XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Глат Л.П. ДАЙ ЖЕ РУКУ МЕНІ, ДРУЖЕ… (ДО 104 РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ І. БАГРЯНОГО)

Глат Л.П.,

Луцький педагогічний коледж

ДАЙ ЖЕ РУКУ МЕНІ, ДРУЖЕ...

(ДО 104 РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ І. БАГРЯНОГО)

"Загальна мета літературної освіти, - підкреслено в "Концепції літературної освіти" - вводити учнів у світ прекрасного, виховувати потребу в читанні, інтерес до художнього слова, високі смаки, здатність творчо сприймати прочитане, сформувати на цій основі правильне розуміння національних і загальнолюдських цінностей і тим самим сприяти вихованню духовно багатого, щиро відданого своєму народові громадянина незалежної України"[4, 11].

Досягти поставленої мети можна передусім завдяки розумінню, що література - це мистецтво слова, а сприймання її - співтворчість. Художній твір вчить розв'язувати складні моральні проблеми, виробляти оцінні судження, позиції на основі історичного підходу, формує національну свідомість.

До читача повернулись імена письменників, які справили великий вплив на розвиток української літератури, формування української нації.

У Програмі з української літератури розглядаємо творчість Івана Багряного (Івана Павловича Лозов'ягіна),однієї з найяскравіших постатей в українській літературі першої половини і середини ХХ століття. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і в еміграції. Його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий читачам на батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з'являються дослідження про нього: Жулинський М. [5], Клочек Г. [6], Костюк Г. [7], Череватенко Л.[9], Нитченко Д. [8]. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої країни - Державної премії ім. Т. Шевченка.

У методиці і шкільній практиці одним з найбільш ефективних шляхів вивчення біографії є розгляд життєвого і творчого шляху письменника в органічному взаємозв'язку. "Роздуми над життям великої людини, його поясненням, виділенням ідейного, морального і естетичного підтексту біографічних фактів створюють сприятливі обставини й атмосферу, коли думки і почуття письменника і юних читачів зливаються у гармонійне ціле" [3, 3].

Вивчення біографії письменника і його особистості практикуємо через ретельне дослідження документів, творів, листів, ілюстрацій.

Українському читачеві І. Багряний став відомий з публікацій у журналі "Глобус" (1924 р.), де працював Б. Антоненко-Давидович.

Ось уривок з його поеми "Батіг":

Батіг, батіг - він бог на цій планеті...

Стриба в вічу і корпус, і петит...

Тож він звідтіль, з країни казки й волі,

де конституція - святиня над усе, -

тож він туди, де люди ходять голі,

туди цивілізацію несе.

Талановитий літературознавець Григорій Костюк так оцінює поему "Батіг": "Це вже був духовний бунт проти насилля і знущання над свободою людини" [9, 65] Іван Багряний вибрав життєву позицію ще молодим і був вірний їй до кінця життя.

В 1927 році виходить збірка віршів "До меж заказаних" (тобто заборонених), а в 1929 році публікує поему "Ave Maria" з посвятою:

Вічним бунтарям і протестантам.

Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним.

Всім скривдженим і зборканим.

І своїй бідній матері крик свого серця присвячую.

А у вступі пише: ..."Ходи тільки по лінії найбільшого опору і ти пізнаєш світ... А пізнавши світ, ти пізнаєш себе і не понесеш ніколи душу свою на базар, бо вона буде цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто міг би її купити..."[9, 65].

В 1930 році поет опублікував у харківському видавництві поему "Скелька". В основі поеми - легенда про те, як у ХVІІІ ст. люди із села Скелька, доведені до відчаю здирством і брутальністю колонізаторів, знищили російський монастир, оплот русифікації й покріпачення.

Журнал "Критика" друкує статтю під назвою "Куркульським шляхом", де пише: "Своїм виступом в "Ave Maria" І. Багряний довів, що він не тільки не мириться з радянською дійсністю, а й має намір боротися проти неї, змінити її. Ця сама тенденція вельми виразно відбивається і в "Скельці". Багряний бачить лише одне: національне поневолення України.

