Гломаздін С.П. ВИБІР МЕТОДИКИ ОЦІНКИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ БАНКУ

Гломаздін С.П.

Харківський національний економічний університет

ВИБІР МЕТОДИКИ ОЦІНКИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ БАНКУ

Метою діяльності банку є отримання максимального прибутку. Тому він повинен приділяти увагу мінімізації можливих ризиків при здійсненні своїх операцій.

Кредитні операції з одного боку стимулюють розвиток економіки, вони найприбутковіші для банків, а з другого - найризиковіші, тобто такі, яким постійно властивий певний рівень неповерненості. Тому, заради уникнення банкрутства а також заради досягнення і збереження стійкого положення на ринку банківських послуг, банкам необхідно шукати і використовувати ефективні методики оцінки кредитного ризику.

Кредитний ризик є одним із найбільш вивчених видів ризику, для оцінки характеристик якого розроблено багато методів. Серед методів оцінки кредитного ризику, які  зустрічаються найбільш часто, виділяють: скоринг, методика Монте-Карло, методика НБУ, математичні методи та методика Базельського комітету.

Скоринг є математичною або статистичною моделлю, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика вірогідність, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит в строк [2].

Найчастіше використовуються наступні характеристики для оцінки кредитного ризику: вік, кількість дітей/утриманців, професія, професія, дохід, район мешкання, вартість житла та ін.

Метод Монте-Карло припускає оцінку кредитного ризику шляхом одержання емпіричної функції розподілу випадкової величини.

Пропонується наступний алгоритм моделювання [3]:

1. Для кожного кредиту генеруються рівномірно розподілені від 0 до 1 випадкові величини;

2. Розраховується рівень збитків за кожним кредитом у портфелі на основі зворотної функції розподілу;

3. Розраховується сума збитків;

4. Процедура повторюється багато разів, та за вибіркою будується емпірична функція розподілу збитків.

Тобто в основі методу лежить розрахунок функції, завдяки якій оцінюється імовірність виникнення кризового стану контрагента (дефолту) протягом дії зобов'язання.

Методика НБУ припускає розрахунок показників ліквідності, фінансової стійкості рентабельності, ділової активності. В залежності від показників відбувається розподілення позичальників за класами: А, Б, В, Г, Д в залежності від фінансового стану від найкращого до найгіршого.

За станом погашення позичальником/контрагентом - юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу поділяється на три групи: добре, слабке та незадовільне.

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за рівнем ризику.

До математичних методів віднесено: підхід Credit Suisse Financial Products (CSFP) с використанням Credit Risk+; методика КМV, та Credit metrics/ Credit VaR. У результаті застосування математичних методів отримується функція розподілу вірогідності, що відображає рівень ризику операції.

Інформаційною базою для застосування математичних методів є: інформація рейтингових агентств про вірогідність дефолту; поточний стан рейтингу; вірогідність переходу в інші рейтингові категорії; структура капіталу підприємства; зміна прибутковості; вартість активів в динаміці.

В основі Базельського методу лежать три підходи [1].: Стандартизований підхід (Standardized Approach); Основний IRB-підхід (Foundation IRB (Internal ratings-based) Approach); Розвинений IRB-підхід (Advanced IRB Approach). У результаті використання математичних методів відбувається привласнення кожної категорії позичальників ризикової ваги.

Інформаційною базою для застосування Базельського методу є: оцінки кредитного рейтингу зовнішніми рейтинговими агентствами; оцінки кредитного рейтингу Організацією економічного співробітництва і розвитку; вірогідність дефолту (РD); рівень втрат у разі дефолту (LGD); сума позикових втрат (ЕAD); термін кредитування.

Метою проведення дослідження є розробка системи оцінночно-аналітичних процедур пошуку найбільш прийнятного методу оцінки кредитних ризиків банку.

Методики, які описано вище, неможливо порівняти кількісно, тому що кожна методика використовує різні показники, які не співпадають з іншими та можуть мати різні одиниці виміру. Тому взявши за основу метод аналізу ієрархій, запропонований американським системним аналітиком Т.Сааті, проведено порівняння методик за якісними показниками.

Сутність МАІ полягає в декомпозиції проблеми на більш прості складники і подальшій обробці послідовності думок по парним порівнянням [4]. В результаті отримується відносний рівень взаємодії елементів в ієрархії, які потім виражаються чисельно. Згідно з проведенням процедури МАІ, експерти обирають п'ять якісних характеристик, які на їх думку є найбільш важливими у виборі методики. Серед них: повнота одержаних результатів, універсальність вживання методики для будь-якої сфери, простота вживання методики, необхідність в розробці спеціального програмного забезпечення, доступність інформації необхідної для проведення розрахунків.

Використовуючи метод аналізу ієрархій для виявлення інтегральних пріоритетів були проведені розрахунки, в результаті яких визначено пріоритетну методику за сукупністю визначених критеріїв. Результати проведеної роботи представлені в табл.

Проведення дослідження з використанням методу аналізу ієрархій по методиці Т.Сааті показав, що методика НБУ є найліпшою у використанні для Таблиця

Матриця інтегральних пріоритетів.

розрахунку кредитного ризику банку. В усіх матрицях методика мала найбільший пріоритет, окрім „необхідність розробки програмного забезпечення", що є позитивним явищем. 2 ранг - Базельський метод, який розроблений по міжнародним стандартам та має високі оцінки експертів, але ця методика складна у розрахунках, інформацію для На третьому місці - скоринг, який використовується у багатьох банках України та Росії. 4 ранг -математичні методи, та 5 ранг займає методика Монте-Карло, яка окрім складних розрахунків, дає результати з великою погрішністю.

Література:

1. Базель 1" і "Базель 2" у контексті виміру та оцінки кредитних ризиків //Фінансовий ринок України. - 2006. -№3. -С. 3-9.

2. Бондаренко В. Скоринг-оценка кредитоспособности заемщика // Финансовая консультация. - 2005. - №1-2. -С. 13-16.

3. Примостка Л.О. Кредитний ризик банку, проблеми оцінювання та управління // Фінанси України. - 2004. - №8 - С.118-125.

4. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий: Пер с англ. - М.: Радио и связь. - 1992. -224с. 5. Смоляк В.А Выбор метода оценки рисков предприятия // Економіка підприємства. - 2003. - №3. С. 95-98.

stanislav881@rambler.ru

Залиште коментар!