ХІV Міжнародна наукова інтернет-конференція СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР 2017

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях





Гулемба О.М. ПРОБЛЕМИ СИТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Аспірант Гулемба Олена Миколаївна

Уманський національний університет садівництва

ПРОБЛЕМИ СИТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Однією із ключових задач держави та державного управління є недопущення соціальної напруги, пов'язаної з бідністю, майновою диференціацією населення, безробіттям шляхом підвищення рівня соціальної захищеності насе­лення.

Одним з найважливіших чинників, під дією яких більшою мірою і зростає необхідність соціального захисту, його роль у житті людей, є різке зниження рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення (пристарілих, непрацездатних та безробітних).

Соціальне страхування, на думку Матвієнка П.В., являється основною складовою політики держави і саме від нього залежить життєвий рівень людей, які перейшли на соціальне забезпечення, а також являється стимулятором для поліпшення роботи працюючих в даний час на підприємствах та в установах.

Ось уже протягом досить тривалого часу існуюча система пенсійного забезпечення є одним із найсерйозніших чинників напруженості в суспільстві, в якому сконцентровані головні суперечності між законодавчою та виконавчою владою в соціальній сфері.

Роботодавці вважають відрахування до Пенсійного фонду (33,2 % фонду заробітної плати) зависокими, стверджують, що саме це - основна перешкода для підвищення зарплати і виходу економіки з тіні. Та й інвестори, приймаючи рішення про розміщення своїх коштів, порівнюють величину пенсійних     внесків - 33,2 % фонду оплати праці в нашій країні зі, скажімо, 16 % - у Польщі, 19,5 % - у Чеській Республіці чи 8,75 % - у Хорватії .

Наймані працівники вважають, що в них держава несправедливо відбирає кошти, оскільки сьогодні - через високі пенсійні відрахування - їм платять маленьку зарплату, а завтра платитимуть маленьку пенсію.

85 % пенсій - за межею бідності. Вкрай низькі пенсії змушують усіх, хто має сили і може знайти робоче місце, працювати. На жаль, багато людей не з власного бажання працюють не за фахом, дуже часто в тіньовому секторі економіки. Протягом перших десяти років після "виходу на заслужений відпочинок" працює (з урахуванням зайнятості у приватному підсобному господарстві) третина пенсіонерів.

Частка пенсії в сукупних доходах пенсіонерів скоротилася до 54 %, а в сільській місцевості - до 38 %. Таким чином, навіть у родинах, які складаються лише із пристарілих, вона перестала бути основним джерелом доходу.

Закономірно постає питання про причини такої ситуації. Наскільки системними є вади теперішнього пенсійного забезпечення? Як їх усунути?

Говорячи про діючу пенсійну систему нашої країни, слід насамперед підкреслити її соціальну несправедливість і фінансову вразливість.

Суттєвим недоліком діючої солідарної системи є  те, що вона дуже залежна від демографічних ризиків. Її фінансова стабільність визначається, го­ловним чином, співвідношенням між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків, яке, у свою чергу, залежить від загальної економічної ситуації (зайнятості, рівня оплати праці тощо) та від демографічних факторів (вік виходу на пенсію, рівень смертності у вікових групах тощо). Але якщо в економіці є підстави сподіватися на подальше поліпшення ситуації, то демографічні прогнози на найближчі 40-50 років досить невтішні. Зараз в Україні вік виходу громадян на пенсію є одним з найнижчих у світі. Відповідно, частка пенсіонерів у структурі населення істотно перевищує цей показник у більшості європейських країн. За таких тенденцій у середині XXI століття на 10 осіб працездатного віку припадатиме близько 7 пенсіонерів. Крім того, багато людей виходять на пенсію достроково. Два мільйони сьогоднішніх пенсіонерів залишили роботу на 5-20 років раніше від настання загального пенсійного віку. Середній вік виходу на пенсію за вислугу років складає у чоловіків 51,5 року, жінок - 48 років. Середній період отримання пенсій наближається до середньої тривалості сплати пенсійних внесків.

Штучно утримувана стабільність державної системи пенсійного забезпечення, а також певні спроби дещо модифікувати цю систему, щоб пристосувати до потреб окремих прошарків суспільства, призвели до накопичення низки про­блем і посилення кризових явищ у цій сфері.

Окремо варто наголосити на необхідності запровадження нових способів індексації пенсій у відповідності з темпами поточної інфляції. На жаль, на даному етапі в Україні спостерігаються досить високі та важкопрогнозовані рівні інфляції, а це досить серйозно відбивається на інтересах пенсіонерів, перетво­рюючи їх на соціально незахищену категорію населення.

Таким чином, подальше дослідження має бути спрямоване на виявлення можливих шляхів вирішення вказаних проблем та способів нейтралізації негативних явищ, що так чи інакше впливають на процес реформування системи соціального захисту в Україні.

Література:

•1.   Матвієнко П.В. Реформування системи пенсійного забезпечення /П.В. Матвієнко // Економіка та держава. - 2007. - № 10. - С.65-68.

•2.   Надточій Б. Чи подалає Україна "груповий егоїзм" у пенсійному забезпеченні?/ Б. Надточій // Україна: аспекти праці. - 2008. - № 6. - С.37

•3.   Папієв М.М. Міжнародний досвід пенсійного страхування/ М.М.Папієв// Україна: аспекти праці. - 2004. - № 1. - С.3-10

•4.   Цигилик І. І., Скиба Т. М. Проблеми розвитку пенсійної системи України/І. І.Цигилик, Т. Скиба // Економіка, фінанси, право. - 2004. -  № 6. - С.8-10.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>