XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Харабібер А. Е. ДЕМІНУТИВИ – ЗМЕНШУВАЛЬНІ УТВОРЕННЯ, ІХ ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Харабібер Аніфе Ебнєутівна

студентка 3 курсу

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет»

ДЕМІНУТИВИ - ЗМЕНШУВАЛЬНІ УТВОРЕННЯ, ІХ ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Мова є основним засобом людського спілкування. Крім своєї головної, комунікативної функції, вона виконує також додаткову - емоційну, експресивну. Українська мова багата на засоби емоційного вираження. Одними з основних є оцінні назви (назви суб'єктивної оцінки) - іменники, прикметники, прислівники, рідко дієслова, займенники, числівники, що передають позитивну чи негативну оцінку якості предметів, ознак дії або стану. Таким чином, категорія суб'єктивної оцінки є загальною ознакою повнозначних частин мови. Можна стверджувати, що в українській мові ця універсалія дістала яскраве виявлення. У контексті роботи нас цікавлять, насамперед, оцінні назви - іменники на позначення осіб, які і є предметом дослідження.

Актуальність теми полягає в тому, що оцінні назви осіб не були предметом окремого спеціального аналізу, а розглядалися більш узагальнено як одна з лексичних груп іменників із семантикою суб'єктивної оцінки.

Слід сказати, що в мовознавчих працях зверталася увага в основному на стилістичну характеристику іменників з емоційним забарвленням і лише поодинокі розвідки були присвячені питанням їх словотворення, такі, наприклад, як "Іменники з суфіксами суб'єктивної оцінки" З.С.Сікорської та Б.А.Шарпила (1977), "Емоційні суфікси іменників на позначення позитивної оцінки" Г.М.Сагач (1975) та деякі інші. Окремі питання утворення назв із семантикою суб'єктивної оцінки з'ясовано у працях, присвячених морфеміці та дериватології, зокрема в таких, як "Словотвірна структура слова (відіменні деривати)", автори - Городенська К.Г., Кравченко М.В. (1981), а також "Морфеміка української мови" Безпояско О.К. та Городенської К.Г. (1987) [2].

Творення зменшувально-пестливих форм в українській мові

Зменшувальні утворення, демінутиви (від латинського deminutivum - зменшувальне слово) - це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке здебільшого супроводжується ще й значенням суб'єктивної оцінки: позитивної (пестливої) або рідше негативної (зневажливої). Розрізняють демінутиви першого, другого та третього ступенів, що утворюються від іменників, позбавлених значення зменшеності : дівча > дівчина > дівчинка > дівчинонька. Зменшувальні утворення вживаються переважно в розмовній мові.

Демінутиви спочатку виражали значення об'єктивної зменшеності предметів, істот та явищ, а з часом стали передавати ще й значення суб'єктивної оцінки. У результаті розвитку категорії демінутивності та засобів її оформлення в сучасній українській мові наявна значна кількість синонімічних словотворчих засобів вираження пестливості. Наприклад, зменшувальні утворення від іменників чоловічого роду можуть оформлятися суфіксами -ок, -ик, -ець [1].

Серед назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). Назви осіб, які є об'єктом нашого аналізу, належать в основному до оцінних або зменшено-оцінних лексем. До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші [3].

Словотвірні типи зменшувальних іменників відрізняються між собою ступенем продуктивності. У зменшувальних утвореннях чоловічого роду на позначення пестливості, ласкавості, ніжності найпродуктивнішим є словотвірний тип на -ок, але в групі іменників - назв осіб він функціонує досить обмежено порівняно із словами на позначення предметів та явищ (дідок, женишок). Дослідники відзначають, що суфікс -ок має меншу експресивність порівняно із синонімічними -ик, -ець. Цим, очевидно пояснюється наявність у сучасній українській мові великої кількості десемантизованих демінутивів даного словотвірного типу. Проте це стосується в основному слів на позначення предметів та явищ, у той час як назви осіб зберігають значення суб'єктивної оцінки.

Інколи суфікс -ок надає лексемам значення трохи зниженого, фамільярності [3].

Емоційний суфікс -к- (а,о) надає словам відтінків пестливості, ніжності (дітки, татко). Іменники чоловічого роду, в яких виступає цей словотворчий формант, майже завжди мають відтінок прихильності. В основному це зменшено-пестливі назви від власних імен (Андрійко, Максимко, Сергійко, Сашко, Мишко, Василько). Інколи він надає назвам забарвлення згрубілості, просторіччя (Панько, Грицько, Данько, Яшко). Натомість інтенсивність емоційного забарвлення іменників жіночого роду з суфіксом    -ка є меншою, що викликано, очевидно, впливом таких утворень, як квітка, сторінка, які повністю втратили або втрачають емоційність. Повністю втратило відтінок пестливості слово дядько. У цьому випадку лексикалізація демінутива пов'язана із виходом з ужитку мотивуючого слова. Іншою причиною втрати дериватом семантики зменшеності й пестливості може бути розвиток у мотивуючого слова й деривата самостійних значень (жона - жінка). Демінутиви з суфіксом -к- (а) утворюються переважно від іменників жіночого роду. Вони виражають семантику зменшеності (дівчинка), пестливості (бідолашка, внучка, подружка), поєднання цих значень. В окремих випадках деривати із формантом -к- (а) можуть передавати значення зневажливості (п'яничка, бродяжка).

