XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гнатишак О.В. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ «ВАРТІСТЬ» І «ВАРТІСТЬ БАНКУ»

Гнатишак Ольга Володимирівна

Аспірант ІІ курсу навчання Університету банківської справи НБУ (м. Київ)

 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ «ВАРТІСТЬ» І «ВАРТІСТЬ БАНКУ»

Згідно з сучасною економічною теорією стратегічною метою діяльності учасників ринку являється максимізація ринкової вартості кожної фірми. Діяльність, спрямована на зростання вартості бізнесу, допомагає зберігати сильні конкурентні позиції і привертати нових клієнтів та інвесторів, а отже і капітал. Вартість банку являється своєрідним індикатором ефективності діяльності  банку, і, зокрема, його керівництва. Необхідність детального дослідження категорії вартості сьогодні є загальновизнаним, адже  очевидно, що без цього розвиток та ефективне функціонування фінансових ринків неможливі. Варто зауважити, що в науці активно досліджується категорія вартість, адже це багатогранне, складне та динамічне явище. Аналіз літератури, присвяченої даній тематиці, дозволяє визначити два основні підходи досліджень: перший - це вивчення та адаптування загальноекономічної теорії вартості до сучасних реалій, другий - оцінювання вартості бізнесу з урахуванням особливостей окремих видів економічної діяльності, зокрема комерційних банків.

Сучасна людина у своєму повсякденному житті тісно пов'язана з вартістю. Вартість є одним з базових понять у сучасній економічній науці, адже вартісні відносини пронизують економіку загалом. Серцевиною «нової» економіки є вартість, що створена знаннями («knowledge-value»), що посилює актуальність даного питання [1, c. 24]. У різні періоди розвитку економіки відомі економісти намагалися розробити та розвинути концепцію вартості. Проблему вартості розглядали вчені В. Афанасьєв, А. Гриценко, О. Євтух В. Кириленко, К. Маркс, А. Маршалл, В. Медведєв, К. Менгер, Дж. С. Міль, Д. Олексіч, Ю. Осипов, М. Павлишенко,  У. Петті, Ж.-Б. Сей, А. Сміт та ін.. Проблематиці формування теоретичних засад оцінювання ринкової вартості банків присвячено дослідження Д. Бішопа, О. Будицького, І. Івасіва, В. Кочеткова, І. Ніконова, П. Роуза, В. Рутгайзера, Дж. Сінкі, О. Чуб та ін.

Фундаментальність вартісної оцінки в економічній науці не викликає жодних сумнівів, проте слід зазначити, що цю проблему зараз вивчають менше, аніж раніше. О. Т. Євтух з цього приводу зазначає, що «...особливо мало наукових розробок з цього напрямку у країнах пострадянського блоку»  [2, c. 7]. Такої ж думки дотримується президент Асоціації українських банків О. А. Сугоняко. Він зазначив, що «...у другій половині ХХ століття інтерес до проблеми вартості з боку офіційної економічної науки в цілому значно послабився» [3, c. 23].

Що стосується наукових розробок засад оцінки вартості, й насамперед банку, то в Україні вони тільки почали здійснюватись.

         Вартість являється однією з основних категорій класичної школи економічної теорії. Російський економіст Д. Єгоров вважає, що основна відмінність між класичною та неокласичною школами економічної теорії полягає саме у трактуванні категорії «вартість». На його думку інші відмінності менш вагоміші або випливають з цього теоретичного неузгодження. Якщо будь які товари обмінюються один на одного, то їм повинна бути притаманна певна спільна властивість, з якою можливо порівнювати речі з різною фізичною природою. Ця властивість і була названа класиками «вартістю» [3, c. 24]. Д. Рікардо з цього приводу зазначав: «Ніщо не породило так багато помилок і розбіжностей у цій науці, як саме невизначеність понять, які пов'язувались зі словом «вартість» [4, с. 3].

