XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Халабурдіна О.В. МУЗИЧНО-ХОРЕОГРАФІЧНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНИ У ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Викладач кафедри хореографії Халабурдіна Олена Володимирівна

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

МУЗИЧНО-ХОРЕОГРАФІЧНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНИ У ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

   Спрямовуючи свій погляд на глобальні реалії третього тисячоліття - наднаціональний віртуальний простір, потужні інформаційні потоки, тотальну технізацію - мусимо бути свідомі того, що вони, змінюючи людську життєдіяльність, не здатні замінити всеосяжного, без перебільшень, впливу мистецтва на зародження особистості в дитини, становлення її індивідуальності, розвиток сприйнятливості почуттів, реалізацію обдарованості, мистецтво здібностей, тощо.

Відомо, що матерії загалом, та людині зокрема, властивий творчий імпульс, тому така провічна її потреба в актуалізації власної креативності на усіх вікових етапах, починаючи з дошкільного дитинства. А тому, зрозумілі й намагання сучасної педагогіки знайти оптимальні шляхи її розвитку в українських дітях.  [1]

      Українські народні танці поступово ввійшли в повсякденну практику професіонального театрального мистецтва України, де в балетних спектаклях органічно злиті класичне хореографічне мистецтво з українським танцювальним фольклором (балети: „Лілея" К.Данькевича, темою цього балету послужив однойменний твір Т.Г.Шевченка, „Лісова пісня" М.Скорульського, написаний на основі драми-феєрії Л.Українки; „Маруся Богуславка" А.Свєчнікова, лібрето якого створено на основі однойменної думи, в якій розповідається про боротьбу українського народу проти турецької навали та багато інших.

Серед дослідників, які вивчають питання, що собою являє українська культура слід назвати П.Вірського, В. Вронського, Н. Скорульську, Г. Березову, С. Сергєєва, В.М. Верховинця, К.Ю. Силенка. Вони найбільш близько підійшли до вивчення проблеми трансмісії фольклорних традицій в просторово-часових характеристиках сучасності. Завдяки їх творчим зусиллям закладено основи школи українського балету, побудованої на засадах народної хореографічної творчості.

Наукою доведено, що тільки під час активної діяльності, зокрема музично-рухової та хореографічної розкриваються природні задатки, обдаровання дітей. Але дитині дошкільного віку заняття хореографією потрібні не для того, щоб у майбутньому стати професіоналом.

Хореографічна діяльність необхідна дитині дошкільного віку для того, щоб не пропустити сенситивного періоду, коли використання задатків стає найбільш  своєчасним для розвитку спеціальних здібностей та особистості загалом. Вважається, що таким періодом для розвитку у дитини ритмічності, пластичності є вік 4 - 6 років. Різних дітей потяг до танцювальної активності може виникати дещо раніше чи пізніше, залежно від індивідуальних особливостей.

Під українськими музично-хореографічними традиціями варто розуміти складну систему, яка полягає в єдності змісту традицій і механізму функціонування традицій. [2]

Зміст традицій полягає в акумуляції досвіду хореографічного мистецтва (жанри, види, зміст, засоби художньої мови тощо) насамперед у значенні художнього взірця. До взірця належать: інваріант - узагальнений зміст, наприклад про танець „Гопак"; конкретний фольклорний канон (наприклад гопак „Гречаники"); народний зразок (приміром, танець „Повзунець"). Цей досвід накопичується в первинних формах фольклорного танцю (репродуктивно-традиційні) і вторинних (продуктивні), формах народного танцю та професійного мистецтва (узагальнені, загальнонаціональні форми виконують не лише традиційні первісні функції). [1]

Механізм функціонування українських хореографічних традицій полягає у трансмісії хореографічного досвіду шляхом передавання інваріантного змісту в танцювальних канонах, зразках і спеціально збагачених, адаптованих варіантах танців, а також у реалізації, актуалізації хореографічного досвіду, тобто включенні його в умови сучасного життя з певною метою, в різних умовах і соціально-вікових групах. У хореографічній діяльності завдяки усім видам танцювального мистецтва інтегруються й усі лінії впливу. Зокрема в українських музично-хореографічних традиціях варто бачити величезний мистецтвознавчо-педагогічний потенціал для впливу на виховання, освіту, розвиток дитячої особистості загалом і музично-руховий розвиток зокрема.

Інваріантні та варіантні змістовно-сюжетні, усталені та імпровізаційні музично-хореографічні компоненти українського танцювального репертуару становлять сприятливі можливості для сприймання творів, репродуктивного і творчого виконання їх дітьми і таким чином для комплексного здійснення хореографічної діяльності. [2]

Накопичення, передавання та актуалізація українських музично-хореографічних традицій провадиться через функціонування в культуру репертуару хороводів і танців у первинному та адаптивному вигляді (канони, зразки, варіанти). За умови їхньої адаптації та розробки відповідно до вікових особливостей і потреб музично-рухового розвитку дошкільників, створюються можливості забезпечувати хореографічну діяльність необхідним репертуаром.

В наш час цікаво та важливо вивчення української культури, звичаїв, обрядів, традицій, щоб краще спілкуватись, розуміти одне одного, жити в згоді і злагоді. Традиції, казки, приказки, прислів'я, обряди, звичаї, пісні, музика та хореографія існували ще в стародавні часи і переходили від старшого покоління до молоді, яка використовуючи і шанобливо зберігаючи народну скарбницю минулого, водночас вносила в неї багато свого зв'язаного з новим устроєм життя.

Література:

•1.        Антипова І. М. Характерні рухи українського народного танцю. Танцювальний гурток в клубі.- К., 1972.

•2.        Базовий компонент дошкільної освіти в Україні

. - К.: Ред. ж-лу „Дошкільне виховання", 1999.-70 с.

e-mail: halaburdina_e@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>