Івана Багряного заарештовують напередодні Великого Голодомору і Великого Терору. В романі "Сад Гетсиманський" він скаже, що пройшов через усі ступені розбирання душі, до нього по черзі застосовували всі методи, які здібен був вигадати диявольський геній епохи. І він не здався, не зрадив ідеалів своєї юності, своєї віри в майбутнє, в високе призначення свого народу.

В період Другої світової війни він працював в оунівському антинімецькому підпіллі, писав листівки, плакати, виїздив на Волинь, у Карпати, в розташування бойових загонів УПА. У Моршині, на нелегальній квартирі, протягом чотирнадцяти днів створив роман "Звіролови" - на основі вражень і переживань під час втечі з далекосхідного концтабору. На обкладинці роману просить зобразити Волинську Богоматір із занесеною сокирою над маленьким Ісусом. Наголошуємо, що "саме література повинна формувати духовність нації. Це важливе завдання включає, перш за все, збагачення та вдосконалення внутрішнього світу нашої молоді. Виховати підростаюче покоління щирим, чуйним, осяяним істиною Божою, здатним любити, творити Добро і Красу - мета і призначення вчителя на Землі [2].  Художники середніх віків були справжніми патріотами. Ідею визволення рідного народу із ненависного ярма вони втілювали в творах живопису. Головний змістовий смисл образу Богоматері сконцентрований в її обличчі. Воно суворе і скорботне водночас, напоєне таким невимовним материнським смутком і пекучим болем, що, здається, Богородиця ввібрала в себе печаль всієї своєї багатостраждальної землі. Смуток бринить в усій постаті Діви Марії з немовлям на руках. Благальний погляд очей ніби просить до згуртування і вигнання ворога з землі рідної, захисту дітей України. На мою думку, трагічнішої й печальнішої Богородиці, як Волинська Богоматір, немає. Роман Івана Багряного "Тигролови" розповідає про важкі часи життя України. Відродження, яке задніло, уже почало розстрілюватись. Україна перетворилася на криваве поле для апробації страхітливих методів масових репресій. І важко сказати, коли їй було легше: під Золотоординським ярмом чи Сталінським великим терором. Отож, не випадково на обкладинці роману "Тигролови" зображують ікону Волинської Богоматері - символ горя народного, України безталанної. Синтез мистецтв робить заняття особливо образним, дохідливим і цікавим, оскільки жоден вид мистецтва не може замінити іншого, а разом узяті, вони підпорядковуються спільній меті: найповніше розкрити тему, створити певний емоційний настрій, розбурхати творчу уяву. 

У 1946 році перебирається в Баварію, в Новий Ульм, де розташовано було великий табір переміщених осіб з України. Засновує газету "Українські вісті", створює організацію МУР (Мистецький Український Рух), стає лідером УДРП (Української Демократичної Республіканської партії). У цьому ж році виходить у відновленому, переробленому і розширеному вигляді роман "Тигролови" (колишні "Звіролови"), які перевидавалися українською, англійською, німецькою, голландською мовами.

У поемі "Гуляй-Поле" пише:

Гей, ти ж, Земле моя золота!

Перед ким, перед чим завинила єси?

І яких не кормила ще круків?

Та і хто не знущався з твоєї краси?!

І яких бракувало ще Юдиних сил,

Щоб і кості дідівські піднесли з могил

І перемішали

З костями онуків?! [9, 70]

Твір "Тигролови" був схвально сприйнятий літературними критиками тих країн, де з'являлися його переклади. Одним із перших відгукнувся на роман Багряного Юрій Шерех у 1947 році. У статті "Твір про мистецтво стріляти" (газета "Українські вісті") він відзначав, що герої роману наділені такими позитивними прикметами як здоров'я, сила, лицарськість, любов до людини та свого народу. Особлива заслуга письменника, на думку критика, полягала в тому, що він "стверджує жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі". Цікавий аналіз "Тигроловів" здійснив Василь Чорнога у статті під назвою, яка досить точно характеризує роман "Поема всеперемагаючого оптимізму" ("Нові дні", 1953 р.). Особливістю рецензії є те, що критик не дивиться на роман, як на суто пригодницький: "... було б цілком неправильним ставити цей роман поруч інших подібних творів пригодницького жанру. Цей роман І. Багряного має перед ними ту істотну перевагу, що він є епопеєю мужньої боротьби і перемоги нового українства над природою та його ворогами... Твір високопатріотичний, національний за духом".