         Одними з перших, хто розглядали поняття вартість були античні мислителі Аристотель і Ксенофонт. Аристотель зазначав, що товари обмінюються тоді, коли вони рівні між собою і речі  співвідносяться між собою за допомогою єдиної міри. Проте мислитель, говорячи про рівновагу товарів, не вживав термін вартість [5, c. 215].

Історично першою спробою розкрити природу вартості було припущення, що в її основі лежить кількість праці витраченої для створення певного продукту (трудова теорія вартості). Проте трудова теорія вартості виявилась недостатньо універсальною через те, що вартістю володіють і ті речі, які не є результатами праці (яскравий приклад - природні ресурси).

Великий внесок в трактування суті вартості внесли класики політичної економії - прихильники трудової теорії вартості, а саме А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, У. Петті. Основна особливість вище згадуваних класиків у підході до вартості полягає в тому, що вони розглядали вартість в контексті мінової вартості товару, а саме його ціни, яка формувалась на основі праці.

У неокласичній економічній теорії, на відміну від класичної теорії, вартість об'єкта чи послуги інколи розглядається як ціна, яка сформувалась на ринку. Зокрема А. Маршалл під вартістю розуміє ціну рівноваги, що формується на ринку. До того ж, ціна попиту визначається граничною корисністю, а ціна пропозиції - затратами виробництва [7, с. 105-106]. Концепція А. Маршалла стала підґрунтям сучасної західної економічної науки [5].

А. Маршал зробив спробу реалії ідеї синтезу, тобто поєднання трьох пояснень вартості в політичній економії - теорії попиту та пропозиції, теорії корисності і теорії витрат виробництва. Синтетична ідея А. Маршалла вельми цінна, оскільки в ній він не відкидає і категорію вартості, хоч і відкидає теорію трудової вартості К. Маркса, помилкову з-за абсолютизацію.

М. І. Туган - Барановський виступив проти теорії трудової вартості К. Маркса, протиставляючи марксизму теорію цінностей, засновану на поєднанні теорії трудової вартості з теоріями витрат виробництва і граничної корисності. Він обґрунтував можливості синтезу теорії трудової вартості та концепції граничної корисності австрійської школи, які до цього вважались антиподами. За словами М. І. Туган  - Барановського, істинна теорія цінності повинна від суб'єктивних елементів господарства здійнятись до об'єктивних елементів - виходячи із суб'єктивної граничної корисності, перейняти до праці як об'єктивного фактору цінності [6, с. 538].

На сучасному етапі формування вартості здійснюється на засадах обмеженості ресурсів  й альтернативності варіантів їх застосування з однієї сторони та корисності з іншої. Для вимірювання вартості сьогодні використовується грошовий еквівалент, а її значення виражається у формі ціни, що встановлюється на ринку під дією попиту та пропозиції.

За неокласичною теорією вартість трактується як ціна товару, яка склалася на відкритому і конкурентному ринку за умови повної поінформованості агентів. Не став винятком з цього правила і банківський бізнес, який за сучасних умов перетворився на один з найпривабливіших об'єктів для реалізації операцій купівлі-продажу на фінансовому ринку, що й актуалізує проблему адекватного визначення його справедливої вартості та ринкової ціни [8, c. 168].

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» оцінці майна банку присвячена 94 Стаття, в якій зазначено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України. Тому можна вважати, що основним законом, який регламентує оцінку майна банку є Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". В ст. 94 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначається, що в процесі ліквідації оціночна вартість майна банку є початковою при проведенні  аукціону.

Поряд з категорією вартість використовують такі поняття, як «ціна банку» і «цінність банку». Ці категорії істотно відрізняються між собою за здатністю менеджерів впливати на них та специфікою контролю за їхніми кількісними змінами. Саме тому, на нашу думку, ці поняття необхідно чітко розмежувати.

