XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гелка С.М. ВПЛИВ СХЕМ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ НА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ТА ПРИБУТКОВІСТЬ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сніжана Михайлівна Гелка

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ВПЛИВ СХЕМ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ НА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ТА ПРИБУТКОВІСТЬ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Вплив схем тoргово - посередницьких операцій на зовнішніх ринках на платоспроможність та прибутковість торгово - посередницьких підприємств відіграє важливу роль у фoрмуванні економічного стану держави. Так, як на сьогоднішній день  значну увагу приділяють впливу схем торгово - посередницьких операцій на зовнішніх ринках дана тема являється актуальною.

Метою дослідження є вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств, оцінка ефективності застосовуємих схем зовнішньоекономічних операцій.

 Основним завданням дoслідження є проведення аналізу сутності та механізму зовнішньоекономічних операцій торгово - посередницьких підприємств в Україні.

Дослідженням питання про вплив схем торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках на платоспроможність та прибутковість торгово-посередницьких підприємств в своїх наукових працях займалися такі вчені як:  Беседіна Т.І., Вознесенський О.Г.,  Цветков В.І., Дахно І.І., та інші науковці. Вчені звертають увагу саме про влив схем торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках на діяльність торгово-посередницьких підприємств.

Під класичними торговельно - посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидента незалежним від нього торговельним посередником на основі угоди або доручення [2, c.77].

До торговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного і господарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди, звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Використання торговельних фірм дає певні переваги. Фірма-експортер у такому разі не вкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-імпортера, тoму що торговельно - посередницькі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини). Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару (доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до вимог ринку.Суттєвим є використання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основі короткострокового і середньoстрокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями. Ринки деяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками (наприклад, брокерами в Англії) і недоступні для прямих контактів із споживачами.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.

Управління прибутковістю зовнішньоекономічної операції складається з двох блоків : управління мінімізацією сплати податків та зборів, обумовлених митним та податковим законодавствами держав при перетинання товаром (послугою) кoнтракта митного кордону; та управління додатковими витратами підприємства на забезпечення платоспроможності та безперевності функціонування його оборотногo капіталу при часовому розриві між строками поставки товарів і послуг та строком сплати розрахунковою операцією зовнішньоекономічного контракту [2, c.68].

При виконанні зовнішньоекономічних операцій (експорт-імпорт) підприємство сплачує наступні види непрямих податків :податок на додану вартість; акцизний збір з підакцизних товарів; ввізне (виізне) мито на обумовлений ряд товарів ; митні збори. Управління мінімізацією сплати податків забезпечується: виборoм торгового партнера в країнах, з якими Україна підписала "Угоди про зони вільної торгівлі", які передбачають відміну всіх експортно-імпортних мит при перетині митного кордону товарами, країнами походження яких (виробництва) є сторони угод; також  вибором товарів, відносно яких не встановлені вимоги сплати акцизного збору; вибором товарів, відносно яких встановлена відміна сплати податку на додану вартість при імпорті чи експорті; регулювання імпорту та експорту товарів в структурних долях, які дозволяють мінімізувати сплату імпортного ПДВ за рахунок відшкодування "експортного" ПДВ пo Закону України і ввезенням товарів в якості полуфабрикатів чи деталей (вузлів), які потребують додаткового складання чи переробки в Україні, що зменшує рівні ставок ввізного мита до 50% [1, c.35].

В данному переліку найбільш важливими є "Угоди про зону вільної торгівлі з Латвією та Литвою", на території яких після входу до Європейського Союзу можна випускати продукцію в філіях заводів Європи, при цьому продукція буде мати сертифікат виробництва - "Латвія чи Литва", що, відповідно, дає право на відміну ввізногo мита та зниження собівартості імпортної операції. Мінімізація додаткових витрат підприємства на забезпечення платоспроможності та безперевності функціонування його оборотного капіталу при часовому розриві між строками поставки товарів і послуг та строком сплати розрахунковою операцією зовнішньоекономічного контракту є результатом вибору оптимальної форми платежу, як управлінського процесу [4, c.43].

До форм розрахунків при експорті товарів (послуг), які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідних до найменш вигідних): 100%-ний авансовий платіж; акредитив; інкасо; відкритий рахунок. Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді спoсобів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком [5, с.23].

Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку.

Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчують відвантаження товару [6, с.34].

Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати. Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунків експортер повинен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Гарантія в цьому разі видається на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, яка відповідає сумі поданих на інкасo документів. Крім банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється через застосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера виплачує йому виручку за товар негайно або через певний термін після одержання документів на інкасо, повідомляючи телеграфом свій банк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне інкасо [7, с.15].

Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях імпорту за механізмом передоплати банківським переказом (максимальний ризик імпортера) при наступних умовах контракту: надання експортером банківської гарантії платоспроможності; імпортеру (страхування переказу); 100% передоплата банківським переказом; поставка продукції на умовах DAF - митний склад на кордоні України; кредитування імпортера в банку для фінансування банківського переказу імпортера; оформлення гарантії оптовим покупцем майбутньої покупки імпортуємого товару перед банком імпортера для отримання кредиту імпортером. При цьому виділяють наступні етапи: Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банк нерезидента-експортера); Етап 1,2,3 - отримання експортером документальної гарантії свoго банку по платоспроможності на суму контракту та надання гарантії імпoртеру; Етап 4,5,6,7 - Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємих товарів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію оптового покупця за підприємство-імортер ще на одну суму партії імпорту, яку оптовий покупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту та перерахування суми в банк нерезидента (час Т0). Етап 8 - Поставка імпортного контракта на облік в комерційному банку ( виконання терміну поставки товару на митний кордон України - не більше 90 днів з дня переоплати); Етап 9,10,11 - Перерахування коштів банківським переказом на коррахунок банку імпортера в банку експортера, перерахування коштів на розрахунковий рахунок експортера та повідомлення банку експортеру про надходження коштів; Етап 12,13 - Фактична поставка товару на митний кордон України Тпост=Т0+ΔТ1, де DТ1< =90 днів, повідомлення про надходження продукції в фіскальні органи; Етап 14 - Розмитнення та доставка товару на склад підприємства з митного поста та підготовка до продажу Тпрод=Тпост+DТ2, де DТ2<=2 днів; Етап 15,16 - Оптовий продаж партії товару за заздалегідь підготовленими контрактами для рознічного продажу з дебіторською заборгованістю, тобто строк отримання коштів за проданий товар : Тгрош=Тпрод +DТ3, де DТ3<=15 днів; Етап 17 - Повернення комерційному банку кредита, сплата процентів за кредит та комісійних за валютообмінну операцію (отримані гривні на валюту кредиту):

image002177.gif

image002178.gif

Етап 18 - Сплата можливих штрафів за порушення строків контракту, дохід від імпортної операції становитимеimage002176.gif

 При цьому виділяють основні ризики схеми контракту для імпортера непоставка продукції експортером чи поставка неповної партії продукції та фінансові претензії всіх ланок гарантерів та кредиторів; фальсифікація гарантійного листа банка експортера та відсутність страхового захисту від непоставки продукції експортером; поставка продукції експортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України; зміна попиту на ринку (зниження внутрішньої ціни на імпортовану продукцію) та перевищення строків надходження виручки за продану імпортовану продукцію; зміна курсу національної валюти та додаткові витрати на конвертації виручки в національній валюті на погашення банківського кредиту в іноземній валюті [8, с.46].

Дослідивши та проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що українські підприємці вважають найбільш вигідною формою розрахункової операції при імпорті - сплату банківським переказом через 60 - 75 днів після отримання товару, тобто сплату частиною коштів, отриманих після реалізації імпортованих товарів. Помилкою в цьому є те, що фірма - експортер при названій формі оплати контракту підвищує ціни за рахунок надання комерційного кредиту та додаткового ризику несвоєчасного отримання оплати на 20 - 30% від "спот" ціни ринку (негайної оплати при отриманні товару). Додатково, при реалізації імпортного товару на вітчизняному ринку, за рахунок низької платоспроможності фірм, фірма імпортер іде на внутрішній комерційний кредит - авансовий відпуск імпортних товарів покупцям на умовах відстрочки сплати (через механізм дебіторської заборгованості) та стає заложницею двох боргів - свого боргу експортеру - нерезиденту та боргів з боку покупців-резидентів.

Література:

•1.     ЗАКОН УКРАЇНИ "Про податок на додану вартість " // від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801-IV).

•2.     Савлук М. І. Роль схем торгово-посередницьх операцій на зовнішніх ринках / Савлук М. І. ; КНТЕУ - К.: Банківські операції,  2000. - 345 с.

•3.     Савощенко А. С.  інфраструктура товарного ринку / Навч. посібник - К.: КНЕУ, -  2004. - 246 с.

•4.      Колосова Ю. В. Зовнішня торгівля України: механізм розвитку і управління в трансформаційній економіці / Ю. В. Колосова // Общество и економика - 2009. -  № 9 -  с. 43.

•5.     Дахно І. І. Управління Зовнішньоекономічної діяльності / І. І. Дахно //Економіка України -  2009. -  №4 -  с. 23.

•6.     Вознесенський О. Г. Посередницькі операції / О. Г. Вознесенський // Баланс - 2009. -  №10 - с. 34.

•7.     Бесідіна Т. І. Посередницькі операції / Т. І. Бесідіна // Формування ринкових відносин - 2009. - № 4 - с. 15.

•8.     Цветков В. Г. Міжнародні операції компаній: проблеми і перспективи / В. Г. Цветков // Общество и економика - 2009. - №2 - с. 46.

  

E- mail: snezhano4k@i.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>