XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гомзякова О.Ю. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

Викладач Гомзякова Ольга Юріївна

Миколаївський навчальни центр

Одеської національної юридичної академії

МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

  Ефективність педагогічної діяльності у сфері навчання іноземних мов визначається обраним методом викладання як способом, «інструментом» здійснення цієї діяльності. Методи складаються під впливом різних об'єктивних і суб'єктивних обставин, обумовлених соціальним замовленням, рівнем підготовки студентів  та розвитком відповідних галузей науки.

 Досвід світової педагогічної думки свідчить про те, що серед великої кількості підходів до навчання і напрямків здійснення освіти можна виділити два. Один з них - авторитарний, репресивний - уособлював собою командну, імперативну педагогіку, жорстко регламентуючи суб'єкт-об'єктні відносини між викладачем і студентом. Інший затверджував як основу процесу навчання і виховання педагогіку співробітництва, мета якої - розвиток особистості студента.

Проблема взаємодії викладача і студента набула особливої актуальності починаючи з 70-х років ХХ століття у зв'язку з інтенсивною розробкою і реалізацією комунікативного підходу в навчанні іноземних мов. Розвиток у студентів уміння організувати свою мовну поведінку мовою, яку вони вивчають, адекватно задачам спілкування, тобто розвиток комунікативної компетенції, став пріоритетним напрямком у сфері навчання іноземних мов.

Метод активізації резервних можливостей як один з перших варіантів інтенсивного навчання іноземних мов добре зарекомендував себе в багаторічній практиці навчання. Він вирішує, насамперед, задачу навчання спілкування іноземною мовою і опирається на психологічні резерви студента, які не були  використані в звичайній навчальній діяльності,  та керування соціально-психологічними процесами в навчальній групі. Потенційна ефективність методу «активізації резервних можливостей особистості  студента» полягала «у його спрямованості на комплексний розвиток особистості того, хто вчиться, на цілісне формування інтелектуальних, емоційних і мотиваційних її сторін» [1,77].

Основні психолого-педагогічні принципи, які лежать в основі методу активізації резервних можливостей особистості, органічно пов'язані з ведучими теоретичними положеннями психологічної школи (концепція особистості А.Н. Леонтьєва, теорія колективу А.В. Петровського), випливають із уявлень про мовну діяльність, які були вироблені психолінгвістикою (А.Н. Леонтьєв, І.А. Зимня), враховують можливості використання сфери несвідомого в навчанні (Г.Л. Лозанов). Усе це визначає широку варіативність застосування цих принципів. Це обумовило різноманітність термінів для позначення методів навчання: суггестопедичний, емоційно-значеннєвий, модульний, індивідуально-комунікативний.

У зв'язку з посиленням психологічної складової наук, що займаються аналізом мовної комунікації, одним з основних принципів навчання став принцип особистісно орієнтованого навчання. У роботах С.Д. Рубінштейна [2,55] і А.Н. Леонтьєва [3,94-231] були закладені основи особистісно-діяльнісного підходу до процесу навчання іноземних мов. Даний принцип, будучи відображенням нової освітньої філософії, залишається у  вітчизняній методиці навчання іноземних мов, і в даний час є одним з основних у реалізації гуманістичних ідей у навчанні  предмету. Він відповідає діяльнісній природі навчальної дисципліни «іноземна мова». Якщо в центрі навчання знаходиться особистість студента, який розвивається, то взаємодія студента з викладачем і товаришами по групі (як фактор у розвитку особистості студента) привертає увагу дослідників в області методики викладання іноземних мов. У методичній літературі накопичений багатий теоретичний і практичний досвід, що дозволяє зрозуміти сутність і специфіку особистісно орієнтованого навчання, переосмислити роль і функції викладача і статус студента в навчальному процесі. В той же час методичний аспект проблеми взаємодії викладача й студента реалізований ще недостатньо, тобто не повною мірою вивчені можливості технології навчання іноземних мов у плані створення в навчальному процесі ситуацій, у яких неминуче змінюється функціональне навантаження й зміст діяльності його суб'єктів. Розглядаючи особистість як суб'єкт діяльності, який  формується в діяльності й у спілкуванні,  виникає необхідність урахування національних, статтево-вікових, індивідуально-психологічних особливостей студента як особистості. Однак, оперуючи такими звичними для нас категоріями, як «співтворчість викладача і студента», «викладач - партнер студента по спілкуванню», ми продовжуємо вислуховувати заучені тексти з теми, задовольняємось висловлюваннями студентів лише на репродуктивному рівні. Дотепер недооцінюється об'єктивна сутність навчання іноземних мов як процесу взаємодії (спілкування) його суб'єктів, хоча  в методичній науці досить чітко представлена ідея про те, що процес навчання іноземних мов є в повному розумінні комунікативним, якщо в аудиторії створюється «мікросвіт навколишнього життя з усіма реальними, міжлюдськими відносинами і цілеспрямованістю в практичному використанні мови» [4,99].

