ХІV Міжнародна наукова інтернет-конференція СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР 2017

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях





Гнатюк-Швець М. М., канд. екон. наук, Ковтун Е. О. ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Гнатюк-Швець Марина Миколаївна,

канд. екон. наук, доцент Ковтун Едуард Олександрович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОЦЕС ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Процес виходу на міжнародні ринки самостійних суб'єктів господарської діяльності має сприятливий вплив економіки держави в її пристосуванні до системи світових господарських зв'язків, формуванню економіки відкритого типу. Стимул підприємств одержати прибуток більший, ніж на національному ринку країни, спонукає їх виходити на міжнародну арену. У відповідності до чинного законодавства України, підприємство має право самостійно визначати форми, методи та обсяги праці на зовнішньому ринку.

На сьогодні в економічній літературі надано багато уваги дослідженню організації ЗЕД підприємств. Зокрема питання про організаційні структури міжнародних компаній і пристосуванні національних підприємств при виході на зовнішні ринки освітлено у працях таких науковців як О. Кириченко, П. Юхименко, В. Радченко [3].

Організаційна структура управління - це так званий «скелет» підприємства, що виокремлює упорядковане розташування функціональних підрозділів, встановлює тісні взаємозв'язки між ними (упорядкованість, підпорядкованість окремих елементів управлінського апарату), що дозволяють виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість керуючої системи, завдяки чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Організація управління є ієрархічною формою розподілу по вертикалі функцій, обов'язків, прав і відповідальності працівників.

При здійсненні ефективного управління зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємства необхідно побудувати адекватну умовам його роботи структура управління. Розрізняють: організаційно-виробничу структуру (відображає побудову системи, якою управляють - керована система), структуру управління (система, яка управляє - керуюча система), організаційну структуру підприємства (побудова схеми взаємозв'язку попередніх систем) [2].

Вибір конкретної форми організаційної структури залежить від ряду факторів: розмір фірми, обраного сегменту ринку, що спрямований на задоволення потреб окремих верств населення, політичного і правового поля функціонування, адже вибір оптимальної форми організаційної структури дозволяє підприємству бути гнучким при взаємодіяти із зовнішнім середовищем, досягти стратегічної цілі господарювання.

Традиційно в літературних джерелах виокремлюють лінійну, функціональну і змішані форми організації зовнішньоекономічної діяльності [4].

Перша форма, тобто лінійна, характеризує діяльність невеликих за розмірами (чисельністю працівників і річного обороту) підприємств. Вона характеризує встановлення прямих зв'язків між працівниками, що є підзвітними одному керівникові.

Функціональна структура організації міжнародного бізнесу передбачає виділення підрозділів, що зосереджують свою увагу на конкретних функціональних областях діяльності, таких як проведення досліджень та розробок, виробництво, фінанси, маркетинг, облік і кадри. При виборі та обґрунтуванні стратегії компанії перед головними менеджерами стоїть функціональний обов'язок в чіткій координації роботи, підпорядкованим їм підрозділам. При існуванні широкої диверсифікації виробництва суб'єкти господарювання зовнішньоекономічної орієнтації можуть організовувати ЗЕД на основі дивізійної структури, що є поділом компаній на підрозділи, які відповідають за досягнення результатів в сферах: окремих груп товарів та послуг, географічного розташування, задоволенні потреб певних сегментів споживачів.

Змішаною формою організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства є матрична. Ця структура характерна для великих, складних організацій. Матрична організація створюється з метою вирішення масштабних і складних завдань по інтеграції усіх сфер діяльності в середині підприємства із залученням великого числа комунікаційних каналів та центрів прийняття рішень.

Отже, перші дві, із перелічених форм організації зовнішньоекономічної діяльності, в чистому вигляді в економічному середовищі зустрічаються рідко, а тому найпоширенішою є змішана організаційна структура. Кожна із них має свої переваги і недоліки. Тому, щоб обрати конкретний варіант, на мою думку, варто провести аналіз головних чинників впливу на діяльність підприємства, а саме: визначити і проаналізувати масштаби виробничих потужностей і обсягів продаж; рівень і інтенсивність розвитку інфраструктури країни; стан міжнародної інтеграції підприємства, що виходить на зовнішні ринки.

Серед найважливіших факторів успіху процесу організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства на зовнішніх ринках можна виділити такі:

•-   формування чітких цілей у виборі стратегій діяльності на зовнішніх ринках;

•-   розробка сучасних міжнародних маркетингових програм, які б поєднували досягнення і досвід;

•-  визначення сильних і слабких позицій підприємства;

•-  підготовка обґрунтованих бізнес-планів виходу на зовнішні ринки, враховуючи вплив зовнішнього середовища, ризиків та методів просування та збуту продукції.

Література:

1. Закон України  «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.1991 р. // Голос України. - 2012. - 19 серпня.

2. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / О.А. Кириченко: навчальний посібник. - К.:Вид-во «Знання-Прес», 2010. - 384 с.

3. Родченко В.В. Міжнародний менеджмент / В.В. Родченко: підручник. - К.: Знання, 2011. - 403 с.

4. Рубинская Э. Т. Управление внешнеэкономической деятельностью. - М.: «Хонбур», 2008. - 448 с.

5. Маринич М. А. Введение во внешнюю торговлю. - Минск, 2006. - 145 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>