XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Груздь О.І. ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ПОТЕРПІЛИМИ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ ЗАГИБЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ

Груздь О. І.

Криворізький факультет

ДДУВС

ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ПОТЕРПІЛИМИ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ ЗАГИБЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ

  Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право на судовий захист від протиправних посягань. У Кримінальному кодексі України міститься сто п`ять складів злочинів, наслідком яких є смерть людини, але ця підстава не припиняє провадження в кримінальній справі. Цілі кримінального процесу мають бути досягнуті за будь-яких умов.  Однак чинний КПК України не визначає порядок визнання потерпілим близьких родичів внаслідок спричинення смерті особі злочинними діями. За останні півстоліття сформувалося кілька позицій, кожна з яких має свої аргументи, але так і не вирішує повністю вказану проблему.  Саме це свідчить про актуальність теми дослідження.

Метою даної публікації є одержання наукових результатів щодо регулювання окремих етапів визнання потерпілими близьких родичів загиблого від злочину.

 Найбільш поширена точка зору була сформульована ще за радянського періоду і полягає вона в тому, що близькі родичі потерпілого після його смерті повинні визнаватись потерпілими. Зокрема, саме так вважали Р.Д. Рахунов, Г.М. Міньковський, Л.М. Карнєєва, М.О. Чельцов, Л.Д. Кокорєв

Роз`яснення щодо участі близьких родичів загиблого у судових стадіях кримінального судочинства викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві", у п. 6 якої щодо визнання потерпілими близьких родичів загиблого від злочину надається наступне роз'яснення: "якщо надання прав потерпілого вимагають декілька осіб із числа близьких родичів особи, якій було заподіяно смерть, вони можуть бути визнаними потерпілими".

Особи, які можуть бути правонаступниками померлого потерпілого можна запропонувати згрупувати на кілька черг:

•-         батьки, опікуни (піклувальники), діти (в тому числі усиновлені), утриманці, інше з подружжя, онуки;

•-         брати, сестри, дід, баба;

•-         рідні дядько і тітка загиблого потерпілого;

•-         особи, які спільно проживали із загиблим однією сім'єю не менш як впродовж останніх п'яти років;

•-         інші родичі, які виявили бажання представляти інтереси потерпілого в кримінальному судочинстві.

Особи з наступної черги можуть бути правонаступниками померлого потерпілого лише за умови відсутності осіб з попередньої черги або їх відмови від участі в кримінальному процесі в якості правонаступників. На досудовому розслідуванні має бути встановлено коло осіб, що входять до тієї чи іншої черги, яка має право на правонаступництво, і їх бажання вступити до процесу. Відсутніх осіб з переліку правонаступників пропонується розшукувати через засоби масової інформації або оперативно-розшуковими заходами.

З одного боку, потерпілим особа визнається незважаючи на її волевиявлення і перехід прав правонаступнику мав би означати перехід і цієї складової статусу потерпілого особі, яка заміняє потерпілого в кримінальному процесі. Проте з іншого боку, правонаступник не є учасником події злочину, безпосередньо йому шкода не заподіюється, найчастіше він не є навіть свідком злочину, що робить в принципі не обов'язковою його участь у досудовому розслідування та судовому розгляді. До того ж інститут правонаступництва привносить в кримінальний процес певні елементи диспозитивності і тому небажання особи представляти інтереси потерпілого, реалізуючи його права, має бути враховане при винесенні відповідних процесуальних рішень.

Набувати прав потерпілого близькі родичі повинні лише після висловлення ними (чи одним з них, за їх спільною згодою) такого бажання. Гарантією реалізації права близьких осіб на правонаступництво мав би бути обов'язок особи, яка провадить досудове розслідування справи чи судді повідомити їх про це право, роз'яснити це право та зафіксувати таку процесуальну дію у відповідному протоколі. З іншого боку, близькі родичі загиблого потерпілого повинні мати право звертатися з клопотанням до органів досудового слідства, прокурора чи суду про визнання за ними статусу учасників кримінального судочинства.

Якщо за життя потерпілий залишив розпорядження (наприклад, уклав угоду про представництво), то таке представництво має здійснюватись поряд або замість правонаступництва (якщо правонаступники відмовляються від участі в кримінальному процесі).

Немає підстав стверджувати, що у випадку, якщо близькі родичі померлого будуть брати участь у кримінальному процесі як правонаступники, то вони будуть позбавлені можливості мати в процесі своїх представників, що негативно позначиться на захисті їх інтересів. В чинному КПК України прямо не передбачено право потерпілого на представника, проте зазначено (в ст. 49 КПК), що він і його представник мають певні права, зокрема, право заявляти клопотання, право особисто чи через свого представника підтримувати обвинувачення під час судового розгляду (у випадках, передбачених в КПК). Цими правами у випадку смерті потерпілого наділяються його близькі родичі і вони, ставши правонаступниками, можуть відповідно укласти договір з особою, яка представлятиме їх інтереси, і клопотати перед особою, що провадить дізнання, слідчим, суддею чи судом про допуск свого представника до участі у справі.

Таким чином, проблема яка розглядається у даній публікації має два вирішення: визнання близьких родичів загиблого - потерпілими за їх заявою, або ж визнання їх правонаступниками потерпілого автоматично.

 Вважаємо за доцільне впровадити в кримінальний процес інститут правонаступництва загиблого потерпілого, однак цьому має передувати    досконале вивчення цієї проблеми як серед вчених - юристів так і серед практиків.

Література:

1. Конституція України прийнята на п`ятій сесії Верховною Радою України 28 червня 1996р.- Дніпропетровськ: ОДТВП"Дніпрокнига" 1996 р. - С. 15.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року №13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві" // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах 1963-2009р.р. Упорядники: Гуторова Н.О., Житний О.О. Видання шосте, зі змінами та доповненнями-Х.: "Одіссей", 2010 - С. 395.  

3. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному судочинстві України. - К.: "Юрінком Інтер", 1998. -  С. 56.

4. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. - К.: "АСК", 2003. - С. 164.

 


Один комментарий к “Груздь О.І. ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ПОТЕРПІЛИМИ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ ЗАГИБЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ”

  1. Герасимчук Олег Павлович:

    Доброго дня!

    Дана стаття є на 90% плагіатом з матеріалів моєї захищеної дисертації на здобуття кандидата юридичних наук та відповідних публікацій.

    З повагою,
    Герасимчук Олег Павлович
    к.ю.н.
    НаУ "Острозька академія"


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>