Грещук Л.М., Марич М.Г. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ, ЯК ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Грещук Л.М.
Науковий керівник: Марич М.Г.
Буковинська Державна Фінансова Академія
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ, ЯК ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Основним ринковим регулятором стабільності економічного розвитку є державна грошово-кредитна політика. Саме вона визначає напрями і можливості регулювання економіки монетарними методами. Реалізація грошово-кредитної політики в умовах глобалізації економіки залежить від дієвої внутрішньої структури системи регулювання, особливостей її функціонування і каналів взаємодії із зовнішнім середовищем.
Проблеми функціонування грошово-кредитної політики в умовах глобалізації і вплив її на ефективність грошово-кредитного регулювання знайшли належне відображення в численних наукових працях. Методичною базою до глобалізаційного періоду наукових розробок слугують праці видатних учених минулого: А. Маршалла, Д. Рікардо, А. Сміта, Й. Шумпетера, І. Фішера, К. Вікселя, Дж. Кейнса, М. Туган-Барановського. Вагомий внесок у дослідження цільової спрямованості та реалізації грошово-кредитної політики України зробили вітчизняні вчені: Латук Я.С., Романчукевич В.В., Шульгіна О.В., Безнощенко М., Осипчук Д.Г., Лапчук Я.С., Семеряк Ю.А., Коковіхіна О.О., Лобозинська С.М., Бабенко В.В., Козьмук Н.І., Лозова О.М., Грицюк Н.О та ін.
Основною метою грошово-кредитної політики в сучасних умовах є стабілізація економіки, забезпечення зайнятості та стримування інфляції. В окремих випадках як синонім грошово-кредитної політики вживається поняття "монетарна політика", яка базується на спроможності грошово-кредитної системи впливати на грошову пропозицію та, відповідно, на відсоткову ставку, а через неї - на інвестиції та реальний дохід [3, 104].
У Законі України "Про національний банк України" зазначено, що грошово-кредитна політика - це "комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості" [1].
Суб'єктом кредитно-грошової політики є національний банк та інші органи державного регулювання економіки (Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Уряд і Верховна Рада). Та вирішальну роль у розробленні та реалізації грошово-кредитної політики все-таки відіграє Національний банк України. Він регулює грошову систему одноосібно, керуючись при цьому основними засобами грошової політики, яка була сформована всіма державними інститутами. Об'єктами кредитно-грошової політики є грошовий ринок, ринок позичкових коштів та грошовий обіг.
Цілі грошово-кредитної політики пов'язані з тими завданнями, які вона повинна виконати на певному етапі її здійснення. Тобто існує певна ієрархія цілей, причому, досягнення цілей нижчого рівня обов'язково повинно бути підпорядковано цілям вищого рівня. За ієрархією цілі грошово-кредитної політики поділяють на стратегічні, проміжні та тактичні. Стратегічною метою грошово-кредитної політики в сучасних перехідних економіках є забезпечення стабільності цін, повної зайнятості та зростання реального обсягу виробництва. Поточна грошово-кредитна політика орієнтується на більш конкретні або тактичні цілі, які досягаються через проведення щоденних послідовних операцій на відкритому ринку цінних паперів. Проміжні цілі грошово-кредитної політики досягаються шляхом регулювання змінних в економічній системі на річних часових інтервалах [3, 105].
На даний час нестабільність економічної та політичної ситуації гостро поставила питання стосовно забезпечення стабільного розвитку та фінансової стійкості банківської системи, надійність якої визначається також послідовністю і доцільністю застосування Національним банком України інструментів грошово-кредитної політики.
Інструментарій грошово-кредитного регулювання - це сукупність заходів впливу центрального банку на грошовий та реальний сектори економіки, який складається з прийомів та методів, впровадження яких забезпечує сталий розвиток та оптимізацію існуючого стану економіки держави.
Згідно з методологічними підходами до здійснення грошово-кредитної політики, спостерігається її розмежування на два основні напрями - це інструменти грошово-кредитної політики прямого та опосередкованого впливу. До першої групи належать: обмеження обсягів кредитів, що надаються певним галузям; пряме регулювання відсоткової ставки; обмеження величини кредитів для окремих банків; пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, "стелі" та вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки, обмеження споживання кредиту тощо. До другої групи належать операції на відкритому ринку; регулювання облікової ставки; зміна норми обов'язкових резервів [2, 43].
Досить вагомим інструментом Національного банку України є його процентна політика, яка полягає у регулюванні попиту і пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій [4, 38].
Рис. 1.1 Процентні ставки рефінансування банків Національним банком України у 1997-2010 років.
З рис. 1.1 видно, що у 1998 році облікова ставка Національного банку України була встановлена Національним банком на рівні 25,2%. Упродовж 1998-2003 років в Україні спостерігалася позитивна динаміка основних макроекономічних показників і Національний банк України поступово знижував облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки зумовило і зниження процентної ставки за кредитами, наданими комерційними банками суб'єктам господарювання. Впродовж аналізованого періоду середньозважена облікова ставка Національного банку України досягнула свого а мінімуму у 2003 році - 7%. Протягом 2008-2009 років стрімко зросла облікова ставка Національного банку України на 2,75%, що призвело до підвищення процентних ставок за кредитами та депозитами на 4,8% та 4,6% відповідно. На кінець 2010 року облікова ставка Національного банку України становила 7,5%, а середньозважена облікова ставка за всіма інструментами Національного банку України становила 11,6%.
Рефінансування комерційних банків тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України).
Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що Національний банк України встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів.
Операції з цінними паперами на відкритому ринку полягають у змінах обсягів купівлі та продажу Національним банком України казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів) та інших цінних паперів.
Валютне регулювання - це потужний інструмент грошово-кредитного впливу держави на економічні процеси монетарного рівня, який застосовується з метою підтримки курсу національної валюти через купівлю та продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному Ринку, що в свою чергу призводить до впливу на резерви банківської системи і відповідно, через ефект мультиплікації на грошову пропозицію.
Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується Національним банком України, через: реєстрацію імпорту та експорту капіталу; встановлення максимальних та мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках; встановлення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов'язкового безпроцентного вкладення певної частини від суми цих боргових зобов'язань в уповноважених банках України.
Таким чином, ефективність грошово-кредитної політики щодо забезпечення фінансової стійкості в державі певною мірою залежить від узгодженості її цілей та дії інструментів із завданнями та механізмами реалізації фіскальної і бюджетної політики, а помилки у стратегічних і тактичних цілях можуть спричинити зворотний результат. Тому доцільним стає проаналізувати основні помилки у здійсненні грошово-кредитної політики Національного банку України у розрізі окремих її періодів.
Література:
•1. Про національний банк України. Зі змінами та доповненнями: закон України від 20.05.1999, №679-XIV.
•2. Коковіхіна О.О. Грошово-кредитна політика: подальше удосконалення визначення / О.О. Коковіхіна // Наукові праці НДФІ. - 2009. - №8. - С. 41-44.
•3. Латук Я.С. Зміст та цілі грошово-кредитної політики / Я.С. Латук, Г.В. Іванченко // Наукові праці НДФІ. - 2010. - №2. - С. 102-106.
•4. Лозова О.М. Рівень облікової ставки НБУ і розвиток національної економіки / О.М. Лозова // Формування ринкових відносин в Україні.