Проаналізувавши праці [9; 10] нами було визначено, що вартість банку є найбільш об'єктивною характеристикою в умовах незбалансованого ринку.

Ціна банку являє собою функцію стохастичної залежності від його вартості, яка формується на ринку у поцесі купівлі-продажу банку. Вона, на наш погляд, є суб'єктивною величиною і не завжди дає правильну оцінку банку. Крім того, ціна банку є своєрідним індикатором, який відображає, як його сприймає ринок з огляду наприйняті та впроваджені управлінські рішення[11, с. 78].

Цінністю банку називається міра його корисності для власників, що виражається в величині можливих вигод від діяльності банку в майбутньому. Тому ціна банку є своєрідним ринковим виявом цінності банку. Отже категорія «вартості» аналогічна поняттю «цінності». Особливості використання цих двох термінів повязані з неоднозначним перекладом відповідної категорії з англійської мови.

Проаналізувавши теорії вартості, можна стверджувати, що основними факторами формування вартості є обмеженість і корисність ресурсів, а також система цінностей, яка діє у суспільстві.  Сучасна економічна теорія виділяє два основні джерела вартості, а саме  інтелектуальна праця та підприємницький хист. Вартість в сучасних умовах виступає грошовою формою вираження цінності товару у певний момент часу, що встановлюється на ринку стихійно під впливом попиту та пропозиції. При цьому товаром можуть бути  окремі активи, а саме, матеріальні активи, фінансові інструменти, та підприємницькі структури -  банк, фірма.

Отже, проналізувавши основні аспекти категорії «вартість» та  «вартість банку» під «вартістю банку»  вважатимемо виражену в грошах цінність банку для власників у певний момент часу, що виражається в величині можливих вигод від діяльності банку в майбутньому. Проте варто памятати, що при визначенні вартості необхідно враховувати, що вартість банку є комплексним поняттям, в яке слід включати оцінюванні вартості активів, зважених за ризиком, величину власного капіталу банку та інші матеріальні та нематеріальні активи.

Література:

•1.          Сугоняко О. А. Проблема субстанції вартості / О. А. Сугоняко // Економічна теорія. - 2009. - № 2. - С.23-35.

•2.          Євтух О. Т. Теорія вартості через призму фінансів / О.Т. Євнух // Фінанси України. - 2005. - № 11. -  С.7-20.

•3.          Егоров Д. О возможности синтеза классической и неоклассической теории: трактовка категории «стоимость» / Д. Егоров // Мировая экономика и международные отношения. - 2008. - № 3. - С.24-31.

•4.          Рикардо Д. Сочинения. Т. 1. М., Держполітвидав, 1941, с.3

•5.          Попівняк Ю. «Вартість» та «собівартість» у категоріальних аспектах економіки / Попівняк Ю. //  Вісник львівського університету ім. І. Франка. -  2008. -  Вип. 40. - С.215-219.

•6.          Ткаченко А. А. Історія економічних вчень : Навчальний посібник - Запоріжжя : Дике поле, 2002 -  574 с.

•7.          Економічна теорія: Навч. пос. / За ред. В.О. Білика, П.Т. Саблука; 4-е вид., перероб. і доп. - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - 560 с 

•8.          Чуб О. О. Банки в глобальній економіці [Текст] : монографія / О. О. Чуб. - К. : КНЕУ, 2009. - 339 с.

•9.          Трасформація вартості у розвитку відносин "підприємство-клієнт" : монографія / Анна Чубала [та інш.] ; за наук. ред. Євгена Крикавського і Наталії Чухрай. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2007. -  297 с.

•10.     Король О. М. Ключові індикативні складові системи моніторингу вартості корпорацій / О.М. Король // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С.135-142.

•11.     Дзюба Т. Г.  Взаємозв'язок між рівнем капіталізації банківської установи та її конкурентоспроможністю / Т. Г. Дзюба // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2009. - №3(6). - С. 77-80.

 

hnatushak@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>