Гуменна Ю.Б., Ларіонова К.Л. ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТСВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Гуменна Ю.Б.

Наук. керівник - Ларіонова К.Л.

Хмельницький національний університет

ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТСВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Постановка проблеми. У зв'язку з фінансовою кризою проблема банкрутства є досить актуальною для суб'єктів господарювання. Такі процеси трансформації економіки призводять до докорінних змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі функціонування підприємств. Для кризи, яка існує сьогодні, характерним є великий спад обсягів виробництва в різних га­лузях вітчизняної економіки, зниження фінансової стійкості більшості під­приємств та зростання кількості підприемств-банкрутів. Банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних чинників макро- і мікросередовиша. Це плата за економічну свободу у вибору певного виду господарської діяльності, ринків збуту, цінової політики та найму робочої сили.

Становлення інституту банкрутства в Україні відбувається в надзвичайно складних умовах. Цей інститут використовується дуже часто не для ефективного і швидкого  процесу реформування економіки, а як засіб умисного доведення до банкрутства життєздатних підприємств з метою придбання їх за мінімальною ціною.

     Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Теоретичні питання розвитку інституту банкрутства розглядаються в роботах таких українських учених Терещенко О.О., Черепа О.В., Кізіма Н.А., Благуна І.С., Копчак Ю.С., Андрущак О.М., Чепурко В.В. Разом з тим, відзначимо, що всі автори при розгляді банкрутства значну увагу приділяли діагностиці неплатоспроможності й особливостям фінансової реструктуризації в рамках санації. Таким чином, економічні проблеми державного регулювання інституту банкрутства освітлені слабко. Юридичні аспекти розглядали такі українські вчені, як Джунь В. В., Грек Б. М., Бірюков О. М., Поляків Б. М. і інші. Разом з тим, питання регулювання інституту банкрутства в правових роботах розглядаються поверхово.

     Метою даної статті є розгляд інституту банкрутства в Україні як механізму регулювання ринкової економіки та оцінка процесу проведення механізму банкрутства неспроможних підпри­ємств у різних країнах.

     Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою пла­тоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1]. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи й фінансових ускладнень. Для більшості українських підприємств характерним є приблизно однакове коло проблем: зміна еко­номічного середовища; втрата традиційних ринків збуту продукції; зміна системи планування і, як результат, - порушення ритмічності виробничої діяльності; нестабільність правового поля. Це дале­ко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банк­рутства і ліквідації.

     Детально розглянемо підходи, які використовуються для визначення цілей процесу банкрутства [3]:

- стимулювання розвитку бізнесу та зростання ефективності економіки. Загроза банкрутства суттєво впливає на поведінку ринкових суб'єктів, змушу­ючи підприємців обережно приймати господарські рішення і підтримувати рі­вень рентабельності, достатній для обслуговування боргу;

- контроль господарських відносин між окремим суб'єктами ринку. Банкрутство повинно мати загальний характер, поширюючись на всіх без винятку суб'єктів ринку незалежно від організаційно-правових форм господа­рювання, розмірів, форм власності кредиторів;

- очищення ринку від недієздатних учасників. Інститут банкрутства є одним із інструментів регуляції розвитку ринку, надає завершеності механізму. Саме ринок щоденно змушує одних власників поступатися місцем іншим, сильнішим конкурентам;

- праведливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між кредиторами. Це сприяє ранжуванню кредиторів, тобто ви­значенню пріоритетів для задоволення їхніх претензій при недостатній кіль­кості майна боржника;

- створення умов для відновлення бізнесу у випадку доцільності. Ситуа­ція банкрутства може бути наслідком співпадання негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, управлінських помилок. У такій ситуації доцільно дати шанс вижити і відновити свою діяльність.

Виникнення інституту банкрутства в Україні починається з моменту прийняття Закону України від 14.05.1992 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ще його називають Законом України «Про банкрутство») [1]. Він визначав умови та порядок визнання юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - банкрутами з метою задоволення вимог кредиторів. Інститут банкрутства є оздоровлюючим нача­лом і правовим інструментом цивільно-правової відповідальності за неефек­тивну організацію роботи підприємства, дозволяє створити умови для перебі­гу капіталу від неефективних, нерентабельних виробництв у прибуткові сфери економічної діяльності. Але корисність банкрутства відсутня, коли неспро­можність виникає не через економічні закономірності, а у зв'язку з неправо­мірними діями осіб. Інститут банкрутства використовується недобросовісни­ми громадянами як інструмент для вчинення злочинів.