Юрій Дивнич-Лавриненко писав у 1963 році про видатну роль роману в утвердженні серед українців-емігрантів почуття власної гідності: "Тигролови" зробили велике диво. Вони здерли шкуру зека, "советского человека", показали під нею людину, повну життєвої снаги, волі до життя і боротьби".

Однією з головних тем творчості Івана Багряного було викриття системи більшовицького терору, показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів. Його роман "Сад Гетсиманський" був чи не першим твором емігранта з СРСР, який розповів про жахливий катівський механізм більшовицької влади. Юрій Шерех-Шевельов назвав його "справжньою енциклопедією радянської в'язниці" і спростував тезу про Солженіцина як першовідкривача цієї теми. Роман І. Багряного з'явився набагато раніше. Критик говорить про разючу подібність "Саду Гетсиманського" і "Архіпелагу ГУЛАГ".

Іван Багряний посилає примірник роману Володимиру Винниченку. У листі-відповіді В. Винниченко писав: "Вельмишановний Іване Павловичу, велике спасибі Вам за присилку книги і саму книгу. Вона - великий, вопіющий і страшний документ. Але хотів би Вас запитати: чи робиться ким-небудь що-небудь для оголошення цього документу перед світовою опінією? Чи робляться заходи про переклад її на чужинні мови? Я зроблю все, що сила моя буде, для Вашої великої книги і для істини". При сприянні В. Винниченка "Сад Гетсиманський" вийшов ще і французькою мовою, справив сильне враження і на критиків, і на читачів.

Галина Багряна у спогадах про письменника пише, що він був переконаний, що подолає всі хвороби і напише найкращу свою книгу про батька-муляра, відважного, чесного і сильного. Іван Павлович казав: "Мулярі" - вже виношена, готова книга". Але серце не витримало. А нам і досі говорить його вірш з поеми "Мечоносці":

Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами [1, 179].

Результати дослідження довели доступність і результативність цих прийомів роботи над вивченням життєвого і творчого шляху письменника. Через літературу, особистість письменника студенти оволодівають загальнолюдськими цінностями і національним менталітетом. Розкриваємо особливості художнього сприймання літератури у зв'язку з іншими видами мистецтва.

Література:

1. Багряна Г. "І довго ти будеш плакати за мною..." (Спогади дружини І. Багряного) // Дніпро. - 1992. - № 10-12. - С.176-179.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал. Підручник для педагогів, молоді і батьків. - Полтава: ред. газ. "Полтавський вісник", 1994. - С.191.

3. Волошина Г. Вивчення біографії письменника в єдності з його творчістю // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003. - № 8 - С.3.

4. Волошина Н. Й., Сімакова Л. А., Фасоля А. М., Шевченко З. О. Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі // Українська мова та література. - 2002. - № 11 - С. 9-11.

5. Жулинський М. Іван Багряний // Слово і час. - 1991. - № 10. - С. 7-13.

6. Клочек Г. Романи Івана Багряного "Тигролови", "Сад Гетсиманський". - Навчальний посібник. - Кіровоград, 1998.

7. Костюк Г. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Українська мова та література в школі. - 1993. - № 10. - С. 24-28.

8. Нитченко Д. Великий майстер літератури // Дніпро. - 1992. - № 10-12. -С. 180-183.

9. Череватенко Л. Ходи тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ // Дніпро. - 1990 - № 12 - С.61-76.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>