XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гринько В.О. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Гринько Вікторія Олександрівна

Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина довідається про себе від інших, і її  власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей [10].

Самооцінка пов'язана з однією і  з центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, які цілі перед собою ставить - рівня  домагань. У своїй практичній діяльності людина зазвичай  прагне до досягнення таких результатів, що погодяться з його самооцінкою, сприяють її зміцненню, нормалізації. Істотні зміни в самооцінці з'являються  тоді, коли досягнення зв'язуються суб'єктом діяльності з чи наявністю відсутністю в нього необхідних здібностей [6].

Отже, функції самооцінки і самоповаги психічного життя особистості полягають у тому, що вони виступають внутрішніми умовами регуляції поводження і діяльності людини. Завдяки включенню самооцінки в структуру мотивації діяльності особистість постійно співвідносить свої можливості, психічні ресурси з цілями і засобами діяльності.

Відповідно до звичного цілісного сприйняття людини про єдність її почуттів, розуму і волі прояву самооцінки можуть бути представлені емоційними, пізнавальними і вольовими формами.

Самооцінка не є щось дане, споконвічно властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності і міжособистісної взаємодії. Соціум у значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. Ставши стійкою, самооцінка міняється на велику силу, тому змінити її можна, змінивши відношення навколишніх. Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить від справедливості оцінки всіх цих людей. Адекватне оцінювання себе в ситуації взаємодії з іншими людьми є одним з основних показників соціально-психологічної адаптації. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова для соціальної дезадаптації [8].

Виділяють актуальну (те, що вже досягнуто) і потенційну (те, на що здатна) самооцінку. Потенційну самооцінку часто називають рівнем домагань. Людина може оцінювати себе адекватно і неадекватно (завищувати або занижувати свої успіхи, досягнення). Самооцінка може бути високою і низькою, розрізнятися за  ступенем стійкості, самостійності, критичності [4, 25].

 Розглядають самооцінку як адекватну/неадекватну - відповідну/невідповідну реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Так само розрізняється самооцінка за рівнем - високим, середнім, низьким [5].

При оптимальній, адекватній самооцінці суб'єкт правильно співвідносить свої можливості і здібності, досить критично відноситься до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі й успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити реально. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але і намагається передбачати, як до цього віднесуться інші люди: товариші по роботі і близькі. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій [3, 57].

До оптимальної самооцінки відносяться "високий рівень" самооцінки і "вище за середнього рівня" (людина заслужено цінує, поважає себе, задоволена собою), а також "середній рівень" (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони і прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка може бути і неоптимальною - надмірно завищеною чи занадто заниженою.

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, чого вона у дійсності вартує, то у неї самооцінка занижена. У тих же випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, зовнішність, для неї характерною є завищена самооцінка.

Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, але і навколишніх, тих людей, що, у різних ситуаціях - виробничих, побутових і інших - спілкуються з ними. Конфліктні ситуації, у яких виявляється людина, дуже часто є наслідком її неправильної самооцінки [5].

Знати самооцінку людини дуже важливо для встановлення відносин з нею, для нормального спілкування, у яке люди, як соціальні істоти, неминуче включаються.

Теоретично самооцінка починає формуватися вже в ранньому віці. Якщо немовлята і діти не мають чітких "меж" своєї істоти і вважають саме себе причиною всіх змін навколо, то вже в 2-3 роки діти починають порівнювати себе з іншими, внаслідок чого в них поступово складається визначена самооцінка. При порівнянні дитина, як правило, орієнтується на соціальні норми, прийнятні в її оточенні [2].

До 4-5 років багато дітей можуть правильно оцінювати себе, свої особистісні якості, досягнення і невдачі. Провідну роль у формуванні самооцінки дошкільника відіграють оточуючі дитину дорослі (у першу чергу батьки), тому що дитина "всмоктує" оцінки своїх якостей дорослими.