Із середини 80-х років комунікативний підхід до навчання іноземних мов вступив у новий етап свого розвитку. Лінгвісти й лінгводидакти почали виявляти зацікавленість не просто  мовними здібностями, але й здібністю людини розуміти та породжувати мовні висловлювання. З'явились такі категорії, як глобальна компетенція, мовна особистість, мовна свідомість. Поряд з оволодінням студентами лексичним мінімумом відповідно до граматичної й синтаксичної структури мови,  йдеться і про оволодіння концептами культури іносоціума, а також комунікативно-поведінковими навичками й уміннями. Тобто основний акцент навчальної дисципліни «іноземна мова» спрямовується на формування у студентів  багатокомпонентного набору мовних умінь, здібностей до здійснення мовних дій різного ступеня складності, вчинків, що містять  виявлення і характеристику мотивів і цілей, що спонукають розвиток особистості, її поведінку [5,45]. Це обумовлює перехід до значеннєвої, змістовної парадигми навчання. Особливу актуальність при цьому набуває розвиток у студентів уміння користуватися відповідною іншомовною «технікою», тобто уміння поводитися в заданих ситуаціях спілкування подібно носіям  мови, яка вивчається.

 Процес навчання іноземних мов повинен виключати мало усвідомлену активність студентів на рівні мовної поведінки й розвивати здатність здійснювати комунікативну діяльність самостійно не тільки  і не стільки на репродуктивному рівні, скільки на рівні продуктивному, творчому. Така здатність відрізняє лише особистість вільну, розкріпачену, що вміє діяти «від себе особисто» [6,156], тобто таку, що вміє реалізувати свої особисті комунікативно-пізнавальні потреби. В ході нашого дослідження було встановлено, що розвивати свої комунікативно-пізнавальні потреби студент може двома способами. Перший пов'язаний з використанням прийомів, що стимулюють ситуацію реального мовного спілкування (розігрування діалогів-зразків, ділові ігри і т.д.). Другий спосіб - побудова в навчальному процесі «запропонованих обставин» таким чином, щоб студент реально знаходився в ситуації, коли йому доводиться діяти так чи інакше.

 У світлі сучасної моделі навчання іноземних мов другий спосіб є більш ефективним, про що свідчать також і результати проведеного нами анкетування студентів-правознавців, опитування викладачів та власна педагогічна практика.  До того ж спілкування  - це не простий обмін інформацією, спрямований на досягнення певної мети. Спілкування - це активна взаємодія учасників цього процесу, мета якого найчастіше має «немовний» характер [7,130]. Мова виступає лише засобом здійснення цієї взаємодії, у ході якої люди, впливаючи один на одного за допомогою знаків, організовують свою спільну діяльність. Тому, якщо мова йде про спілкування як активну взаємодію його учасників, то організовуючи це спілкування в навчальних умовах, слід «включати»  процеси оволодіння іноземною мовою  не тільки в комунікативну діяльність, але й у предметно-комунікативну.

