XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гаврилюк І.В. ПРИНЦИПИ ТА ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ПЛОЩ СУЧАСНОГО МІСТА

Гаврилюк І.В.

Аспірантка кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв

Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури, м. Київ

ПРИНЦИПИ ТА ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ПЛОЩ СУЧАСНОГО МІСТА

В усі історичні періоди проблема організації відкритих міських просторів не втрачала своєї актуальності. З розвитком цивілізації міська структура ускладнювалась, однак до кінця ХІХ ст. вулиці та площі залишалися її основними формотворчими елементами. В ХХ ст. через значний розвиток транспорту основними формотворчими елементами міської структури стали дороги (не завжди насичені громадською функцією) та перетікаючі пішохідні простори. Такі підходи мали наслідком зменшення уваги до організації міських площ: з одного боку, пріоритет вирішення транспортних питань призвів до перетворення площ на розв'язки; з іншого, - принцип «вільного планування» спричинив їх розчинення в системі перетікаючих відкритих просторів навколо вільно розташованих споруд.

В 70-х - 90-х рр. у зв'язку з наростаючою критикою технічності та одноманітності архітектури, втрати нею людського масштабу виникли тенденції збагачення форм міста. В цьому контексті почав відроджуватись інтерес до площі як невід'ємного структурного елементу традиційного міського середовища. Тому, після тривалого періоду «забуття», дослідження цього типу відкритого міського простору набуло важливого значення.

В силу різних обставин в Україні та більшості країн СНД в пострадянський період питання організації міських площ як цілісне явище з наукової точки зору не стало об'єктом спеціальних наукових досліджень. Останнім часом починають з'являтися роботи, в яких розглянуті різні окремі аспекти питання.

Водночас, для багатьох європейських міст в останні кілька десятків років створення нових та регенерація старих міських площ стали поширеною практикою, що спирається на серйозні наукові дослідження. Водночас, більшість досліджень розглядають питання організації відкритих міських просторів загалом, не зупиняючих конкретно на окремих типах. Тим не менше, за сорок років (починаючи з 70-х рр.) був накопичений значний теоретичний матеріал та практичний досвід організації відкритих міських просторів. Отже, виникає потреба з узагальнюючих літературних джерел та на прикладах проектної практики виявити і систематизувати принципи та прийоми організації окремо міських площ.

Для кінця ХХ - початку ХХІ ст. характерною є активна реконструктивна діяльність у центрах історичних міст, що має на меті  збереження, підтримання або відновлення «генетичного коду» міста. Крупне європейське місто повинне сьогодні в концентрованій формі відображати історію і специфічні місцеві особливості, тобто власну унікальність. Таким чином, організація чи реконструкція міських площ в історичному середовищі здійснюється з дотриманням принципу історичної наступності. Основними прийомами реалізації цього принципу є: 1) збереження морфологічної будови історично складеного простору при новій забудові; 2) підпорядкування нової забудови історичній (масштабні, ритмічні та ін. характеристики, оздоблювальні матеріали тощо).

Іншим принципом, що активно застосовується при проектуванні та реконструкції міських площ є принцип організації транспортно-пішохідного руху з пріоритетом пішохода, що застосовується як до історично складених так і до нових площ. Цей принцип реалізується шляхом: 1) включення міської площі до суцільної пішохідної зони (в основному в історично складеному середовищі); 2) виділення більш комфортного простору (в рівні землі) пішоходам; 3) створення підземних паркінгів.

Пішоходизація міських площ є водночас чинником та наслідком реалізації іншого важливо принципу - організації міської площі як соціального магніту. Функціональне зонування міста, яке впроваджувалося в проектну діяльність в ХХ ст., породило монофункціональні міські простори, використання яких обмежувалося певними годинами доби або сезонами. Така ситуація призвела до того, що ці простори в певні періоди були безлюдними, непривабливими та, навіть, небезпечними. Тому, однією з показових характеристик «успішного» громадського простору сьогодні є неодмінна присутність людей.

Принцип організації міської площі як соціального магніту безпосередньо пов'язаний з принципом варіативності сценарію поведінки. В основному цей принцип передбачає дослідження і розуміння потреб і запитів різних конкретних споживачів, включаючи естетичні. Сьогодні змінилося відношення до споживача, якого вже не сприймають як абстрактного, «усередненого» городянина, який покірно і вдячно приймає будь-який проект. Проектування стає особово-орієнтованим. Отже, на відміну від попередніх періодів ХХ ст. централізоване проектування поступається концепції створення гуманізованого індивідуального середовища.

Основними прийомами реалізації цих принципів є: 1) впровадження додаткових функцій, що надають міській площі поліфункціональності та подовжують її використання протягом доби чи року; 2) створення «магнітів» для різних груп користувачів; 3) забезпечення комфортних умов для специфічних груп користувачів (інвалідів, туристів тощо).

Повернення до традиційних типів міських просторів, що набуває все більшого значення, сьогодні здійснюється шляхом реалізації принципу акумулювання позитивного простору. Позитивним в сучасній західноєвропейській містобудівній літератури прийнято називати простір, що на відміну від відкритого перетікаючого простору має певні визначені межі. Ці межі можуть визначатися як забудовою, так і засобами середовищного або ландшафтного дизайну. Акумулювання позитивного простору використовується здебільшого шляхом створення затишних приватних ділянок на великих відкритих міських площах.

Отже в статті було виявлено та систематизовано принципи організації громадських площ   сучасного міста та найбільш часто вживані прийоми їх реалізації. Ці дані надають можливість для 1) подальшого виявлення або розроблення нових принципів та прийомів організації міських площ або 2) виявлення доцільності застосування та адаптації цих принципів та прийомів для організації площ міст України.

Література:

•1. Алексеев Ю.В., Сомов Г.Ю. Градостроительне планирование поселений. Том1. Эволюция планирования. - М.: Издательство Ассоциации Строительных Вузов, 2003. - 336 с., ил.

•2. Невзоров А.Ю. Московские площади конца XX - начала XXI веков: взаимосвязь функций и пространства: Дис. ... канд. архит.: 18.00.01 - М., 2007.

•3. Рибчинський О.В. Архітектура периметральної забудови ринкових площ міст та містечок Галичини у кінці XVIII - на початку ХХ століть: Автореф. дис... канд. архіт.: 18.00.01 - Львів, 2000. - 18 с. - укp.

•4. Седов В. Эссе о площади. - Speech: площади, 03.2009, с. 36-51.

•5. Черкес Б.С. Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації.: Автореф. дис... д-ра архіт.: 18.00.01 - К., 2006. - 36 с.

•6.  Шимко В.Т. Архитектурно-дизайнерское проектирование городской среды. - М.: Архитектура-С, 2006. - 384 с.; ил.

•7.   Шульц Б. Возвращение к площади, или искусство создания интерьеров в пространстве города. - Speech: площади, 03.2009, с. 18-34.

•8.  Carmona M., Heath T., Oc T., Tiesdell S. Public places - urban spaces. The dimensions of urban design. - Oxford: Architectural Press, 2008. - 312 p.

•9.  Ellin N. Postmodern urbanism. Revised edition. - New York: Princeton Architectural Press, 1999. - 392 p.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>