Харитонова А.М. СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА ЯК КЛЮЧ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ
аспірант Харитонова А.М.
Класичний приватний університет, м. Запоріжжя
СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА ЯК КЛЮЧ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ
На даний час у суспільстві спостерігається нестабільність функціонування державних інститутів при здійсненні соціальної політики. Таке явище породжує проблеми при створені умов для самореалізації особистісного потенціалу людини. Вирішення поставлених проблем лежить в площині переосмислення впливу країни на розвиток особистості та її потенціалу.
Доведено, проведення ефективної соціальної політики сприяє формуванню умов для утвердження не лише самостійності людини, свободи вибору нею напрямків і засобів особистісної самореалізації, а, перш за все, тих рис індивідуальної соціальності та духовності, котрі розкріпачують розум, ініціативу, активність, підприємливість кожного індивідуума. Практика показує, вказані риси індивідуальної соціальності людини сприяють найповнішій реалізації особистісного потенціалу та потенціалу суспільства загалом. Ключовим моментом дослідження поставленої проблеми, ми вважаємо, є більш предметний розгляд понятійних категорій «соціальна політика» та «соціальний потенціал», які є основою створення умов формування людського потенціалу в суспільстві.
Як зазначають В.А. Скуратівський та О.М. Палій [1, с. 5] «...соціальна політика у широкому розумінні - це система інституційних і надінституційних, державних і громадських, суспільних і особистих, індивідуальних способів і форм діяльності, спрямованих на створення умов для всебічної самореалізації соціального потенціалу людини, її сутнісних сил». В свою чергу М. Панченко [2] стверджує, що «...соціальна політика являє собою обов'язковий елемент діяльності суспільства й держави, її найважливішу область, де конструюється бажаний стан соціальної сфери, що і виступає її основним об'єктом». На його погляд, це діяльність з управління розвитком соціальної сфери та визначення пріоритетних напрямків її вдосконалювання з метою підвищення рівня життя всіх соціальних груп [2].
У загальному вигляді, зауважують С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та інші [3, с. 256] «...соціальну політику можна визначати як одну із складових загальнодержавної політики, втілену в соціальну програму й соціальну практику із задоволенням соціальних потреб, як сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб'єктів соціально-політичного життя, заходів, що відображають інтереси людини і суспільства та є життєво необхідними, для їхньої нормальної соціальної діяльності».
Деякі науковці, зокрема А.В. Калина [4, с. 242], акцентує увагу на тому, що «...сутність соціальної політики держави полягає в підтримці відносин як між соціальними групами, так і в середині них, забезпечені умов для підвищення благоустрою, рівня життя членів суспільства, створенні соціальних гарантів у формуванні економічних стимулів для участі в суспільному виробництві».
Враховуючи вищевикладене та напрямок дослідження слід зазначити, що соціальна політика має виступати: елементом життєздатності кожного члена суспільства; регулятором соціальних відносин у суспільстві; забезпеченням умов формування стимулів для високопродуктивної суспільної праці і надання соціальних гарантій економічно активній частині населення. Платформою соціальної політики держави має стати оптимальне співвідношення мети та засобів її реалізації, а ключовим елементом, на нашу думку, слід вважати створення умов самореалізації особистісного потенціалу людини. Такий підхід сприятиме, з одного боку, виконанню принципу соціальної справедливості, котрий передбачає визначення однакових можливостей для всіх членів суспільства, а, з іншого блоку, для повної самореалізації особистісного потенціалу людини слід підвищити рольовий аспект принципу соціальної безпеки, який присвячено можливості передбачуваності певних життєвих ризиків, особливо в умовах ринку.
Ми вважаємо, дослідження умов самореалізації особистісного потенціалу людини, з огляду на сучасні реалії, неможливе без зрозуміння суті категорії «соціальний потенціал». Так, на погляд О.С. Федоніної, І.М. Репіної та О.І. Олексюка [5, с. 5] терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах. Існує точка зору, що «соціальний потенціал» варто розуміти як «...рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ставлення до праці, ціннісні орієнтації та потреби у сфері праці, на підставі ієрархії потреб, а також ступінь розвитку причетності та інтеграції працівника у сферу корпоративної культури» [6]. Втім, за твердженням Н.В. Дериглазової [7] «...«соціальний потенціал особистості» - це соціально-філософське поняття, визначає об'єктивні можливості здійснення діяльності, характеризуючи сутнісні сили особистості та соціальні ресурси системи, досягнення мети та її результативності». Крім того, Е.І. Полякова [8, с. 192] пропонує розглядати соціальний потенціал з позиції підприємства як «...рівень цивільної свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби і запити в сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини».
Ми вважаємо з позиції макроекономічного рівня доцільно обрати категорію «соціальний потенціал суспільства» та розуміти її як можливість напрацювання людського потенціалу в країні, за рахунок створення умов адаптації існуючого рівня освіченості, інтелектуалізації і креативних здібностей індивідуумів суспільства, для досягнення стратегічної соціальної мети розвитку.
Остаточні ж підсумки полягають в наступному. Сучасні реалії впровадження соціальної політики в Україні потребують переосмислення ролі людського потенціалу, котрий повинен стати основою її реалізації. При цьому, необхідно нарощувати якісну складову соціального потенціалу суспільства із урахуванням ринкової соціально-економічної орієнтації країни. Більш повне розкриття економічної суті понятійного апарату поставленої проблеми сприятиме предметному визначенню напрямків її вирішення, з огляду на існуючі реформаторські дії держави в соціальній політиці.
Література:
1. Скуратівський В.А. Основи соціальної політики: [навчальний посібник] / В.А. Скуратівський, О.М. Палій. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.
2. Панченко М. Соціальна сфера і соціальна політика та їх співвідношення в аспекті державного управління соціальною сферою [Електронний ресурс] / М. Панченко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua /portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_1/R_5/Panchenko.pdf. - Назва з екрану.
3. Чистов С.М. Державне регулювання економіки: [навчальний посібник] С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та інші. - К.: КНЕУ, 2000. - 316 с.
4. Калина А.В. Економіка праці: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / А.В. Калина. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.
5. Федоніна О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: [навчальний посібник] / О.С. Федоніна, І.М. Репіна та О.І. Олексюк. - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.
6. Кубішина О.І. Система показників, які характеризують трудовий потенціал підприємства [Електронний ресурс] / О.І. Кубішина. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/5_83985.doc.htm. - Назва з екрану.
7. Дериглазова Н.В. Зміст поняття «соціальний потенціал особистості» [Електронний ресурс] / Н.В. Дериглазова. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_33/Gileya33/F2_doc.pdf. - Назва з екрану.
8. Полякова Е.І. Управління посиленням економічної безпеки підприємства за функціональною складовою - соціальний потенціал / Е.І. Полякова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 33-1, 2008. - С. 192-197.