    Щоб процеси банкрутства господарюючих суб'єктів завдавали найменшої шкоди економіці, дер­жава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності, а для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу. Серед актів, які регулюють відносини власності, значне місце належить Конституції України, Закону України "Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом" та іншим законам економічного блоку [2].

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", списаний з аналогічних актів деяких країн Європи та США. Закон, з одного боку, спрямований на від­новлення платоспроможності, а з іншого - досить тривалий час дозволяє здійснювати ці заходи старою командою управлінців, хоч і під певним контролем. З огляду на вищевикладену проблему доцільним було б передбачити в Законі більш широкі можливості для усунення керівництва боржника, окреслити перелік ситуацій, у яких його усунення є безспірним.

Недосконалість Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» проявлялася в тому, що за перші ро­ки його використання значна частка порушених справ не знаходила свого за­вершення, великими темпами збільшувалася кількість збанкрутілих підпри­ємств. а діяльність ліквідаційних комісій продовжувалася роками. У таких умовах інститут банкрутства повинен регулювати діяльність неплатоспромож­них підприємств, які мають широкі перспективи. Арбітражний суд України констатував, шо застосування закону має політичні, економічні та юридичні складності, які були зазначені у зверненнях до нього .

Інший недолік у ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку [1]. Отже, боржнику достатньо не задовольнити безспірні вимоги кредитора на суму понад 282 300 грн, щоб отримати копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Для середнього чи великого бізнесу це зовсім незначна сума, у той час як для представників малого та мікробізнесу вона може вважатися астрономічною. Тому, на нашу думку, необхідно провести градацію міні­мальних сум позовів для різних за розмірами суб'єктів підприємницької діяльності, ураховуючи при цьому особливості їх діяльності, галузеву приналежність [6].

Законом створені сприятливі умови для проведення санації підприємств-банкрутів та на сьо­годнішній день така процедура не дістала широкого розповсюдження. Однією з головних причин є те, що на неї не виділяються фінансові ресурси. Єдиним виходом може слугувати реструктуризація під­приємства, коли деякі активи розпродаються, а виторг спрямовується на потреби санації. Але існує проблема: застарілі основні фонди, як правило, не є ліквідним майном. Частковим виходом із даної проблеми могла б стати застава або продаж нерухомості, а головне - землі. Але на сьогоднішній день на заваді цьому стоїть політика місцевих адміністрацій та несформованість ринку землі в Україні. Для державних підприємств ще одним джерелом коштів на проведення санації є фінансування з держ­бюджету. Причому в цьому випадку витрати на санацію повинні фігурувати в Законі про державний бюджет на відповідний рік [5].

Висновки. Розглянувши основні проблеми механізму банкрутства можна зробити наступні пропозиції:

- урегулювання суперечностей, які виникають між різними законодавчими актами забезпечать дієвість нового механізму банкрутства, який за своєю суттю є прогресивним;

- реалізація всіх повноважень регулювального органу;

- контроль за порушеннями з боку арбітражних керуючих, кредиторів, інших суб'єктів банкрутства;

- розглядаючи критерії неспроможності при процедурі банкрутства, необхідно враховувати розмір суб'єктів підприємницької діяльності та їх галузеву приналежність.

Література:

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 № 784-ХІV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http /www.rada.gov.ua.

2. Друзін Р.В Проблеми державного регулювання інституту банкрутства в Україні/ Р.В. Друзін// Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». - 2010.-  № 7(25).  - С. 3- 9.

3. Козлянченко О.М. Інститут банкрутства як складова розвитку ринкової економіки [Текст] / О. М. Козлянченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №2. - С. 79-88.

4. Побережна, О.В. Проблеми банкрутства і санації підприємств [Текст] / О. В. Побережна // Вісник Хмельницького національного університету.Економічні науки. - 2006. - №6,Т.2. - С. 106-109.

5. Ситник Л.С. Напрями вдосконалення механізму банкрутства підприємств в Україні [Текст] / Л. С. Ситник, Т. М. Бервенова, І. Ф. Череповська // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2010. - №4, Т.3. - С. 34-38.

5. Фролова Н.С. Проблеми механізму банкрутства та шляхи їх подолання / Н.С. Фролова// Управління розвитком. - 2001. - № 8 (105). - С. 12-13.
e-mail: sigma_y@mail.ru

Залиште коментар!