Особливістю дітей молодшого шкільного віку є повне визнання ними авторитету дорослого (на відміну від дошкільного періоду на перший план виходить авторитет учителя), вони беззастережно приймають його оцінки. Таким чином, у цьому віці самооцінка дитини прямо залежить від характеру оцінок, що дорослий дає особистісним якостям дитини і її успіхів у різних видах діяльності [1].

Правильна самооцінка стимулює навчальну активність молодших школярів, їхнє прагнення поліпшувати досягнуті результати, бути на рівні вимог учителя. Внаслідок цього закріплюються суспільно значущі властивості, зростає роль мотивації, спрямованої на підвищення рівня поваги до себе як суб'єкта навчання, встановлюється узгодженість між його домаганнями та можливостями [8].

Підлітковий вік є сенситивним для розвитку самосвідомості особистості.

Фаза індивідуалізації в підлітковому віці характеризується уточненням і розвитком уявлень про самого себе - активним формуванням образу "Я". Провідним центральним психічним новоутворенням підлітка стає почуття дорослості і самосвідомість, що формується, потреба усвідомити себе як особистість. У підлітка виникає інтерес до свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, зіставленні себе з іншими людьми [6].

Судження молодших підлітків про себе виражаються також в оцінці їхніх взаємин з іншими людьми. Ці оцінки стосуються уміння дружити, чуйності до людей, своєї поведінки серед інших, поваги до себе, сприймання себе однокласниками, що свідчить про досить високий рівень самосвідомості, збагачення досвіду соціальної поведінки.

Старші підлітки оцінюють не тільки окремі риси характеру, а й свою особистість загалом. Вони виявляють певну соціальну зрілість, усвідомлюють себе готовими до життя особистостями. У процесі само оцінювання підліток виявляє свої можливості для прийняття важливого для нього рішення, бере на себе певні обов'язки. Саме самооцінка є передумовою свободи вибору [8].

Таким чином, тільки в підлітковому віці починає розвиватися справжня самооцінка - оцінка людиною самої  себе з переважною опорою на критерії свого внутрішнього світу, обумовлені власним "Я". Це не означає, що оцінка навколишніх тепер не є значущою: вона просто в нормі перестає відігравати домінуючу роль.

Самооцінка школярів є цінним показником для шкільного психолога, що дозволяє оцінити як темпи психологічного розвитку окремих школярів і всього навчального колективу в цілому, так і якість процесу утворення і його відповідність віковим нормам. Крім цього, самооцінка є яскравим показником можливих психологічних проблем окремих учнів і взаємин у колективі.

Література:

•1.     Басина Е.З. Становлення самооцінки й образа Я. // Особливості психічного розвитку дітей 6-7-літнього віку под. ред. Д.Б.Ельконіна, А.Л.Венгера. - К.: Педагогіка, 1988. - С.56-65.

•2.     Боцманова М.Л., Захарова А.В., Чи Чан Те Оань. Самооцінка як фактор моральної саморегуляції в молодшому шкільному віці // Нові дослідження в психології. - 1988. - №2. - С.27-30.

•3.     Божович Л.И. Проблеми формирования личности. - М.: Просвещение, 1995. - 352с.

•4.     Давыдов В. В., Драгунова Т. В., Ительсон Л. Б., Петровский А. В. Возрастная и педагогическая   - М.: Просвещение, 1979. - 288с.

•5.     Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях        З. Фрейда и К. Роджерса // Вопросы психологии. - 1990. - №4.- С.23-31.

•6.     Захарова А.В. Психология формирования самооценки. - Мінськ, 1993. - 185 с.

•7.     Куницына В.Н. Восприятие подростком себя и других дюдей. - Л., 1972. - 185 с.

•8.     Мудрик А.В. Роль соціального оточення у формуванні особистості підлітка. - К., Знання, 1979.- 150 с.

•9.     Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія : Навч. посіб. - К.: Академвидав, 2006. - 360 с.

•10. Хорни К. Самосознание. - М.: Фолио, 1996. - 280 с.

 

e-mail: tysinda@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>