливостей укладення цього договору неповнолітніми особами Сімейний кодекс України зазначає лише вимогу щодо письмової згоди батьків чи піклувальників, засвідчену нотаріусом, у разі вчинення цього правочину до реєстрації шлюбу. Однак і останнє правило теж не зовсім відповідає загальним вимогам вчинення правочинів особами від 14 до 18 років, визначеним Цивільним кодексом України. Зокрема, керуючись ч. 2 ст. 32 та ч. 2 ст. 71 Цивільного кодексу України, для вчинення шлюбного договору неповнолітньою особою потрібен також дозвіл органу опіки та піклування. Також важливо звернути увагу на те, що емансиповані особи, які набули дієздатності на підставі ст. 35 Цивільного кодексу України, мають право укладати шлюбний договір, як і будь-який інший, самостійно без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, хоча вирішення й цього питання деякі науковці вважають неоднозначним [2, с. 13]. Щодо інших неповнолітніх осіб, то в разі отримання права на шлюб за рішенням суду (ст. 23 Сімейного кодексу України) доцільно внести зміни, щоб одночасно в цьому ж рішенні вони могли б отримати і право на укладення шлюбного договору, адже до участі в такій справі залучаються один чи обоє батьків (усиновлювачів), або піклувальник, особа, з якою реєструють шлюб (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). Навіть за відсутності згоди батьків суд міг би вирішити це питання, належно оцінивши інтереси заявника.

Щодо права на укладення шлюбного договору жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не є нареченими чи подружжям, слід категорично заперечити таку можливість, керуючись ст. 92 Сімейного кодексу України. Шлюбний договір слугує регулювання майнових відносин саме між подружжям, а не між особами, які перебувають у т. зв. „фактичних шлюбних відносинах". Вони можуть укласти договір з іншою назвою (наприклад, про спільне проживання і ведення спільного господарства), при цьому навіть застосовуючи аналогію закону.

Література:

1.Антокольская М. В. Семейное право : [учебн.] / М. В. Антокольская - М. : Юристъ, 2003. - 333 с.

2.Дворецкий В. Р. Всё о брачном договоре / В. Р. Дворецкий. - М. : ГроссМедиа ; РОСБУХ, 2008. - 96 с.

3.Жилинкова И. В. Брачный договор / И. В. Жилинкова. - Х. : Ксилон, 2005. - 174 с.

4.Постатейный комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации [В. В. Андропов, Н. Г. Валеева, Е. С. Гетман и др.] ; под ред. П. В. Крашенинникова. - М. : Статут, 2006. - 557 с.

5.Сімейне право України : підручник / [Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.] ; за заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 264 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>