 Нова педагогічна парадигма, визначаючи зміну характеру процесу навчання, припускає і зміну характеру основної схеми взаємодії викладача і студентів. Це повинна бути схема суб'єкт-суб'єктного рівнопартнерського освітнього співробітництва викладача і студентів у спільному, дидактично організованому  викладачем вирішенні навчальних комунікативно-пізнавальних задач. Методичні проблеми осмислюються сьогодні з позиції чотирьох сфер процесу навчання іноземних мов: викладач-студент і викладання мови - вивчення мови. При цьому особлива увага приділяється четвертій сфері, зв'язаній з процесами засвоєння  мови чи оволодіння мовою. Досліджувати загальні закономірності навчання мови - значить дати опис моделі володіння мовою і механізму її функціонування та відповісти на запитання, яким чином відбувається засвоєння мови.

Найбільш адекватною сучасним методичним поглядам є так звана лінгводидактична модель «міжмовної компетенції». У ході навчання іноземної мови студент утворює свою власну, самостійну мовну систему, що має основні риси рідної мови і досліджуваної мови - «змішаний/міжмовний код», а також свої власні специфічні особливості, незалежні від перших двох мов. Міжмовний  код розвивається динамічно, на основі загального мовного досвіду студента у ході оволодіння останнім різними стратегіями спілкування.

 Розглядаючи мову як засіб людської комунікації, як складову частину багатоаспектної соціальної взаємодії, представники "міжмовної" гіпотези вважають, що в процесі оволодіння іноземною мовою студент будує свої власні індивідуальні гіпотези щодо засвоюваних елементів мови. Він усвідомлює  наявність чи відсутність у своєму мовному досвіді з іноземної мови адекватних для спілкування засобів і самостійно приймає рішення щодо вибору стратегії, щоб відбувся акт спілкування з носіями мови, яка вивчається. 

Зміст навчання, його організація відповідно до даної гіпотези сприятимуть стимулюванню студента до вільного і творчого прояву своєї мовної активності. Навчити творчо користуватися мовою можна тільки в ході активного спілкування (взаємодії) всіх суб'єктів навчального процесу, тому на заняттях повинні переважати способи навчання, спрямовані не тільки на засвоєння системи мови: на зміну їм мають прийти інтерактивні форми навчання, що додають процесу навчання воістину діяльнісного характеру, сприяють розвитку в них волі і розкутості.

 Таким чином, у даній статті ми торкнулись декількох методів навчання іноземних мов: методу активізації резервних можливостей, особистісно-діяльнісного методу, особистісно орієнтованого навчання, лінгводидактичної моделі «міжмовної компетенції», які розглядаються нами у світлі сучасної моделі навчання іншомовного спілкування, і дають підстави стверджувати, що тільки багатоаспектна комунікативна взаємодія викладача і студентів створює найкращі умови для навчання іноземної мови та формування особистості кожного студента. 

Література:

1. Петровський А.В., Китайгородська Г.А. До деяких питань активізації навчальної діяльності. - У кн.: Методи інтенсивного навчання іноземним мовам, вип. 5, К., 1999.

2. Рубинштейн С.Д. Oсновы общей психологии: В 2-х томах. - Т. 1. - М.: Педагогика, 2000.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность // Изб. собр. психол. произв.: В 2-х томах. - Т. 2. - М., 2000.

4. Риверс М. Десять принципів вивчення і навчання іноземних мов на основі взаємодії того, кого навчають, і викладача // Дивлячись у майбутнє. І-й рад.-амер. симпоз. з теор.проблем викладання й вивчення іноз.мов.- М.: РЕМН МГЛУ, 1992.

5. Халеева И.И. Основы теории обучения пониманию иностранного языка (подготовка переводчика). - М.: Высшая школа, 1999.

6. A. Khapp - Potthoff, K.Khapp. Fremdsprachenlernen und lehren. Eine Einführung in die Didaktik vom Standpunkt der Zweitsprachenerwerbsforschung. Verl.W.Kohlhammer: Stuttgart, Berlin, Koln, Main, 1992

7. Зимняя И.И. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 2000.

 

e-mail: goyu@trion.mk.ua

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>