XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Гургула Р. І. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА З ВОКАЛІСТАМИ

викладач фортепіано, концертмейстер

Гургула Роман Іванович

Луцький педагогічний коледж

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА З ВОКАЛІСТАМИ

Головною ознакою професійної майстерності концертмейстера є вплив на аудиторію, шляхом передачі внутрішнього змісту художнього образу, засобами сценічного перевтілення. Осягаючи композиторський задум, концертмейстер прагне передати своє уявлення про ідейно-художній зміст солісту допомагаючи йому донести задумане до слухачів. Тому можна з впевненістю сказати, що концертмейстер - це інтерпретатор музичного твору.

Діяльність концертмейстера включає дві складові: робочий процес і концертне виконання.

Робочий процес ділиться на 4 етапи:

1) робота над твором в цілому: створення цілісного музичного образу як уявний ескіз того, що належить виконати. Завданням цього етапу є створення музично-слухових уявлень при візуальному прочитанні нотного тексту твору.

2) індивідуальна робота над партією акомпанементу: розбір фортепіанної партії, відпрацювання труднощів, правильне виконання мелізмів, виразність динаміки, застосування різних піаністичних прийомів.

3) робота з солістом - вимагає бездоганного володіння фортепіанною партією, поєднання музично-виконавських дій, знання партії соліста.

4) репетиційне виконання твору в цілому: створення музичного виконавського образу.

У репетиційний період вокаліст з концертмейстером спільно проходять цілу низку стадій: неодноразове повторення в цілому і окремих частин музичного твору, зупинки в найбільш складних епізодах, випробовування різних темпів, аналіз характеру твору, координація динаміки.

Функції  концертмейстера,  що  працює  з  солістом,  мають у значній мірі

педагогічний характер, оскільки вони полягають, головним чином, у розборі та вивченні нового репертуару. Така педагогічна сторона концертмейстерської| роботи вимагає від піаніста, окрім акомпаніаторського досвіду, специфічних навиків і знань з області суміжних виконавських мистецтв, а також педагогічного чуття і такту.

Також для концертмейстера необхідними є певні знання з вокалу: постановка голосу, дихання, нюансування властиві вокалістам. Тривалий період перебування у вокальному класі виробляє у концертмейстера так званий вокальний слух завдяки якому фіксуються різні особливості вокальної партії: манера подачі звуку, тембральне забарвлення, індивідуальні риси артикуляції та дикції.

Головною відмінною рисою концертмейстерської діяльності є необхідність розвитку вміння слухати не лише себе, але і соліста. Саме у подвійній концентрації і активності слухової уваги піаніста проявляється ця особлива риса. Створення чіткого слухового уявлення загального звучання вимагає від акомпаніатора ретельного тренування і розвитку внутрішніх слухових якостей.

У вокальній музиці словесний текст є надійним аргументом. Те, що в інструментальній музиці може бути надано довільності смаку, у вокальному акомпанементі знаходить переконливе художнє мотивування, а конкретність образу підказує більш точну манеру штриха. Концертмейстер нарівні з солістом повинен заглиблюватись в драматургію поетичного тексту, знаходити його вокальне вираження.

Динаміка - один з найбільш дієвих засобів індивідуальної інтерпретації. Залежно від конкретної художньої функції, в супроводі може бути використаний весь діапазон сили звучання, від крайнього pianissimo до| граничного forte. У багатьох випадках динаміку акомпанементу підказують сюжет і персонаж музичного твору. Чим інтонаційно багатший супровід, тим яскравіший образ. Проте, завжди слід враховувати міру сили звучання супроводу, акомпануючи, наприклад, ліричному сопрано або драматичному тенору і відповідно до цього регулювати весь динамічний план. Зрозуміло, що потрібно зважати на індивідуальні можливості виконавця.

Виконавський ансамбль вважається яскравим прикладом і доказом концертмейстерської майстерності піаніста. Але, нерідко партію супроводу розглядають як виконання другого плану, як підпорядковану вокальній партії. Таке розуміння є хибним і не завжди обґрунтованим, оскільки, по-перше, партія супроводу навіть якщо вона і є гармонічним фоном для провідного голосу, то у будь-якому випадку від якості її звучання залежить загальний успіх виконання, а по-друге, в багатьох своїх творах композитори фортепіанну партію повноправно прирівнюють до тієї, що виконує соло.

Важливим чинником успішного концертного виконання також є вміння створити контакт з аудиторією. Цьому безпосередньо сприяють професійні якості концертмейстера: його загальна музична обдарованість, музичний слух та уява, вміння охопити образну суть і форму твору, артистизм, натхненність і, звичайно, досконале володіння інструментом - як в технічному, так і в музичному плані.

Концертний виступ - підсумок і кульмінаційний момент усієї творчої роботи концертмейстера з вокалістом, де головним завданням є спільно з солістом розкрити музично-художній задум твору при високій культурі його виконання.

Література:

•1.      Баринова М.Н. Очерки по методике фортепиано. Л., 1926.

•2.      Виноградов К.О специфике творческих взаимоотношений пианиста-концертмейстера и певца // Музыкальное исполнительство исовременность. Вып.1 М.: Музыка, 1988.

•3.      Кубанцева Е.И. Концертмейстерский класс. М., 2002.

•4.      Крючков Н.Искусство аккомпанемента как предмет обучения. Л., 1961.

•5.      Шендерович Е.М. Об искусстве аккомпанемента // С.М. 1969, № 4.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>