Суфікс -ин- а в лексемах типу хлопчина надає назвам осіб відтінків співчуття, симпатії, прихильності, які супроводжуються й частково вираженим значенням об'єктивного зменшення обсягу, розміру та значенням одиничності. В іменниках жіночого роду суфікс -ин- а виражає відтінок здрібнілості не дуже відчутно (дівчина), зате похідні від нього суфікси -инк та -иночк мають виразне значення здрібнілості з відтінком пестливості (дівчинка, дівчиночка) [4].

Іменники - назви осіб словотвірного типу з суфіксом -ик, маючи спільне значення оцінки, розрізняються за семантичними відтінками пестливості (малярик, коханчик, женчик), зменшено-пестливості (лейтенантик, косарик, вівчарик, дударик), зменшено-зневажливості ( інтелігентик, купчик, франтик, музикантик). Проте найчастіше лексеми із суфіксом -ик вживаються з відтінком пестливості, ніжності, симпатії. І зовсім рідко, лише в певних контекстах, іменники цього словотворчого типу набувають відтінку доброзичливої іронії .

Суфікси -очк- а, -ечк- а надають іменникам ніжних, позитивних відтінків. Ці форманти створюють загальний емоційний колорит пестливості, слова з ними часто зустрічаються у фольклорі [5].

Аломорфи -ечк- а й -еч- виступають після й, шиплячих та н, л, ц, с, що чергуються з парними м'якими (бабуся - бабусечка, донька - донечка). До демінутивів на -очк- а, -ечк- а можливі словотвірні синоніми з формантами    -оньк- а, -еньк-а (бабусечка - бабусенька, дитиночка - дитинонька [3].

Суфікси -ус- я, -ун- я в лексемах типу Ганнуся, матуся, бабуня, надаючи іменникам відтінків пестливості, ніжності, ускладнюються супровідним відтінком інтимної сердечності, щирості. Наприклад: "Прости мені, серце Ганнусю!" (І.Нечуй-Левицький); "Там матуся теплі сльози з горя щедро вилива..." (П.Грабовський); "Ні, ні, дідуню! Ми не винні!" (Леся Українка); "Скажіть, бабуню, а коли вони мене сікли, то ніхто не бачив?" - раптом запитала Марія" (В.Кучер).

Суфікси -усеньк- а, -унечк- а, -усечк- а є ускладненими варіантами попередніх суфіксів. Їм властива особливо яскрава емоція ніжності, пестливості.

Зменшено - пестливі утворення поширені в дитячому мовленні. А звідси - їх багате вживання у творах художньої літератури.

Передаючи почуття, відчуття людини, особливості її світосприймання, зменшено-емоційні іменники неоднаково функціонують у різних стилях мови. Широко побутують такі утворення в художньо-белетристичному стилі, зокрема в його пісенно-фольклорному різновиді, про що мова піде в подальших розділах. У творах художньої літератури використання зменшено-пестливих іменників сприяє створенню ліричного, емоційного тону мовлення, додаючи до основного значення зменшеності відтінки ніжності, симпатії. Уміле їх використання робить мову багатою, різнобарвною, емоційно насиченою. Оцінні лексеми служать засобом вираження авторського ставлення до зображуваного.

Отже, проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних назв осіб дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників - назв осіб із емоційно-оцінним забарвленням, у межах якої зафіксовано численні ряди емоційно-стилістичних синонімів. Словотвірні зв'язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.

Література:

•1.     Безпояско О.К. Морфеміка української мови / Городенська К.Г., Безпояско О.К. - К.,1987 - 230 c.

•2.     Городенська К.Г., Словотвірна структура слова / Кравченко М.В., Городенська К.Г., (відіменні деривати). - К.,1981 - 324 c.

•3.     Журавльова Н. М. Емоційно-експресивне суфіксальне словотворення іменників у мові українських народних ліричних пісень / Н. М. Журавльова - К.,1985 - С.61-64.

•4.     Л.М. Полюга. Морфемний словник / Л.М. Полюга. Укл.- К.,1983 - 357 c.

•5.     Українська мова. Енциклопедія / Ред. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Заблюк та ін. - К., 2000 - 654 c.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>